Доступність посилання

ТОП новини

Блоги

понеділок 28 Січень 2019

Calendar
Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень
Сахалінська область, Курильські острови, маяк на мисі Край Світу

У мого доброго знайомого, корінного кримчанина цілком проукраїнських переконань, вся весна чотирнадцятого року минула в дискусіях з його найближчими родичами. Суперечки часом доходили до температури кипіння вулканічної магми, що, втім, для Криму було цілком зрозуміло.

Адже мало того, що розлом пройшов прямо по сім'ях, так і самі кримчани перебували в епіцентрі подій і для доказів реальності окупації не потрібно було навіть вмикати телевізор або годинами сидіти в інтернеті. Досить було вийти на вулицю, і ти тут же спотикався об «самооборонця» з бейсбольною битою та георгіївською стрічкою на рукаві. А минувши ще пару кварталів до центру кожен міг особисто пересвідчитися в існуванні «зелених чоловічків» з характерною алтайською зовнішністю та акаючою вимовою. І коли твій найближчий родич наполегливо заперечував очевидне, наприклад, існування «іхтамнетів», багато людей мимоволі втрачали самовладання.

Тесть мого знайомого народився у Новгородській області, там же закінчив інститут і відслужив в армії після військової кафедри офіцером-ракетником. Теща народилася відразу після війни десь на Уралі, але ще немовлям разом з батьками переїхала на Південний Сахалін, куди в ту пору активно зазивала переселенців влада.

Рятуючись від повоєнного голоду, тещина сім'я раптово опинилася в воістину казковому краю. Адже на Сахаліні, як відомо з підручників географії, всі звичні нам овочі виростають гігантами, ліси повні ягід, грибів, дичини та взагалі всього, чого душа забажає, навесні лососі, набиті червоною ікрою, йдуть на нерест річкою суцільним потоком. Та й землі на присадибне господарство переселенцям місцева влада тоді виділила від душі. Хоча щодо землі зрозуміло ‒ ще вчора вона була взагалі японською, так що новоявлені власники не від себе відривали.

Острівних японців, корейців та айнів Радянська влада насильно депортувала до Японії

Застала теща на Сахаліні ще й корінних жителів, які мешкали там. Але острівних японців, корейців та айнів Радянська влада незабаром насильно депортувала до Японії і залишилися новоприбулі російські переселенці одноосібними мешканцями (хотів написати «господарями», але так би мовити про мешканців країни Рад якось язик не повертається) придбаних територій. Про японців, до речі, теща зберегла добрі спогади.

Познайомилися тесть із тещею мого знайомого ще в студентські роки, одружилися, разом переносили складність офіцерського побуту, а після виходу тестя в запас вирішили перебратися до Криму, де якось раз побували на відпочинку.

Поневірялися гуртожитками, працювали інженерами, потім купили в сімдесятих ділянку під Сімферополем, збудували будинок, завели дітей, загалом, зажили по-людськи.

У 1991 році раптово виниклу Україну сприйняли як тимчасове непорозуміння, українську мову так і не засвоїли, щовечора телевізор вмикали зі словами: «Ну, що там у нас у Москві?».

«Російську весну» зустріли доброзичливо, як очевидний і довгоочікуваний факт

Ну і, відповідно, «російську весну» з подальшою окупацією, псевдореферендумом і «поверненням до рідної гавані» зустріли хоч і без фанатизму, але дуже доброзичливо, як очевидний і довгоочікуваний факт. На «референдумі», природно, голосували за «входження» до Росії.

При цьому родичі мого знайомого люди добрі, душевні, порядні, завжди прийдуть на допомогу та від реальної політики дуже далекі. Ніяких там мітингів або підписування якихось відозв і петицій.

Так ось, в результаті бурхливих, але безрезультатних політдебатів з родичами мій знайомий в решті решт зневірився довести їм незаконність і злочинність дій Російської Федерації при окупації та анексії Криму. Теща під час цих баталій здебільшого мовчала, лише іноді вставляючи пару слів. Але її репліка саме через тещин спокій виглядала осиковим кілком, який вбивається в серце вампіра.

Останньою соломинкою стало кілька презирливо кинутих тещею після патетичного вигуку знайомого, про те, що Росія вкрала у нього Батьківщину, зауваження: «Подумаєш! Ніхто у тебе Батьківщину не крав!».

І тоді знайомий в серцях сказав тещі: «Нічого, ось коли ваш Сахалін будуть віддавати японцям, тоді ви відчуєте, що таке втрата Батьківщини!».

Як то кажуть, не минуло й п'яти років...

Минулого тижня я зателефонував знайомому й поцікавився у нього ставленням його тестя і тещі до наміру Путіна передати частину Курильських островів Японії.

«Ставлення різко негативне», ‒ була відповідь.

А я задумався ‒ невже в Росії вважають, що двох островів вистачить, щоб розрахуватися зі світом за вкрадений півострів? Росія отримала три десятки років тому у світі кредит довіри й сподівалася обманути всіх. При такому розкладі зазвичай кредитор забирає все без залишку...

P.S. Історія невигадана.

Максим Кобза, кримчанин

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Молебень і хресна хода на Різдво Христове в Севастополі, 7 січня 2017 року. Архівне фото

Нарешті сталося: Православна Церква України (ПЦУ) здобула автокефалію. У попередньому матеріалі ми розглянули, чим і як кримські єпархії Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) зустріли Об’єднавчий собор українських церков 15 грудня минулого року. Нині ж хотілося б простежити, з чим зазначені осередки церкви, яка називає себе «істинно українською», увійшли у новий 2019-й рік і як вони зустріли утворення в Україні по-справжньому єдиної канонічної православної церкви.

6 січня в мережі з'явився текст різдвяного послання кримського «митрополита» Лазаря з наступними тезами: «Разом із усією повнотою Святої Матері-Церкви (слід розуміти, мається на увазі Російська православна церква (РПЦ) – авт.) ми відсвяткували знаменну подію – 1030-ліття Хрещення Русі. Прийняття православної віри стало для нашого народу (якого саме? – авт.) початком нової ери його буття. Світло Христової істини, що просяяло колись на наших (яких саме? – авт.) благословенних землях, і дотепер просвітлює наші серця й настановляє на шлях добрих справ. 2018 року ми молитовно згадували 100-ліття від дня ув'язнення і мучеництва святих Царствених страстотерпців (мається на увазі знищена більшовиками російська царська родина Романових — авт.), зарахування якої до числа святих, безсумнівно, є подією величезного духовного значення в житті Православної Церкви і нашої Богом рятованої Вітчизни (яка «вітчизна мається на увазі та до чого тут Україна й українська церква? — авт.). На честь цієї події в Лівадії було здійснено закладку храму-пам'ятника, який стане ще однією лептою у справі прославлення цих дивних угодників Божих на Богом рятованій Кримській землі, а також матиме неоціненне значення для всіх жителів нашого краю. З вірою і надією будемо дивитися в майбутнє, сподіваючись на те, що добрі справи віри, здійснені нами за минулий рік, стануть міцними підвалинами, на яких у подальші роки утвердиться наша Свята Церква і відродиться Богом рятована Вітчизна».

При цьому цілковито незрозуміло, яку саме «вітчизну» автор вважає своєю і що таке з нею трапилося, що її треба «відроджувати». Та й із підвалинами, на яких доведеться «стверджувати святу церкву», ймовірно, теж не все гладко.

7 січня, у день Різдва за юліанським календарем, Сімферопольська і Кримська єпархія УПЦ МП спільно з «радою міністрів республіки Крим» за активної підтримки «голови громадської організації «Русское единство» Олени Аксенової (дружини окупаційного «голови Криму» Сергія Аксенова) провела святкове відкриття «архієрейської ялинки»: на площі перед «державним» академічним музичним театром, який носив до окупації найменування «Український», за благословенням «митрополита» Лазаря благочинний II Сімферопольського церковного округу о. Іван Шимон відправив святковий молебень і привітав усіх присутніх зі святом Різдва. Під час проведення ялинки присутніх дітей привітали «заступник голови ради міністрів республіки Крим» Алла Пашкунова та згадана Олена Аксенова.

У різдвяні дні «військові» священики Севастопольського благочиння УПЦ МП звично «окормили» окупаційний контингент

У різдвяні дні «військові» священики Севастопольського благочиння УПЦ МП звично «окормили» окупаційний контингент. Так, помічник командира з праці з вірними військовослужбовцями на аеродромі Бельбек о. Сергій Агатов провів із особовим складом тематичні лекції на тему «Різдво Христове», а у військовому храмі пророка Іллі — святкові богослужіння за участі «вірних військовослужбовців, цивільного персоналу та жителів гарнізону».

Напередодні Різдва о. Сергій Вовк провів бесіду з особовим складом мішаного авіаційного загону ЧФ РФ у Качі, розповівши про «реальні випадки Божої допомоги в сучасній армії». У храмі 31-ї дивізії ППО «преподобних Олександра Пересвєта й Андрія Ослябі, Радонізьких чудотворців» відправили святкову літургію, на якій були присутні командир дивізії генерал-майор М. Верепаха, заступник із ВПР полковник О. Тихоновський, офіцери та особовий склад пункту управління і 12 ЗРП, а також родичі окупаційних військовослужбовців. Також напередодні Різдва службовці гвардійської бригади морської піхоти ЧФ РФ узяли участь у богослужінні у військовому храмі «святого благовірного» Олександра Невського, після чого о. Сергій Поливцев у рамках єдиного дня духовно-просвітницької праці провів бесіду на тему свята Різдва Христового для понад 50 службовців десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти ЧФ РФ.

Молебень на Різдво Христове в Севастополі. Архівне фото
Молебень на Різдво Христове в Севастополі. Архівне фото
В усіх храмах окупованого Криму під час різдвяних богослужінь священики «бажали православним людям в Україні дійти миру та згоди і зберегти істинну віру»

Слід зазначити, що майже в усіх храмах окупованого Криму під час різдвяних богослужінь священики «бажали православним людям в Україні дійти миру та згоди і зберегти істинну віру» (ту, що йде в комплекті з «царем и отечеством»), а також зачитували послання «архіпастирям, пастирям, ченцям і всім вірянам РПЦ» московського патріарха Кирила — від «канонічної єдності» з яким служителі УПЦ МП на материковій Україні зараз, так би мовити, відхрещуються, часом навіть відмовляючись від його поминання за літургією як «великого отца и господина нашего» задля уникнення конфліктів із парафіянами. 7 січня в Покровському соборі Джанкою «архієпископ Джанкойський і Роздольненський» Аліпій після літургії (під час якої читалася «сугуба» молитва за мир в Україні та «единство Святого Православия»), крім послання патріарха Кирила, також зачитав вірянам послання «митрополита Київського і всієї України» Онуфрія (не побоявшись «крамольних» слів «Нехай Син Божий благословить увесь наш український народ і землю») та власне (доступу до тексту останнього на сайті Джанкойської та Роздольненської єпархії нема).

Раніше, 6 січня, «архієпископ» Аліпій під час літургії в Покровському соборі також молився «за мир в Україні й за єдність Православної Церкви», після чого підніс до сану диякона Сергія Прокопенка, випускника московського Православного інституту святого Івана Богослова (ось і «незалежна українська церква з центром у Києві», яка «не має нічого спільного з Москвою»).

8 січня відбувся різдвяний «утренник» для вихованців «військово-патріотичного центру «Сиваш», участь у якому взяли також вихованці недільної школи Покровського собору та Джанкойської школи-інтернату, що слухають курс «Основи православної культури Криму».

Також цього дня в селищі Красна Поляна (Чорноморський район) провели тренування місцевого відділення російської «казачої» реєстрової організації «Юні армійці», яку очолює Герой Росії Володимир Недобежкін (учасник каральних операцій у Чечні та Дагестані у 1-й половині 1990-х рр., наразі – керівник ПОП «Альфа»); цей рух, створений за ініціативою Міністерства оборони РФ та за підтримки президента РФ, покликаний об'єднати всі організації та органи, що займаються допризовною підготовкою громадян держави-агресора та мешканців окупованих нею територій. Тренування розпочалося молебнем, який відправив протоієрей Петро Бобков (настоятель храму святителя Кирила, єпископа Турівського в селі Медведєве Чорноморського району; є «духовним наставником» місцевого «казачєства»); після молебню юні кримчани виконали марш-кидок на 20 кілометрів у повному обмундируванні. Тренування було присвячене підготуванню до нового етапу, що відбудеться в Пермі під патронатом міністра оборони РФ Сергія Шойгу.

Духівництво єпархії висловило несхвалення щодо «безпрецедентного втручання патріарха Варфоломія, що презентує Константинополь, у внутрішні церковні справи та легалізації розколу, здійснені в Україні»

10 січня в актовій залі Таврійської духовної семінарії відбулися загальні збори Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП, під час яких (цілком очікувано) ухвалили ініціативу «митрополита» Лазаря підтримати московського патріарха Кирила та «митрополита Київського і всієї України» Онуфрія у «справі збереження чинного статусу УПЦ [МП]» та підтвердити свою вірність її голові «митрополиту» Онуфрію. Також духівництво єпархії одностайно вирішило висловити несхвалення щодо «безпрецедентного втручання патріарха Варфоломія, що презентує Константинополь, у внутрішні церковні справи та легалізації розколу, здійснені в Україні».

При цьому слід зазначити, що духівництво Джанкойської єпархії висловило вірність УПЦ МП та підтримку «митрополиту» Онуфрію ще раніше – 28 грудня минулого року.

Під час річних зборів Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП 10 січня розглядалися й інші, не менш цікаві питання: зокрема, звернули особливу увагу на своєчасне й неухильне виконання розпоряджень правлячого архієрея щодо заходів, які єпархія проводить спільно з «урядом республіки Крим», «міністерством освіти, науки та молоді республіки Крим» і «міською адміністрацією» Сімферополя. Також обговорювався ухвалений Держдумою РФ 23 жовтня 2018 року законопроект «Про внесення зміни до статті 3 Федерального закону «Про спеціальну оцінку умов праці», який звільняє працівників релігійних організацій від деяких вимог трудового законодавства, що не враховують специфіки цих організацій.

Того ж дня, 10 січня, настоятель алупкинського храму Архістратига Михаїла протоієрей Валерій Бояринцев став одним із почесних гостей урочистого мітингу з нагоди початку зимового періоду навчання військовослужбовцями окупаційної військової частини №6919 Федеральної служби військ національної гвардії РФ, дислокованої на території смт Гаспра (Ялтинський регіон). У контексті своїх «мудрих побажань і батьківських настанов» «святий отець» проголосив напутнє слово, в якому «торкнувся питань патріотизму й віри в Бога та нагадав сьогоднішнім захисникам про необхідність шанувати пам'ять пращурів», після чого благословив усіх присутніх на «щире й самовіддане служіння Росії».

Завершити б хотілося промовистим коментарем віце-президента ПАРЄ Володимира Ар'єва: «Томос виявився зброєю. В Криму окупанти привели системи ППО в повну бойову готовність, коли українська делегація ще летіла по нього до Стамбулу». Ті самі системи, які освятили служителі УПЦ МП, благословивши їхніх операторів «на защиту нашего Богоспасаемого Отечества».

Максим Немирич, кримчанин

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Більше

XS
SM
MD
LG