Доступність посилання

ТОП новини

Анексія Криму та світова «гібридна війна»


Російські військові в кримському селі Перевальне, 4 березня 2014 року
Російські військові в кримському селі Перевальне, 4 березня 2014 року

Спеціально для Крим.Реалії

Анексія українського Криму започаткувала відкриту політичну війну Кремля проти Заходу. Через три роки після захоплення українських територій все більше інтелектуалів у Європі усвідомлюють, що в республіці кремлівські чекісти відточили свої методи захоплення чужих територій. Світова «гібридна війна» почалася в Криму. Там же вона має й закінчитися.

Директор Фонду демократії в Східній Європі Ірена Лесота в статті для видання «Rzeczpospolita» відзначила, що агресія Кремля в Сирії та на Донбасі не повинна відволікати світове співтовариство від основного політичного сюжету – анексії Криму. Вона впевнена, що російська влада повторює політику більшовиків столітньої давності. Комуністи захопили кавказькі республіки, встановили контроль над Центральною Азією, а під час Другої світової фактично окупували східноєвропейські держави. Завоювання відбувалися одне за іншим, що створювало для диктатора Йосипа Сталіна хорошу основу для торгу із Заходом. Президент Володимир Путін намагається реалізувати таку ж схему з Кримом, розуміючи, що його мовчазний вихід з Донбасу або Сирії не забезпечить йому автоматичного визнання анексії.

Путін розуміє, що мовчазний вихід з Донбасу або Сирії не забезпечить йому автоматичного визнання анексії

Операція з «примусу до миру» влади Грузії 2008 року була свого роду спробою застосувати на практиці «гібридні» методи війни. Москва під виглядом «миротворців» вторглася в Грузію, але відкрито анексувати Південну Осетію і Абхазію «чекісти» не ризикнули. Тодішній міністр оборони Грузії Давид Кезерашвілі згодом виявився фігурантом корупційного скандалу. Ірена Лесота нагадала, що через кілька місяців після відставки у нього виявили 50 мільйонів доларів на таємному офшорному рахунку. «Для мене все зрозуміло. Росія завжди проводить підготовку на території, на яку збирається вторгнутися. І Кезерашвілі, швидше за все, був лідером російської п'ятої колони. Він був людиною, відповідальною за жахливий стан обороноздатності грузинської армії, він мав звітувати перед росіянами, якби вони увійшли в Тбілісі», – зазначила Лесота.

Нічого не нагадує? Таким же чином Кремль при президенті Вікторі Януковичеві руками своїх агентів роззброював українську армію й розвалював спецслужби. У підсумку, понад 90% особового складу кримського главку СБУ перейшло на сторону окупантів. Методики, апробовані в Грузії, застосували проти України. Крим заполонили «туристи Путіна», в містах республіки проходили проросійські мітинги, потім кримські депутати проголосували за призначення «референдуму».

Можна констатувати, що російська влада й керовані нею спецслужби ведуть політичну війну проти США і Європи

Анексувавши чужу територію, російський президент Путін кинув виклик не тільки міжнародному праву, але і негласними правилами цивілізованого світу. Фактична заборона на територіальні придбання в Європі була накладена після краху нацизму. Пройшовши через вогонь двох світових воєн, політичні еліти в країнах Заходу чітко усвідомили, що анексії і окупації – ящик Пандори. Суперечки воліли вирішувати за столом переговорів.

Кремль порушив негласний геополітичний пакт. Можна констатувати, що російська влада і керовані нею спецслужби ведуть політичну війну проти США і Європи. До такого висновку прийшов старший науковий співробітник Празького Інституту міжнародних відносин Марк Галеотті. У «Віснику НАТО» вийшла його об'ємна стаття.

«Він (Путін – КР) вважає НАТО і Захід загрозою з трьох причин. По-перше, вони перешкоджають зусиллям Москви, спрямованим на те, щоб не зважати на суверенітет держав, що знаходяться в цій сфері впливу, або підірвати його. Наразі яблуками розбрату є Україна, Грузія і Білорусь. По-друге, через свою прихильність демократії, прозорості та верховенству права вони кидають виклик російській моделі в нормативному плані. Нарешті, як вважає Путін, вони прагнуть підірвати авторитет його режиму всередині самої Росії», – пише Галеотті.

Кремлівські спецслужби, зовнішня розвідка, структури ФСБ і ГРУ тільки зовні схожі на свої західні аналоги. Насправді вони більше нагадують Управління стратегічних служб США в роки Другої світової. На думку кремлівських «чекістів», сучасну війну варто розглядати в більш широких категоріях, ніж силове зіткнення ворогуючих армій.

Важлива деталь – начальник російського генштабу Валерій Герасимов відкрито розповів про «гібридні» способи війни проти України ще на початку 2013 року. «Акцент використовуваних методів протиборства зміщується в бік широкого застосування політичних, економічних, інформаційних, гуманітарних та інших невійськових заходів, реалізованих із залученням протестного потенціалу населення. Все це доповнюється військовими заходами прихованого характеру, зокрема реалізацією заходів інформаційного протиборства і діями сил спеціальних операцій. До відкритого застосування сили часто під виглядом миротворчої діяльності та кризового врегулювання переходять тільки на якомусь етапі, в основному для досягнення остаточного успіху в конфлікті», – писав Герасимов в газеті «Військово-промисловий кур'єр».

Текст Герасимова можна назвати гімном «гібридної війни». У одному абзаці генерал виклав суть російської агресії в Криму і на Донбасі: інформаційні диверсії; «економічні заходи» у вигляді торгового шантажу, підкупу політиків і керівників силових структур; провокація масових заворушень; введення військових контингентів під виглядом «ополченців» або «сил самооборони». Якщо в Україні Кремль реалізує весь «гібридний набір», то проти США і держав Європи Путін використовує політичні та інформаційні спецоперації.

«Ця модель «політичної війни» користується успіхом у цей момент, оскільки вона показує, наскільки НАТО і Захід сильніший за всіма об'єктивними показниками, і все ж, як сузір'я демократій вони уразливі під впливом заходів, які здатний застосувати безжалісний авторитаризм», – зазначив Галеотті . Після анексії Криму Москва почала відкрито паразитувати на європейській демократії, громадянських правах і цінностях свободи слова.

Після анексії Криму Москва почала відкрито паразитувати на європейській демократії, громадянських правах і цінностях свободи слова

Яке значення це має для України? Перше. Почасти це дає відповідь на питання: чи міг Київ утримати півострів під власним контролем. Навесні 2014 року зробити це було досить проблематично, але це не знімає відповідальності з тих осіб, які в лютому-березні демонстрували бездіяльність або виступали з пораженськими заявами. Висадка «зелених чоловічків», окупація, «референдум» і подальша анексія були путінською відповіддю, як вважали в Кремлі, на дії США і ЄС. Євромайдан і «український фашизм» були лише інформаційним приводом. Деякі російські військові та політики досі впевнені, що Крим треба було «брати», тому що на півострів могли зайти сили НАТО.

Друге. Агресія проти України продовжиться. Росіяни спробують спровокувати гостру політичну кризу всередині України за допомогою диверсій, масових заворушень та активної участі «п'ятої колони». Найбільш критичний момент – вибори президента, заплановані на 2019 рік. Московські політики і кримські колабораціоністи відкрито говорять, що сподіваються на зміну влади в Києві.

Третє. «Кримський сценарій» можливий у будь-якій державі, яку Кремль розглядає як територію «національних інтересів»: Білорусь, Казахстан і навіть Прибалтика. Марк Галеотті стверджує, що Литва, Латвія й Естонія не цікавлять кремлівських реваншистів, але це тільки на перший погляд. Після Криму завдання Кремля полягає в тому, щоб максимально послабити і роз'єднати країни НАТО. Величезні сили й гроші витрачаються на пропаганду, «активні заходи» і навіть підкуп великих політиків. Якщо зазначена мета буде досягнута, поява «зелених чоловічків» в Прибалтиці буде лише питанням часу.

«Кримський сценарій» можливий у будь-якій державі, яку Кремль розглядає як територію «національних інтересів»

Четверте. Окупувавши український півострів, Путін перейшов через стратегічний Рубікон у відносинах з США і ЄС. Він створив такі умови, при яких компроміси неможливі. Не можна домовитися з тим, хто відкрито зневажає будь-які угоди. Уже наприкінці першого року окупації Криму і початку бійні на Донбасі еліти в Вашингтоні і Брюсселі дійшли висновку, що ніякі «обміни» з Кремлем не принесуть мир і стабільність. Навпаки, будь-які поступки за рахунок України Путін сприйме як запрошення до подальшої агресії. Одній зі сторін доведеться капітулювати. Світова «гібридна війна» почалася в Криму. Там же вона має закінчитися.

Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG