Доступність посилання

ТОП новини

Блоги

Після анексії Криму новостворений клуб «ТСК-Таврія» увінчали першими лаврами чемпіона, щоправда, цього разу ‒ тільки в Прем'єр-лізі анексованого півострова. Фінансове становище клубу при цьому залишається проблематичним.

Нова «ТСК-Таврія», як і всі інші сім команд КФС (Кримського футбольного союзу, якому минулого року УЄФА присвоїв спеціальний статус), вариться у власному соку. В тому сенсі, що в складі команд КФС уже не побачиш зарубіжних легіонерів, а географія їхніх виступів обмежується лише межами півострова. Хоча все ж виступають тут кілька гравців із материкової України, зокрема, луцької «Волині».

За підсумками минулого літнього сезону, сімферопольська «Таврія» опустилася на другу сходинку, пропустивши вперед «Кримтеплицю» з Аграрного. До обох клубів має безпосереднє відношення співрозмовник Крим.Реалії, майстер спорту Андрій Опарін. У першому випадку ‒ як нинішній тренер «молодіжки» тепличників, в іншому ‒ як екс-директор ДЮФК (дитячо-юнацького футбольного клубу) ТОВ «ФК ТСК», тобто «Таврії». До речі, за останній рік клуб (нібито через політичні міркування) тричі змінював свою назву: ТОВ «ФК «Таврія», ОООО «ФК ТСК» і, нарешті, ТОВ «ФК «ТСК-Таврія».

Тепер Андрій Станіславович судиться. Причина банальна ‒ невиплата зарплати

Саме в футболці півзахисника сімферопольської «Таврії» Опарін завоював золоту медаль чемпіона України далекого 1992 року. І взагалі, за «Таврію» упродовж 1991-2001 років він провів 292 матчі і забив 21 гол. Рекордсмен клубу за кількістю зіграних матчів у чемпіонатах України (263). Тепер же зі своїм колишнім клубом Андрій Станіславович, як і ще 11 тренерів (ще троє потім відмовилися від подачі судового позову), яких він колись привів до ДЮФК, судиться. Причина банальна ‒ невиплата зарплати. Заборгувала Опаріну «Таврія» 346 404,49 рублі за період із 1 березня до 30 червня 2015 року.

«До звернення з позовом до суду, ‒ сказано в його позовній заяві до Київського райсуду Сімферополя, ‒ я та інші колишні працівники ТОВ «Футбольний клуб ТСК» зверталися до Інспекції з праці в Криму з заявою про примушення відповідача до виплати заробітної плати, проте відповідач до теперішнього часу розрахунок не провів, незважаючи на те, що його за це правопорушення оштрафували».

Усякий раз на черговій зустрічі юрист «Таврії» розводить руками: мовляв, на рахунку клубу немає ні копійки, а коли надійдуть гроші ‒ неодмінно борги погасять. При цьому, чинним футболістам і тренерами там начебто зарплату виплачують. Залишається лише здогадуватися, яким чином.

«Нас просто обдурили, ‒ змушений визнати Андрій Опарін. ‒ Це ще м'яко сказано. Нам тоді сказали, що фінансове становище клубу важке, і нам запропонували написати заяву про звільнення за згодою двох сторін. А через місяць, мовляв, ви прийдете, і вас знову візьмуть на роботу. А потім вони відмовилися від своїх слів. Бородкін (президент «Таврії» ‒ КР) говорить: «Грошей немає, ось-ось будуть». Можна ж було пояснити все по-чесному: мовляв, така ось ситуація».

За словами тренера, після рішення суду він звертався до прокуратури. А там одна відповідь ‒ розбирайтесь у судовому порядку. «Ми вже не знаємо, куди звертатися з цим питанням, якщо навіть судові пристави не можуть розібратися, ‒ нарікає Опарін. ‒ Нам кажуть, мовляв, гроші отримаєте при їхньому надходженні на рахунок клубу. А рахунок той заарештований. Думаю, в Футбольному союзі й у Федерації футболу Криму наше питання не вирішується. Тим більше, що Бородкін ще і президент цієї самої федерації».

Фінансові проблеми «Таврії» її президент пов'язував із нинішніми американськими та європейськими санкціями

Цікаво, що фінансові проблеми «Таврії» її президент пов'язував із нинішніми американськими та європейськими санкціями. «Такий стан пов'язаний із тим, що деякі наші спонсори по руках і ногах зв'язані різними санкціями з боку ЄС і США, і це не дозволяє нам чинити згідно з досягнутими угодами і планам. Але можу запевнити всіх, що робота з цього розділу ведеться щоденна, і всі борги поступово будуть ліквідовані. У цьому питанні нам істотну допомогу надає не тільки місцева влада. На жаль, не можу не сказати і про те, що нам скромно допомагає Міністерство спорту Криму, яке, розмістившись на стадіоні «Локомотив», який був упродовж усіх років свого існування рідною домівкою для «Таврії», тепер відвело команді одну кімнату, а буквально перед нашою з вами зустріччю нам стало відомо (не з офіційних джерел), що тренувальну базу команди в Поштовому нібито передають на російський бюджет. Таке рішення означає, що команда переходить на становище бомжа, який не має постійної даху над головою», ‒ поскаржився Сергій Бородкін в інтерв'ю «Кримській правді» 5 грудня 2015 року.

Але тепер, виявляється, у «Таврії» всі негаразди залишилися позаду. «Усі бюрократичні складнощі ми подолали, з фінансуванням теж все ясно і зрозуміло» (з інтерв'ю Бородкіна «Кримській газеті», 28 жовтня 2016 року). Тільки ось незрозуміло, чому тоді клуб не може розрахуватись із боргами своїм колишнім «молодіжним» тренерам.

А яка фінансова ситуація в кримському футболі в цілому? Зважаючи на все, теж туманна, не тільки сімферопольська «Таврія», яка залишилася на анексованому півострові, сподівається на серйозну грошове підживлення, і їм обіцяють допомогти. Нещодавно, на презентації збірної Криму 9 грудня підконтрольний Кремлю голова уряду Криму Сергій Аксьонов повідомив: «максимально постараємося знайти меценатів, які будуть готові посприяти нашим клубам». Перший такий «меценат» уже визначений ‒ міжнародний аеропорт «Сімферополь», який цього року перерахував місцевій Федерації футболу 18 мільйонів рублів. Напружили також середній і малий бізнес ‒ той бере під опіку збірну Криму, як це, власне, випливає з нещодавно підписаного меморандуму між президентом КФС Юрієм Ветохою і головою правління МГО (Міжрегіональної громадської організації) «Нова формація» Юрієм Айрапетяном. Наступного року «пошуки джерел фінансування» Аксьонов пообіцяв продовжити.

Довідка: Після анексії Криму на півострові створили Кримський футбольний союз, який проводить чемпіонат прем'єр-ліги. УЄФА, організація, що керує європейським футболом, дала згоду на проведення чемпіонату, проте повністю ізолювала кримських футболістів від міжнародного футболу. Кримський футбольний союз, під егідою якого проводиться чемпіонат Криму, має спеціальний статус Союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА). Організація була офіційно зареєстрована в липні 2015 року. Штаб-квартира Союзу розташована в Сімферополі. Наприкінці 2014 року Спілка європейських футбольних асоціацій заборонила кримським клубам брати участь у чемпіонаті Росії. У чемпіонаті прем'єр-ліги бере участь перетворений після анексії Криму футбольний клуб «ТСК-Таврія».

У той же час, на материковій частині України з серпня 2016 року відновлено роботу Федерації футболу Криму. Сімферопольський футбольний клуб «Таврія» включили до Чемпіонату України серед аматорів. База клубу розташована в селі Залізний порт Херсонської області. Домашньою ареною на час анексії Криму став стадіон «Машинобудівник» у місті Берислав. Головним тренером команди призначено Сергія Шевченка, президентом клубу – Сергія Куніцина. 16 жовтня 2016 року відроджений на материковій частині України кримський футбольний клуб «Таврія» провів першу гру на домашньому полі в Бериславі.

Максим Денисов, кримський блогер

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Илюстраційне фото: Феодосія

Всі дивилися чудовий мультфільм про козеня, яке уміло рахувати до десяти. Одним з персонажів мультфільму був капітан Гусак, який, незважаючи на те, що керував корабликом на ім'я «Пором», рахувати так і не навчився. І ось тепер, спостерігаючи гризню в ЗМІ з приводу підрахунку курортників у Криму та огульні звинувачення в приписках або недообліку туристів, я раптом з подивом бачу дорослих героїв цього мультика. І навіть кораблик на ім'я «Пором» виріс і плаває в Керченській протоці.

Але виросли не тільки герої мультика, числа теж виросли. І тепер проросійські керівники Криму потирають руки в очікуванні десяти мільйонів туристів ‒ нібито стільки курортників мають нахлинути в 2019 році через свіжозбудований Керченський міст. І гумор навіть не стільки в тому, що ділити шкуру невбитого курортного ведмедя дорослим людям якось несерйозно. Сама методика підрахунку відвідуваності Криму туристами, заснована на політичній доцільності, навіть не тягне на підрахунок козеням пасажирів порома в мультфільмі. Там, принаймні, рахували по головах.

Комфорт і нормальні ціни реальніші якраз у віддалених від Криму місцях планети

Та й мрії з приводу майбутніх десяти мільйонів туристів на рік викликані не інакше як фантомними болями за зниклим Союзом, в останні роки якого, за досить розмитими підрахунками, Крим відвідали чи то сім, чи то дев'ять мільйонів відпочивальників. Але при цьому геть забувається, що в наглухо ізольованому від решти світу СРСР на триста мільйонів населення і було всього-то пляжів ‒ Крим, Кавказ, Одеса і трохи прохолодної Прибалтики. Ні про тисячі кілометрів відмінного турецького узбережжя, ні про розпечений Єгипет, ні тим більше про карибські острови або відпочинок в Таїланді радянська людина не могла мріяти в найсолодших снах. Якщо і фантазували, то про більш реальні проекти ‒ польоти на Місяць і колонізацію Альфи Центавра. А сьогодні комфорт і нормальні ціни реальніші якраз у віддалених від Криму місцях планети.

Ще викликає зворушливе ставлення «експертів» турбізнесу до статистики, як ніби запозичене з того ж мультика про козеня. Варто тільки запропонувати сучасному політикові довести свою правоту з крейдою біля дошки, як у героя відразу ж наливаються кров'ю очі і він, виставивши роги, кидається на «ботаніка». І ніхто не візьме в руки калькулятор і не включить елементарне мислення, яким користуються наші діти вже в третьому або четвертому класі для вирішення завдання про басейн і дві труби ‒ в неї запросто укладаються всі незрозумілі міркування про курортну наповнюваність Криму. Так що я хочу заповнити цей недогляд і все-таки спробувати скласти і вирішити простеньку математичну задачку про кількість відвідувачів Крим.

Отже, дано: басейн-Крим. Щорічно через якусь вхідну трубу його наповнюють туристи, а через іншу трубу, вже випускну, вони цей Крим-басейн залишають. Питання: скільки туристів за конкретний проміжок часу заповнить басейн-Крим за наявності певної труби з заданими пропускними параметрами?

Місткість басейну ‒ скільки влізе, часовий проміжок ‒ один рік, впускна труба, точніше труби ‒ транспортні шляхи. Якщо ми з'ясуємо пропускну здатність впускних транспортних шляхів-труб, то зможемо дізнатися, наскільки можливо заповнити наш Крим-басейн за відведений проміжок часу. Щодо випускної труби, я думаю, потім можна буде вирішити інше завдання, за підсумками першої.

Ну що ж, завдання ніби-то просте, розпочнімо домашнє завдання!

Дія перша: визначаємо, що є трубами-шляхами. До Криму зараз ведуть тільки два шляхи ‒ поромна переправа і авіалінії.

Потяги до Криму не ходять. Це факт і він обговоренню не підлягає.

Морське сполучення можна не згадувати ‒ пасажирські судна, включаючи російські, бояться навіть наблизиться до кримських портів, щоб не потрапити під санкції. Була в 2014 році спроба пустити до Феодосії з портів Краснодарського краю великі катамарани і судна на підводних крилах, але вона тихо померла. На судна місткістю 300 пасажирів продавали по 20 квитків на рейс. Турецький пором, потайки пробирається раз в два-три місяці до Севастополя, і брати до уваги якось незручно, тим більше що ця посудина зайнята, схоже, не перевезенням пасажирів, а куди більш утилітарною справою ‒ обмітанням павутини з покинутих пірсів міста-героя.

Автомобільне сполучення з Україною влітку, можливо, і поставляло в Крим якусь кількість не самих принципових українських курортників, які успішно поєднували відпочинок з допомогою «братній» країні. Нагадаю: ті, хто відпочивав на півострові, виконував для російського режиму найважчу роботу ‒ легалізував своєю присутністю «кримнаш», показуючи всім не тільки засмагле пузо, але і повне сприйняття громадянином України окупаційного режиму. А ось взимку витримати дві години російського прикордонного контролю і митного огляду на пронизливому вітрі слабкопатріотічним материковим відпочивальникам характеру вже не вистачає. Тому і їдуть через Перекоп в цю пору року в основному нечисленні кримчани.

Так що залишається лише прикинути, а скільки ж насправді пасажирів може потрапити в Крим повітрям і через Керченську протоку. Ну а потім поцікавитися у кримських «експертів» курортної справи, скільки туристів відвідало півострів за цей же період. І відразу стає зрозуміло, яка ціна більшості гучних заяв «фахівців» туристської справи і проросійських «керівників» Криму.

Наприклад, за 2015 рік пороми перевезли через Керченську протоку 4,7 мільйона чоловік. А аеропорт «Сімферополь» пропустив через себе рівно 5 мільйонів пасажирів. І ось уже міністр туризму проросійського уряду Криму Сергій Стрельбицький говорить західним журналістам, що «в 2015 році ‒ навіть при енергетичній блокаді республіки в листопаді з боку України ‒ Крим прийняв 4 мільйона 598 тисяч туристів».

А тепер, як то кажуть, стежте за руками! 4,6 мільйона плюс 5 мільйонів ‒ 9,6 мільйона пасажирів, за російськими офіційними джерелами, перевезені літаками і поромами. І це єдині міжрегіональні перевізники в Криму, інших, як ми з'ясували немає.

Ці перевезення здійснювалися в ОБИДВІ сторони, в Крим і з Криму

Але ж ці перевезення здійснювалися в ОБИДВІ сторони, в Крим і з Криму, і в цілому кількість тих й інших потоків однакова! Тут чистий закон збереження туристичної маси, про Ломоносова і Лавуазьє, мабуть, всі в школі вчили?

Тобто, в Крим в'їхала лише половина від числа в 9,6 мільйона ‒ 4,8 мільйона чоловік, яких Сергій Стрельбицький тут же майже поголівно записав в туристи! А кримчани, якщо судити за цією «статистикою», ‒ за своєю природою страшні домосіди, адже всього із загальної кількості в'їхали-виїхали тільки 200 тисяч чоловік, виходячи з подібних розрахунків, не є туристами. Що становить всього 9% населення Криму.

Виходить картина маслом ‒ кримчани сидять тихо, як мишки, з нірки-півострова ніс не

висовують і тільки проводжають поглядом авіалайнери, які злітають і сідають, самі ж нікуди за межі півострова не подорожують.

Абсурд? Зрозуміло! Тільки автор цього абсурду не я, я всього лише спробував втілити брехня, дурість і обман в математичну форму.

Я не претендую на істину в останній інстанції. І багато хто захоче оскаржити мої вельми неоднозначні висновки. Але вже будьте такі ласкаві, використовуйте як інструмент полеміки не мікрофон і вже тим більше не кулаки, а калькулятор. І тоді з'явиться боязка надія на те, що, вирушаючи на пошуки істини, ми не будемо шукати, як зазвичай, замість істини ворога.

Максим Кобза, кримчанин

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Більше

XS
SM
MD
LG