18 травня, в День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу, в український прокат вийшов новий фільм режисера Ахтема Сеітаблаєва «Чужа молитва». Картина заснована на реальних подіях. Головна героїня стрічки, вихователька дитячого будинку в Бахчисараї, 19-річна кримська татарка Саїде Аріфова в роки нацистської окупації Криму врятувала від розстрілу близько 90 єврейських дітей, а в 1944 році вберегла їх від депортації. Оскільки знімати фільм у Бахчисараї через окупацію було неможливо, зйомки відбулися у Грузії, а також Києві та Ізраїлі. Саундтреком до фільму стала пісня Джамали «1944».
Як знімався фільм про події в Криму поза півостровом? Як його зустрічають українські глядачі? Яким чином картина налагоджує мости між Україною та окупованим півостровом?
Про це говоримо з режисером фільму «Чужа молитва» Ахтемом Сеітаблаєвим.
‒ Ахтеме, як вам і вашим колегам прийшла ідея знімати історію Саїде Аріфової? Наскільки я знаю, до цього привів певний ланцюжок випадковостей.
Я режисер, і, звичайно, не міг пройти повз історію, драматична складова якої унікальна
‒ Так, я вперше дізнався про цю історію від нашого продюсера Іванни Дядюри. Вона побачила шматок передачі «Чекай на мене» покійного нині Ігоря Кваші, де тоді ще жива Саїде Аріфова розповідала про те, що в роки війни в Бахчисараї кримські татари жили разом з євреями, ховалися від німців, і тих людей вона хотіла б знайти. Вона не говорила, що врятувала їх. А говорила, що хотіла б тільки знати, чи все у них добре, і насмажити їм чебуреків. Це не могло не зачепити. Ми стали цікавитися, хто ж вона така. І уявіть, Саїде Аріфова жила в Бахчисараї ‒ і мої батьки живуть у Бахчисараї. Хоч я і жив на той момент у Києві, раз на один-два місяці я приїжджав до Криму й обов'язково бував у Бахчисараї. І про цю історію я не чув. Ми почали копати. Я режисер, і, звичайно, не міг пройти повз історію, драматична складова якої унікальна. До того ж, я кримський татарин. І ця тема не може не зачіпати, якщо ти батько. Адже унікальність цієї історії в тому, що Аріфова врятувала дітей двічі ‒ від нацистів, а потім від комуністів. Окрім того, це історія про те, що диктатури однакові, під яким би прапором вони не ходили.
‒ Анексія Криму стала для українців і кримських татар поштовхом до переосмислення своєї історії. По суті, Україна відкрила для себе кримських татар ‒ до цього українці навряд чи масово вникали в особливості життя півострова, а тепер стали позбуватися величезної кількості радянських міфів і стереотипів, громадської інерції, що існувала і після розвалу СРСР. Ахтеме, зараз ви презентуєте «Чужу молитву» в різних містах України. Як реагують на неї глядачі?
Мені здається, у фільмі багато паралелей із сьогоднішнім днем. І я дуже радий, що глядач їх зчитує і багато про це говорить
‒ Сприймають фільм дуже емоційно. Якщо є можливість, ще мінімум годину після фільму ми ведемо діалог з глядачами. Вони дуже багато запитують. Цікавляться часом, історією, тим, чому з кримськими татарами відбулося те, що відбулося. Для мене був дуже важливий недільний спеціальний показ у Києві, організований почесним консулом Ізраїлю в Україні Олегом Вишняковим, де були присутні посол і консул Ізраїлю, Мустафа Джемілєв, Рефат Чубаров, міністр культури Євген Нищук і дуже багато представників єврейських діаспор України. Мені було дуже важливо отримати зворотній зв'язок не тільки з точки зору достовірності історії. Адже ми зняли не історичну хроніку, а художній фільм, заснований на доступних нам історичних фактах. Ми мріяли, щоб у нас із глядачами була розмова ось в цьому стані емоційної оголеності. Мені здається, у фільмі багато паралелей із сьогоднішнім днем. І я дуже радий, що глядач їх зчитує і багато про це говорить.
‒ Ахтеме, чи буде можливість у кримчан побачити фільм?
фестиваль дуже важливий, це величезний міжнародний майданчик для інформації, популяризації, для того, щоб питання і проблеми Криму не замовчувались. І, смію сподіватися, це маленький крок до деокупації Криму
‒ Я мрію про те, щоб фільм побачили мої співвітчизники в Криму, а такими я називаю всіх проукраїнськи налаштованих громадян. Серед них дуже багато не кримських татар. Я сподіваюся, що фільм братиме участь у фестивалях ‒ у нас вже є дві пропозиції від відбірників фестивалів класу А. Якщо все складеться з фестивальною історією, ми зможемо показати фільм всіма доступними способами в наступному році для кримчан ‒ на телебаченні, в онлайн-кінотеатрах. Я дуже сподіваюся, що нас зрозуміють правильно: поки триває фестивальна історія, фільм не можна показувати на телебаченні. Але фестиваль дуже важливий, це величезний міжнародний майданчик для інформації, популяризації, для того, щоб питання і проблеми Криму не замовчувались. І, смію сподіватися, це маленький крок до деокупації Криму.
‒ У вас в роботі ще кілька стрічок, і скоро очікується прем'єра фільму «Кіборги». Що ще ви готуєте для українських глядачів?
‒ Фільм «Кіборги» створений на основі реальних спогадів вояків. Сценарій написала блискучий український драматург Наталка Ворожбит, вичитували його і були консультантами самі «кіборги». Вони приїжджали на знімальний майданчик, консультували. Сподіваюся, це буде фільм про народження нових людей нової країни, і його цільова аудиторія ‒ 12+. Це фільм не стільки про перемогу, скільки про нову людину ‒ освічену, мужню, яка знає, де небо, а де земля, знає ціну дружби і знає, в якій країні вона хоче жити.
(Над текстовою версією матеріалу працювала Галина Танай)
