Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Цими днями Україна відзначає другу річницю Революції Гідності. Протест, який був покликаний змінити країну, протест, який був не стільки за Європу, скільки за закон, порядок і справедливість. Переселенці – це люди, які в абсолютній більшості своїй підтримали ідеї Майдану. Тим більше дивно читати пости схвалення у бік відвертого беззаконня, яке коїться на умовній межі з Кримом. Не менш лякає мовчазне вичікування офіційного Києва з такого найважливішого для країни питання.
У цьому контексті хотілось би розставити деякі акценти.
По-перше, підрив опори електромережі скоріше є терактом, спрямованим на знищення життєво важливих комунікацій. Наслідки цієї дії загрожують життю, здоров'ю та громадянським правам сотень тисяч людей, громадян України.
У Криму живуть громадяни України! Це потрібно повторювати кожного разу, коли в голову прийде чергова «чудова ідея». Залишити їх без електрики за допомогою диверсії – це, звісно, приголомшливий спосіб турботи про них
По-друге, в Криму живуть громадяни України! Це потрібно повторювати кожного разу, коли в голову прийде чергова «чудова ідея». Залишити їх без електрики за допомогою диверсії – це, звісно, приголомшливий спосіб турботи про них. Саме з такими підходами Україна знищить залишки лояльності в серцях кримчан. Можете годувати себе ілюзіями, що проукраїнські кримчани готові терпіти заради спільної справи. Так простіше жити, не думаючи про те, що по той бік живуть звичайні люди зі звичайними потребами. Тільки про повернення Криму можна забути. Проукраїнські чи проросійські кримчани, кримські татари, українці чи росіяни – це, насамперед, люди. І вони, перш за все, піклуються про те, як забезпечити безпеку і комфорт для своїх сімей. У Криму живуть громадяни України! Повторіть ще раз, панове мінери. Там є школи і лікарні, діти, пенсіонери, там зима на носі.
Крим став би ближчим, якби стільки зусиль ми витрачали на підрив корупційних мереж, а не комунікаційних. Крим став би ближчим, якби ми провели реальні економічні реформи і розчистили прокуратуру і суди від крадіїв. Крим став би ближчим, якби Україна на практиці показувала, що головна цінність для неї – це Людина, її життя, здоров'я і гідність. «Крим повернеться, коли ми змінимо Україну», – кажуть оптимісти. Час наповнити цю тезу реальним змістом.
По-третє, ефективність таких дій у справі захисту громадянських свобод в Криму вкрай сумнівна. Чи вплине перекриття енергопостачання на плани Москви щодо повної зачистки кримського простору від проявів інакомислення? Давайте просто спокійно відповімо на це питання, без емоцій.
Звільняючи Крим за допомогою диверсій, ми вдаємось до кращих традиціях «русского міра»
І головне. Звільняючи Крим за допомогою диверсій, ми вдаємось до кращих традицій «русского міра». Гласним чи мовчазним схваленням ми визнаємо, що у нас усе ще дуже багато азіатчини, з її терпимістю до порушень прав людини, готовністю виправдовувати беззаконня високими цілями. Щоб побудувати цивілізовану, сучасну державу, потрібно в першу чергу вичавити всілякі прояви «русского міра» з себе.
Нам потрібно нарешті зізнатись собі, що відновлення суверенітету може зайняти роки, і запрягатись на дуже довгу і кропітку роботу. На цьому шляху немає місця емоціям. Головна цінність, яку ми маємо зберегти на цьому шляху – це взаємна довіра. Меседж українців має бути максимально зрозумілим для всіх жителів окупованих територій: «ми ставимось до вас як до рівноправних громадян України».
Іван Сергеєнко, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
