Спеціально для Крим.Реалії
Російській владі в середньочасовій перспективі вигідний низький рівень життя в Криму. Економічна стагнація дозволяє «розвантажити» територію, залишивши в республіці тільки військових, слухняних бюджетників і пенсіонерів. Кремль домагається ослаблення санкцій Заходу винятково заради технічних потреб військової бази, створеної на півострові.
Низькі прибутки населення на тлі зростання цін ‒ реалії сучасного Криму. За основними параметрами якості життя півострів помітно програє багатьом регіонам сусідньої Росії. Місцева влада говорить про небувале зростання прибутків республіки, але при цьому нарікає на санкції й обіцяє покращення в регіональній економіці після відкриття Керченського мосту. Але з кожним місяцем все менше кримчан вірять їхнім бадьорим запевненням.
Кремль домагається ослаблення санкцій Заходу винятково заради технічних потреб військової бази на півострові
З початку анексії Москва та підконтрольна їй влада республіки неодноразово повідомляли про підвищення добробуту в порівнянні, як вони висловлюються, з «українським періодом». Відповідно до їхніх звітів, середня зарплата в Криму коливається в межах 30 тисяч рублів. Директор підконтрольного Росії Центру зайнятості Сімферополя Сергій Бродовський стверджує, що серед бюджетників найбільші прибутки у лікарів. «Середня заробітна плата наших вакансій становить близько 26,5 тисячі рублів. Лікарі отримують від 29 до 32 неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян, держслужбовці ‒ до 27 тисяч рублів», ‒ сказав чиновник.
Обивателі сприймають таку інформацію з ледве прихованим роздратуванням. Пристойні прибутки в Криму спостерігаються у російських військових, силовиків, керівників бюджетних установ і приїжджих фахівців. Сімферопольці отримують на руки близько 15-20 тисяч рублів на місяць. Для порівняння оренда однокімнатної квартири в спальному районі з «середнім» ремонтом обійдеться в 22-25 тисяч на місяць. Житло з нормальними меблями та побутовою технікою ‒ близько 30 тисяч рублів. Іногородні визнають, що можна знайти орендовану квартиру й за 17-18 тисяч на місяць, але жити там буде неможливо. В інших місцях ситуація з прибутками населення ще гірша. Жителі Армянська скаржилися в соцмережах, що роботи в місті ніби вистачає, але в оголошеннях називають вельми скромні оклади в 8-10 тисяч рублів. Для життя в Криму це ‒ взагалі не гроші. В середньому за один похід до магазину доведеться викласти понад тисячу рублів. Йдеться про стандартний продуктовий набір для сім'ї з 3-4 чоловік: м'ясо, крупи, яйця, молоко та овочі.
Пристойні прибутки в Криму у російських військових, силовиків, керівників бюджетних установ і приїжджих фахівців
Їжа, одяг, ліки, комунальні платежі та проїзд ‒ основні статті витрат. Кримчан запевняють, що ситуація зміниться з відкриттям Керченського мосту, який з'єднає півострів з сусідньою Росією. Почасти це дозволить вирішити логістичні проблеми, але економічні перспективи проекту викликають сумніви. Невідомо, якою буде реальна пропускна здатність об'єкта й скільки він взагалі простоїть без укріплювальних робіт. Влада може обмежити потік вантажів через складну геологію в протоці. Поки йдеться про запуск автомобільного переїзду. Коли саме відкриють залізничну лінію (в плані організації постачання вона найбільш важлива), поки точно не відомо. Названа лише попередня дата ‒ 2019 рік.
Кримчан запевняють, що ситуація зміниться з відкриттям Керченського мосту
Керченський міст не вирішує дві інші проблеми. По-перше, російські торговельні мережі та банки все одно не зайдуть до Криму через загрозу санкцій. По-друге, сумнівно, що російський і місцевий бізнес, підконтрольний владі, захоче втрачати надприбутки від торгівлі продуктами, алкоголем і цигарками. Відкриття мосту може вплинути на асортимент товарів, але не на ціни.
При детальному аналізі політичної ситуації в республіці та в сусідній Росії може з'ясуватися, що Кремлю вигідний низький рівень життя на півострові. Стагнація й відсутність перспектив видавлює з Криму активну молодь, яка виросла й здобула освіту ще до анексії. З точки зору російської влади, ця частина кримчан має досвід «негативної соціалізації»: вони звикли до політичних та економічних свобод. Одні перебираються в російські регіони, де з часом можуть перетворитися на «повноцінних» громадян цієї країни. Інші змушені виїжджати на материкову частину України. В основному так чинять ті, кого не влаштовує політична обстановка на півострові. Таким чином, Москва повільно, але впевнено позбувається потенційних «баламутів». Кампанія з вилучення російських паспортів у жителів півострова також укладається в логіку боротьби з «зайвим» населенням.
У Криму намагаються облаштувати величезну військову базу й будинок престарілих одночасно
У Криму намагаються облаштувати величезну військову базу й будинок престарілих одночасно. Москва домагається від Заходу пом'якшення санкцій не заради кримчан, а заради технічних потреб армії. Російський уряд планує налагодити роботу оборонних підприємств, але без іноземного обладнання та власної генерації електрики зробити це майже нереально. Потреби місцевого бізнесу, який також страждає від санкцій, для влади не є пріоритетом. Військові, спецслужбісти, бюджетники та пенсіонери ‒ «ідеальні кримчани», з точки зору Москви. Силовики забезпечують функціонування й розвиток армійського угруповання, а бюджетники з літніми людьми ‒ пасивно підтримують владу, сидячи перед телевізором.
Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
