Віра Сергіївна з перших днів узяла собі за мету створити на півострові школу української народної вишивки. Віра Роїк започатковувала гуртки, викладала вишивку в різних школах Сімферополя, брала участь у міських, кримських, республіканських і всесоюзних виставках. Шукала по всьому півострову творчих людей, здатних стати вишивальниками і вишивальницями. Всю організаційно-методичну роботу вона робила сама, об'їздила весь півострів, побувала в його найвіддаленіших місцях. І це попри інвалідність і безліч хвороб, які дошкуляли її все життя після важкої контузії в роки війни.
Віра Роїк об'їздила весь півострів, побувала в його найвіддаленіших місцях. І це попри інвалідність і безліч хвороб, які дошкуляли її все життя після важкої контузії в роки війни
Разом зі своїми ученицями Є. Жуковою, В. Романовською, А. Дворніковою, О. Лістровою і багатьма іншими вишивальницями, за активної участі чоловіка Михайла Стратоновича, мами Лідії Еразмівни Сосюрко їй вдалося втілити свій масштабний задум – створити музей народних умільців, а потім – пересувний салон живопису самодіяльних художників.
У лютому 1974 року у виставковій залі Спілки художників Криму відбулася перша персональна виставка Віри Роїк. Її прийняли до Спілки художників у 1988 році, коли вона вже була заслуженим майстром народної творчості України (1967 р.), учасником ВДНГ СРСР (1972 р.) і ВДНГ України (1978 р.), провела тридцять персональних виставок і здобула популярність у Радянському Союзі та за кордоном.
За життя майстрині відбулося понад 260 виставок її робіт у різних країнах світу
Загалом за життя Віри Сергіївни Роїк відбулося понад 260 виставок її робіт у різних країнах світу. 19 червня 1999 року Вірі Роїк першій серед кримських художників було присвоєне почесне звання «Заслужений художник АР Крим». Пізніше їй було присвоєне звання Героя України, вона стала Почесною громадянкою Сімферополя, а також міст Лубни і Кобеляки. У грудні 2012 року, вже після смерті Віри Сергіївни, в Сімферополі урочисто відкрили Музей народної вишивки її імені. На цій виставці також представлені роботи її учениць і учнів – внучки Аліни Воронової, правнучки Юлії Абрамової, її учениць Євгенії Жукової з Джанкоя, Тамари Беліч, Галини Дмитрієвої, Валентини Зіненко, Світлани Лавренко, Валентини Носенко із Сімферополя, Юрія Савки з Луцька та Ніни Сгойчевої з Мелітополя.
