Доступність посилання

ТОП новини

Блоги

Знамениту «крилату» гору Клементьєва, «Клементуху», як ще її називають, чи загалом історично й географічно правильно – плато Узун Сирт (з тюрської – Довгий хребет), добре видно з автотраси Феодосія-Коктебель. Одразу за селом Передгірське: на самому краю гори видніється високий постамент із маленьким літачком-планером. Піднімаєшся нагору, долаєш польовою дорогою ще кілометр-два – і потрапляєш прямо до парапланерного клубу «Бриз». Через дорогу від нього так само капітально «отаборились» інші любителі вільно ширяти в небі – дельтапланеристи, але вже під російським триколором на флагштоці. Позаду обох клубів розкинулось набагато більше за масштабами господарство Центру планерного спорту (ЦПС) «Коктебель».

Пам'ятник планеристам на Узун Сирт
Пам'ятник планеристам на Узун Сирт

На «підкові» гори на висоті 260 метрів над рівнем моря розмістився невеличкий польовий аеродром «Коктебеля», декілька його напівзруйнованих ангарів, стареньких двоповерхових будівель. Є тут також бюст авіаконструктору Олегу Антонову на тлі пам’ятника першим радянським планеристам. А ще встановлено основний репер республіканського клубу активного туризму Криму, який вказує, що саме тут проходить 45 паралель – золота середина Землі. Себто Узун-Сирт рівновіддалений від екватора й Північного полюса на п’ять тисяч кілометрів.

«Крилата» гора в законі

Унікальність Узун Сирту загальновідома: місця з такими потужними висхідними повітряними потоками ніде в Європі більше не існує. Є тільки на горі Харіс Хілл у США, неподалік однойменного містечка у штаті Нью-Йорк. Із Харіс Хілл розпочалась історія американського планеризму. 1969 року там створено перший у світі музей цього виду спорту. Буквально через рік аналогічний музей відкрився й у кримському Коктебелі. Хоча регулярно планеристи почали літати над Узун-Сиртом ще з 1923 року.

Історія планерного спорту на фасаді клубу «Бриз»
Історія планерного спорту на фасаді клубу «Бриз»

«Крилата» гора, «колиска» радянської та української авіації, постановою Верховної Ради України №1947-VI від 5 березня 2010 року «Про заходи щодо збереження території гори Клементьєва (Узун Сирт) в Автономній Республіці Крим» отримала своє унікальне законне право. Із метою, як ідеться в документі, недопущення знищення унікального місця, аналогів якому за своїми аеродинамічними властивостями нема в Європі, і збереження умов для подальшого розвитку дельтапланерного й пара- планерного спорту.

Пізніше, 22 вересня 2010 року, Верховна рада АР Крим конкретизувала ці охоронні заходи своєю постановою про створення регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Повітроплавний комплекс «Узун-Сирт, гора Клементьєва». За цим документом парку «нарізано» аж 840 гектарів – із метою збереження природних ландшафтів із багатим і різноманітним рослинним, тваринним світом і так само недопущення знищення унікального місця, аналогів якому за своїми аеродинамічними властивостями нема в усій Європі.

«Крилата» гора Клементьєва з траси Феодосія – Коктебель
«Крилата» гора Клементьєва з траси Феодосія – Коктебель

Нова ж російська влада, виявляється, парковий український статус Узун-Сирту досі не переоформила. І, певно, ще не скоро на це відважиться. Або ж їй, точніше – Держраді Криму, доведеться наступати на горло власної пісні. Тобто кардинально перекроїти свою попередню постанову про ландшафтний парк. Головним чином через нові, військові, вимоги щодо польотів, у тому числі парапланеристів і дельтапланеристів, над горою Клементьєва. Але про це трохи пізніше.

Парашутисти перед стрибками на аеродромі ЦПС
Парашутисти перед стрибками на аеродромі ЦПС

Узун Сирт оперативно, так би мовити, закріплений за ЦПС, хоча у згаданих вище постановах чомусь про планеризм ані слова. ЦПС, як держпідприємство у структурі республіканського міністерства курортів і туризму, донедавна очолював відомий у Криму й Україні спортсмен-парашутист Борис Небреєв. Додам, цілком заслужено очолював. Хоча б тому, що саме Небреєв зробив із-поміж кримських спортсменів і чиновників чи не найбільше, щоб елементарно захистити гору від зазіхань тутешніх забудовників-фермерів, яким начебто вже й розподілили там ділянки. Але відтепер доля безногого директора-спортсмена винятково в руках співробітників російського Слідчого комітету. За їхнім рішенням Борис уже майже два місяці утримуються під вартою й навряд зустріне Новий 2016 рік у родинному колі.

Відомий парашутист Борис Небреєв зробив чи не найбільше, щоб захистити гору від зазіхань тутешніх забудовників-фермерів

Розплата за чужу прогулянку під небесами

Нагадаю, затримали Бориса Небреєва 5 листопада 2015 року. Одразу після того, як напередодні ввечері в районі села Відважне, неподалік Узун Сирту, розбився легкомоторний літак марки Cessna 336 Пілот і троє пасажирів, серед яких були настоятель Кизилташського чоловічого монастиря святого Стефана Сурозького ігумен Никон, мешканка Судака Тамара Бєляй і член місцевого козацтва Олег Харченко.

Увесь кримінал Слідком «повісив», судячи з усього, виключно на єдину відповідальну особу – директора Небреєва

З’ясувалося, що Сесна піднялась у небо з аеродрому ДУП «Центр планерного спорту «Коктебель», а загиблий пілот Олег Сокол був керівником його льотної служби. Досі не з’ясовані причини катастрофи. Відомо лише, що Сокол вважався досвідченим пілотажником, мав неабияку практику – близько 5 тисяч годин нальоту, що вважається досить вагомим показником вишколу. За інсайдерською інформацією, Сесну «Коктебель» придбав за кордоном не так давно. Проте весь пакет документів, зокрема, сертифікат льотної придатності за російськими вимогами так і не оформив чи банально не встиг (справа ця досить марудна). Увесь кримінал Слідком «повісив», судячи з усього, виключно на єдину відповідальну особу – директора Небреєва. Причому за декількома статтями російського Кримінального кодексу, у тому числі відповідно до ч. 3 ст. 238 (надання послуг, які не відповідають вимогам безпеки, що призвело з необережності до смерті двох і більше осіб).

Трохи пізніше ті ж слідчі «накопали», що директор ДУП заснував комерційну організацію з порушеннями Федерального закону «Про державні й муніципальні унітарних підприємствах». Як повідомили у прес-службі Головного слідчого управління Слідчого комітету по Криму, щоб приховати свою участь у цьому, він призначив директором свою родичку. Від його імені вона керувала діяльністю комерційної організації, укладала договори про надання послуг і отримувала гроші за надані послуги.

Із затриманням і арештом Небреєва життя в ЦПС повністю завмерло

Проблемна перспектива «Коктебеля»

Із затриманням і арештом Небреєва життя в ЦПС повністю завмерло. Про жодні плани, наприклад, відкриття так званої аеродинамічної труби, про яку мріяв Борис, годі й думати. У «Коктебель» нині взагалі не потрапити. Опечатані за рішенням Слідкома всі приміщення й ангари з авіатехнікою. Під відкритим небом стоять два наявні планери чехословацького виробництва Let L-13 Blaník. «Слідчі не дозволяють їх навіть перегнати до ангарів, щоб уберегти від дощів і снігу, – розповів мені керівник дельтопланерного клубу Криму Сергій Силевич, а про сезонне обслуговування й мови не може бути. Таке зберігання може позначитись на технічному стані машин, запчастин уже давно не випускають. Персоналу (близько 10 осіб – КР) не виплачують зарплату, росте заборгованість на комуналку. Усе йде до того, що ЦПС навесні взагалі може припинити своє існування. Нам слідчі прямо сказали: «Планери й літаки вам більше не потрібні будуть». Зараз ми збираємо в інтернеті підписи під петицією про зміну Борису міри запобіжного заходу – з арешту на підписку про невиїзд. Начебто в цьому зацікавлений сам міністр Стрельбіцький. Але поки що все марно».

Дельтапланерний клуб на горі Клементьєва
Дельтапланерний клуб на горі Клементьєва

Хвилюється Силевич за подальшу долю і свого дельтопланерного клубу. Річ у тім, що віднині польоти на дельтопланах навіть «із ніг» чи то пак без використання мотора у повітряні зоні G ( для малої авіації на висоті до 1,5 кілометра) можуть здійснюватись тільки за дозвільною системою. На відміну від нещодавніх українських правил, де для зони G діє загальноприйнята у всьому цивілізованому світі інформативна норма. Тобто пілоту достатньо зазделегідь через РЦ (районний центр) керування польотами повідомити дату й маршрут – і, як мовиться, уперед за хмарами. У Криму ці правила, які, до слова, передбачені російським Повітряних кодексом, фактично скасовані. Позаяк мала авіація, зокрема, в районі гори Клементьєва потрапляє в межі пілотажної зони військової авіації. А це якраз заборонна ділянка від Феодосії до Судака. У такому випадку, щоб оформити заявку на політ дельтаплана, потрібно подати пілотське посвідчення й документ на сам літальний апарат. Водночас за чинним Повітряним кодексом для літальних апаратів вагою до 150 кілограмів це геть не вимагається. Як вийти з цієї правової колізії, в яку загнали спортсменів на догоду військових, Сергій Силевич сьогодні не знає.

Сюди на гору приїжджав і Аксьонов, і його заступник Шеремет, і декілька міністрів
Сергій Жукарін

Так само цього не знає і його сусід Сергій Жукарін – голова парапланерного клубу «Бриз». «Сюди до нас на гору приїжджав і Аксьонов, і його заступник Шеремет, і декілька міністрів,- розповів Сергій Жукарін,- обіцяли всіляко допомагати в облаштуванні, розвитку нашого виду спорту. Хоча для нас найголовніше – щоб не заважали. Після того, що трапилось в ЦПС, гадаю й нас невдовзі розпочнуть перевіряти, шукати якісь порушення. Тим паче що наш клуб не держпідприємство,а ТОВ».

Парапланерний клуб «Бриз» на горі Клементьєва
Парапланерний клуб «Бриз» на горі Клементьєва

За словами Жукаріна, нині коло спортсменів і просто охочих навчитись літати на параплані звузилось. До 2014 року на «Клементуху» приїжджали не тільки місцеві, а також із материкової України, Білорусі, Польщі, Чехії, Великобританії. Сьогодні на горі збираються тільки росіяни.

Максим Романів, кримський оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Цю частину записок варто було б назвати «Робота над помилками», але цей вислів не дуже точно передасть суть того, про що я хочу написати. Справа в тому, що у мене як у автора є сильне бажання поговорити зі своїми читачами, навіть якщо їх буде зовсім небагато. Те, що мені висловлюють, я читаю в коментарях, відкритих на сторінках Крим.Реалії у Фейсбуці, у Вконтакте і в Однокласниках. Багато зауважень, зроблених мені, справедливі, багато – злі, деякі – схвальні.

Зрозуміло, що на злі вислови реагувати не варто, а добрим – радіти. А ось на першу групу коментарів я і хочу зараз відповісти.

Конкретно щодо баттла – я приношу вибачення за кілька помилок при підрахунку відсотків й описку з цінами, які потім за допомогою редактора були виправлені. Але те, що майже одразу ці описки та помилки були помічені, мене особисто дуже надихнуло – значить, «Записки» читають.

Також хочу відповісти на претензію, що я нібито порівнював непорівнювані продукти – скумбрію малосольну в сімферопольському «Сільпо» й копчену в київському. Ну, настільки спотворювати свої скромні дослідження я б ніколи не став. У Києві скумбрія теж була малосольна, тільки там, як у європейській столиці, її не тримають в лотку, а викладають на тацю. Ну і друг мій – фотограф не професійний, сфотографував рибку не надто чітко. Тому, щоб зняти звинувачення в несумлінності, публікую збільшений фрагмент файлу тієї самої київської скумбрії.

Абсурд у тому, що таким чином до тієї самої суті, яка полягає у «красти недобре», ніхто й не добирається!

Те, що рейтинг, який я доволі ризиковано обізвав баттлом, дуже приблизний, я обумовив одразу. Але ж моїм завданням не були фундаментальні академічні дослідження ринку продуктів на сучасному етапі, а демонстрація того, що використовувані в інтернет-дискусіях аргументи типу «у вас усе дорожче» проти «а у вас уся спина біла», окрім істерики й нагнітання злості, нічого не дають. При тому ці аргументи, як виявляється, висмоктані з пальця.

Замість того, щоб гідно, по суті, раз за разом пояснювати тим, хто ще може чути, що красти недобре, чи йдеться про гаманець у сіточці пенсіонерки, чи про невелику територію в сусідній, досить сварливій і розхристаній державі, сторона, яка апріорі права, починає бризкати слиною. Ну, а тих, хто неправий, хто вважає банальну крадіжку просто вдалим бізнесом, і зовсім зриває з котушок. При цьому аргументами служать ті самі розхожі твердження в стилі «а от у вас...».

Усе за Жванецьким, за його безсмертним «Стилем суперечки»: «Давайте сперечатися про смак устриць і кокосових горіхів із тими, хто їх їв»

Усе за Жванецьким, за його безсмертним «Стилем суперечки»: «Давайте сперечатися про смак устриць і кокосових горіхів із тими, хто їх їв, до хрипоти, до бійки, сприймаючи смак їжі на слух, колір на зуб, сморід на око...».

У підсумку блогер із Череповця VS боєць Фейсбуку з Вінниці обговорюють дорожнечу в сімферопольському супермаркеті.

Хлопці, та почніть ви з восьмої заповіді! Вікіпедія ж під рукою, якщо в Біблії лінь копатися. І тут же, у блозі, обговоріть шосту. А там і до другої справа дійде, і, дивись, до головної заповіді фейсбучника, дев'ятої. Все ж елементарно!

Ось потім, щоб звільнити місце в оперативній пам'яті побратимів у інтернет-каталажці для обробки серйозних файлів, я й фіксую нудні цифри на цінниках супермаркетів і фотографую купки обвітрених буряків на Привозі.

І, щоб усе-таки завершити цей передноворічний баттл красиво, проведу ще пару раундів, порадую цього разу українських уболівальників.

Найкрутішою фішкою боксерських поєдинків, якщо не помиляюся, вважається при більш-менш рівному рахунку за очками чіткий нокаут в останньому раунді. Щоб інтрига трималась до кінця, але перемога була блискучою й переконливою.

У нашому баттлі інтриги не так багато, факти відомі, але тим не менше...

Отже, пані та джентльмени, г-г-г- (розкотисте «г», як уміє тільки неперевершений ринг-анонсер Майкл Баффер) – горілка!

54,90 грн = 167,99 руб.

Курс узятий із банківського сайту 28 грудня:

1 гривня (UAH) = 3.06 російський рубль (RUB)

1 російський рубль (RUB) = 0.33 гривня (UAH)

Марка – та ж, об'єм – однаковий, супермаркети – близнюки, тут уже ніякий суддя не підкопається. Єдина відмінність – одна пляшка вироблена в Росії, друга – в Україні. Але ж суперники й повинні мати різне громадянство.

Горілка в Росії майже вдвічі дорожча, ніж в Україні

Що сказати, чистий нокаут! 93% різниці в ціні!

Ще раз – горілка в Росії майже вдвічі дорожча, ніж в Україні.

Ну, і як крива посмішка переможця – і продають це діло росіянам тільки з 10.00 до 22.00.

Може, тому в Росії і слава найбільш питущої держави, що справжній мужик при такій постановці питання, тобто при такій ціні і при такому обмеженні в часі продажу просто зобов'язаний напитися? Інакше як доведеш, що справжній пацан?

Так що лишається тільки заполірувати це діло коньячком.

Умови такі ж, тобто повний збіг торгових майданчиків у сусідніх країнах, торгової марки, обсягу пляшки. Виробники, як і в першому випадку, з горілкою, відповідно, українські й російські.

Ну, і результат поєдинку той же.

Jatone VS коштує в Києві 84,00 грн = 257,04 руб.

Jatone VSOP, відповідно, 94,00 грн = 287,64 руб.

У Сімферополі ці пляшки теж можна купити, але на 124% і 140% дорожче.

Зовсім елітне спиртне, яке дорожчає при перетині кордону без малого в два з половиною рази – це щось із епохи «сухого закону», бутлегерів і взагалі Чикаго 30-х.

Хоча, зважаючи на нинішні кримінальні російські зведення, Чикаго тоді був тихим провінційним містечком десь на кордоні Великих озер.

Але, щоб натовп українських фанів не втрачав голову, варто згадати, що Кабмін постановив у новому 2016 році значно підняти акциз на спиртне в Україні. У Росії, де з бюджетом у чомусь справа йде навіть гірше, на таке вже навряд чи наважаться, хоча хто їх знає? Люблять вони граблі!

Знову все за великим Михал Михаличем – не треба було горілку чіпати!

Усі мої умовиводи навряд чи вплинуть на політичні погляди що кримчан, що жителів материкової України. Так вони й не мають

Наостанок хочу сказати, що всі мої умовиводи навряд чи вплинуть на політичні погляди що кримчан, що жителів материкової України. Так вони й не мають впливати. Тому що справа все-таки не в ціні ковбаси.

А ту саму мініатюру Жванецького, про стиль суперечки, варто перечитати й узагалі вивчити напам'ять – найближчими роками більш короткого й дієвого керівництва з ведення дискусій не передбачається.

Кирило Автохтонов, кримчанин

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Більше

XS
SM
MD
LG