Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Міф про «вічне володіння» Росією Кримом є братом-близнюком або, якщо завгодно, є зворотним боком міфу про «споконвічно російську змеля». Різниця лише в тому, що в одному випадку в основі лежить етнічний підхід, а в іншому – політичний. Зміст і «очікуваний результат» застосування міфу цілком збігаються: раз півострів «завжди» перебував у складі Росії (в різних формах), то і зараз він має належати їй і нікому більше.
Що характерно, в Маніфесті «Про приєднання півострова Кримського, острова Тамань і всієї Кубанської сторони до Російської держави» 1783 року Катерина II не вдавалася до жодних маніпуляцій з «історичними правами». Причини анексії були викладені там з усією імперською прямотою: «сили і перемоги зброї Нашої», «піклування про благо і велич вітчизни, намагаючись користь і безпеку її утвердити» і, нарешті, «в заміну і задоволення збитків Наших».
Задеклароване в Маніфесті «право сильного», можливо, покоробить сучасного читача, проте варто взяти до уваги дві обставини. По-перше, завоювання як такі не розглядалися наприкінці XVIII століття як щось протиприродне в міжнародних відносинах, і, по-друге, Російська імперія не потребувала брехні для виправдання своїх вчинків, на відміну від нинішньої Російської Федерації. Таким чином, подібно до більшості інших міфів про «російське первородство», теза «Крим завжди належав Росії» є невдалою.
Скорочена публіцистична версія, яка старанно уникає конкретних дат, стала настільки популярною, що захопила не тільки російські, але й окремі зарубіжні уми.
«Мені як росіянину теж хочеться, щоб Крим був російським... Треба переконати світ, що Крим завжди належав Росії, а поки нам доводиться вже 20 років розплачуватися за помилку, яку зробив Микита Хрущов».
Филатов С. Еще в 90-е годы Крым хотел расстаться с Украиной [интервью] // lifenews. – 2014. – 15 марта
«Крим завжди належав Росії, за Хрущова його віддали Україні, але це було нерозумне рішення, тому претендувати на те, що спочатку належало Росії, і лише на короткий час Україні, я вважаю дивним».
Крылов Г. Крым всегда принадлежал России // Православный взгляд. – 2014. – 17 марта
«Крим ніколи не належав Україні. Крим завжди належав Росії. Для мене вся ця ситуація не настільки трагічна. Для мене першопричина всього – внутрішня криза на Україні».
Крылов Г. Крым всегда принадлежал России // Православный взгляд. – 2014. – 17 марта
«Це свого роду повернення природного розвитку, оскільки Крим завжди належав Росії. Думаю, потрібно вміти дивитися в обличчя реальності».
Миар Ж. Крым всегда был российским [интервью] // Вестник Кавказа. – 2015. – 26 июля.
Не міг залишитися осторонь від панівної тенденції і Володимир Путін. Втім, російський президент виявив дивовижну стриманість у трактуванні цього міфу.
«Шановні колеги! У серці, в свідомості людей Крим завжди був і залишається невід'ємною частиною Росії».
Путін В. Кримська промова, 18 березня 2014 року
Але, як і у випадку зі «споконвічно російським» Кримом, подібна риторика відразу втрачає свою привабливість, як тільки опоненти просять уточнити – коли саме Крим увійшов до складу Росії. Очевидно, що дата «1783 рік» апологетів «КримНаш» не влаштовує, тому, як і в попередньому випадку, починаються шаманські танці з бубном навколо історії стародавньої Русі.
«І, нарешті, відбулося історичне возз'єднання Криму і Севастополя з Росією. Для нашої країни, для нашого народу ця подія має особливе значення. Тому, що в Криму живуть наші люди, і територія стратегічно важлива, бо саме тут є духовне джерело формування... централізованої Російської держави».
Путін В. Послання Президента Федеральним зборам, 4 грудня 2014 року
Павло Надінський стверджував, що Тмутараканське князівство «об'єднувало території Керченського півострова і Тамані»
Тема «Сакральної Корсуні» і «Херсонеса – Севастополя» настільки важлива, що вимагає окремого розгляду. Ми ж тут зосередимося на псевдонаукових доказах теорії про фундаментальну роль Криму в історії Київської Русі. І знову сумнівну пальму першості в цій справі отримує історик Павло Надінський. Йому належить твердження, що Тмутараканське князівство «об'єднувало території Керченського півострова і Тамані».
Спираючись на подібні умовиводи, автор дійшов висновку, що передбачив «КримНаш» і поклав початок міфу, який цікавить нас.
«Крим неодноразово піддавався нашестю з боку різних чужоземних народів... Але всі ці чужоземні прибульці були в Криму як тимчасові завойовники, загарбники чужої землі. Тільки росіяни мали незаперечні історичні права на Крим, як на свою давньоруську територію».
Надинский П. Очерки по истории Крыма. Ч. 1. – Симферополь, 1951. – С. 57
Згодом думка про «давньоруське володіння» Кримом набула закінченого вигляду. Ось, наприклад, як це бачить скандально відомий «Фронт Севастополь – Крим – Росія».
«Крим ще на початку IX ст. потрапляє в сферу впливу давньоруських князів... У середині XI ст. древні руси... заволодівають грецьким містом Таматарха, пізнішою Тмутараканню – столицею майбутнього давньоруського князівства... до середини X ст. влада київських князів поширювалася і на частину земель у Криму і, перш за все, на Керченський півострів.
У 944 р. київський князь Ігор посадив свого намісника в Криму, поблизу Керченської протоки, витіснивши звідти хазар... Син Ігоря Святослав зумів зміцнити вплив київських князів у Криму, особливо в період 962-971 рр... Син Святослава Володимир здійснив у 988 р. похід на Корсунь і заволодів містом.
Візантії довелося підписати з Київським князем договір, яким визнавалися його володіння в Криму і Приазов'ї. Завдяки цьому договору Київська Русь отримала вихід до Чорного моря і зміцнила залежне від неї Тмутараканське князівство. Після корсунського походу до цього князівства було приєднане місто Боспор з округом, який одержав руську назву Корчев.
Упродовж усього XI ст. Тмутараканське князівство, зокрема його землі на Кримському півострові, належали Стародавній Русі».
Славяне в Крыму // Сайт Народного фронта «Севастополь – Крым – Россия»
Надінський договорився до того, що звичайне завоювання Криму Росією в 1783 році оголосив... возз'єднанням!
У тексті без напруження виділяються три взаємопов'язаних тези: а)Тмутараканське князівство входило до складу Русі; б)Тмутараканське князівство володіло землями в Криму; в)київські князі захоплювали міста в Криму, які за ними визнавала Візантія. В результаті читач доходить висновку, що Крим належав Київській Русі, а значить, у 2014 році Путін лише повернув Росії її «стародавні володіння». Ну і те, що «Русь = Росія» – для адептів «КримНаш» само собою зрозуміле.
Надінський, до речі, договорився до того, що звичайне завоювання Криму Росією в 1783 році оголосив... возз'єднанням!
«Возз'єднання Криму з Росією об'єктивно мало велике історичне прогресивне значення... В історичній літературі про Крим деякі радянські історики абсолютно неправильно зображували боротьбу російської держави проти турків і кримських татар, трактуючи питання про возз'єднання Криму та Росії як імперіалістичне захоплення чужої землі, абсолютно замовчуючи про ту прогресивну роль, яку Росія відіграла відносно Криму... Ці неправильні положення зараз повністю викриті».
Надинский П. Очерки по истории Крыма. Ч. 1. – Симферополь, 1951. – С. 93, 95.
Чи варто тепер дивуватися, що нинішня Росія захоплення будь-якої території називає «возз'єднанням»?
Далі буде
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
