Чорноморський флот – баласт чи реальна сила?

Про Чорноморський флот Російської Федерації до 2014 року було прийнято говорити у скептичному ключі, в результаті його недооцінили. Флот виявився одним із ефективних інструментів у руках російського керівництва під час анексії Криму, і цьому сприяли угоди, які діяли на той момент. Згідно з угодою 1997 року, Росія могла утримувати на півострові не більше 388 суден, 25 тисяч людей особового складу, 24 артилерійські системи калібру понад 100 міліметрів, а також до 132 бронемашин і 22 літаки. 2010 року Україна й Росія продовжили дію документа ще на 25 років із правом продовження на наступну п'ятирічку. Після анексії Криму Росія в односторонньому порядку розірвала обидва договори про базування свого флоту на українській території.

На що сьогодні здатний Чорноморський флот, чи може він змагатись із силами НАТО і що йому може протиставити Україна? Ці питання в ефірі Радіо Крим.Реалії обговорювали контр-адмірал запасу Сергій Близнюков (Україна) і військовий експерт Олександр Гольц (Росія).

​– Чи вважався Чорноморський флот реальною загрозою до 2014 року, Сергію?

Сергій Близнюков: Після розділу 1992 року те, що залишалось у Росії в Севастополі, не являло собою нічого особливого. Це були старі кораблі, по 20-25 років кожному. Сьогодні Чорноморський флот поповнюється новими ракетними кораблями типу «Буян», надійшов і новий підводний човен. До 2012 року, поки діяли угоди, російська сторона всіляко прагнула оновити корабельний склад, і ми дуже довго вели з ними переговори з цього приводу. Більше того, росіяни пропонували нам передбачити в договорі кризову ситуацію: якщо раптом буде внутрішній конфлікт в Україні, як їм діяти? Безсумнівно, присутність Чорноморського флоту до 2014 року була прямою загрозою нашій країні, як і будь-яка присутність іноземних військ. Ми ставились до цього безтурботно й отримали те, що отримали.

– Що Чорноморський флот являє собою сьогодні, Олександре? Чи можна порівняти його з військово-морськими силами інших чорноморських держав або НАТО?

​Олександр Гольц: Безглуздо оцінювати, потужний він чи не потужний, якщо не говорити про конкретні бойові завдання. Чорноморський флот сьогодні – це така радянська ескадра, що включає близько 30 бойових кораблів основних класів, кілька неатомних підводних човнів і 2-3 кораблі океанської зони. Більш-менш зрозуміло, що цей флот у змозі забезпечити оборону Кримського півострова, а також цілком успішно впоратись із тиловою підтримкою російської операції в Сирії. Зрозуміло, ні про яке протистояння силам НАТО, Шостому флоту США йтися не може: це ескадра з сучасним авіаносцем у супроводі крейсерів, есмінців, фрегатів, а також субмарин із крилатими ракетами. Якщо говорити суто кількісно, то в турецькому флоті порядку 30 кораблів основних класів, як і в Чорноморському, але Туреччина як країна НАТО не воюватиме з Росією сама. У разі реального бойового протистояння показники були б зовсім іншими. Під час бойової операції в Сирії Росія продемонструвала здатність діяти своєю авіацією на великих відстанях. Якби ми моделювали протистояння в Чорному морі, то тут би підключилися російські дальні бомбардувальники стратегічної авіації, які не базуються у Криму, але стали б дуже серйозним чинником у разі бойових дій.

​– Сергію, які завдання, по-вашому, Чорноморський флот може виконувати сьогодні?

Сергій Близнюков: Із поступовою заміною старих кораблів Росія, напевно, буде намагатися контролювати весь чорноморський басейн. Мені здається, навіть зараз сили Росії і країн НАТО там приблизно рівні. Туреччина, Болгарія й Румунія разом цілком можуть протистояти Чорноморському флоту. Що стосується України, то росіяни могли б повністю заблокувати наші порти, порушити судноплавство, словом, зробити все що завгодно. Завдання їхнього флоту можуть бути будь-якими: і забезпечення передових сил у Середземному морі, і контроль над судноплавством у Чорному морі.

– Олександре, я чув, що у російських моряків було прийнято неформально розшифровувати абревіатуру ЧФ як «чи флот, чи не флот». Якщо порівнювати Чорноморський флот із іншими російськими військово-морськими угрупуваннями, то він дійсно виявиться найслабшим?

Олександр Гольц: Я б сказав, що Чорноморський флот порівнюваний із Балтійським. Північний і Тихоокеанський – найпотужніші флоти Росії. Склад Чорноморського флоту дуже довго не оновлювався, і зараз є наполеонівські плани щодо його поповнення, але в умовах економічної кризи на це варто дивитися скептично.

– Флагман Чорноморського флоту – крейсер «Москва» – був спущений на воду ще у травні 1982 року, тобто йому вже майже 34 роки.

Олександр Гольц: Для бойового корабля це не дуже багато. Американські лінкори класу «Айова» служили по 40-50 років – і нічого. Питання в тому, чи оновлюється, модернізується корабель, чи встановлюються на ньому нові системи озброєнь. Це відбувалось із американськими лінкорами і, боюся, не відбувалось із крейсером «Москва».

– Чи є в умовах кризи і санкцій можливість модернізувати хоча б цей корабель?

Олександр Гольц: Є, але дуже обмежена. Я думаю, що в підсумку все зведеться до поповнення флоту одним-трьома підводними човнами класу «Варшав'янка», в яких закордонні технології не застосовуються. З надводними кораблями є деякі проблеми, оскільки тільки з Маріуполя й Миколаєва могли поставити необхідні газотурбінні установки. При цьому російські представники вже гордо повідомили кілька разів, що їм вдалося вирішити цю проблему, однак відтермінування введення в експлуатацію низки надводних кораблів говорить про те, що проблему вирішити не вдалось.

– Виходить, що Чорноморський флот, можливо, не найсильніший у Чорному морі і не витримає зіткнення з НАТО, але цілком успішно супроводжує сирійську операцію, обороняє анексований Крим і є реальною загрозою Україні. Чи можуть якось врятувати становище наші Військово-морські сили, чи вони зараз взагалі не функціонують?

​Сергій Близнюков: Україна майже нічого не може протиставити російському флоту на морі. ВМСУ треба відроджувати з нуля: корабельного складу практично немає, а те, що залишилося, теж доживає свій вік. Але без державної кораблебудівної програми й чіткого визначення стратегії розвитку за відродження українського флоту теж братися не слід. Наскільки я знаю, зараз наше військове керівництво подумує про будівництво підводних човнів, але це викликає лише посмішку. Говорити про це, коли немає системи базування, та ще в нинішній небезпечній ситуації в Чорному морі – щонайменше бездумно. Ми не можемо утримувати жодних підводних човнів, тому що підконтрольна нам частина акваторії має глибини до 30 метрів, і навіть надмалим субмаринам ходити там було б важко.