Правозахисник, журналіст, дослідник і менеджер освітньо-культурних проектів Алім Алієв тісно пов'язав своє життя з Кримом і зробив це усвідомлено. А одразу після деокупації Криму він готовий повернутися туди та продовжити роботу безпосередньо на своїй малій батьківщині. Нині Алім – заступник генерального директора Українського інституту, засновник літературного конкурсу «Кримський інжир», співзасновник громадських організацій «КримSOS» та «Кримський дім». В інтерв'ю Крим.Реалії ми поговорили з Алімом Алієвим про російську колонізацію Криму, кримськотатарську автономію та його плани на майбутнє літо.
Що таке російська колонізація Криму
Останнім часом у Криму намагаються нав'язати штучно створене співтовариство, яке називається «кримський народ»
«Колонізація – це мілітаризація свідомості. Починаючи з дитсадків, коли дітям кажуть: а принеси фотографії з «кримської весни», або коли на дітей одягають форму радянської чи російської армії. Це про зміну ідентичності. Останнім часом у Криму намагаються нав'язати штучно створене співтовариство, яке називається «кримський народ». У радянські роки це був радянський народ. Тобто народ, який не пам'ятає, не має свого коріння, своїх традицій, своєї історії. Це робиться на противагу українській ідентичності та кримськотатарській. І [колонізація] – заміщення населення. Це не лише відтік із Криму – за різними даними, 70-100 тисяч людей поїхали зараз до різних куточків України і світу. Але це й колонізація з боку Росії, коли завозиться нове населення. Щоб розмити ідентичність, розмити етнічний і релігійний склад населення».
Навіщо Криму потрібна кримськотатарська автономія
Автономія – це можливість взяти на себе відповідальність за свою землю
«Кримськотатарська національно-територіальна автономія – це не преференція кримським татарам. Це можливість взяти відповідальність за свою землю. Але це не означає, що в усіх органах влади [будуть] 100% лише кримські татари. Ні, ні, і ще раз ні. Навіть у проєкті (про кримськотатарську автономію – КР) прописано: третина – кримські татари, третина – українці, третина – представники інших народів (в органах влади – КР), тобто паритет».
Чи можливе закінчення війни без повернення Криму
Зараз ніхто не виносить Крим за дужки
«Я не бачу кінця війни без деокупації Кримського півострова. Якщо це станеться, а я впевнений, що цього не буде, це означає, що ми перекладаємо війну на плечі наших дітей. Міжнародний порядок денний щодо Криму змінюється дуже активно. Як на мене, зараз ніхто не виносить Крим за дужки. Тому що всі нарешті розуміють, що війна в Україні – це не лише виклик для України, Криму та кримських татар. Це наріжний елемент міжнародної безпеки».
Що буде після деокупації Криму
Для кримських татар важливо зберегти кримськотатарську мову. Зберегти свою культуру та розвивати її
«Один із перших кроків – це демілітаризація Кримського півострова. Згадаймо, що історія з Чорноморським флотом Росії тягнеться з 90-х. Коли ЧФ РФ як троянський кінь у Криму вистрілив, на жаль, 2014 року. А друге, що важливо для мене – це робота з дітьми, з молоддю, з освітніми та культурними програмами. Те, що зараз розмивається ідентичність, – це величезна загроза. Для кримських татар важливо зберегти кримськотатарську мову. Зберегти свою культуру та розвивати її. Тому, коли ми говоримо в контексті національно-територіальної автономії, це не просто бажання кримських татар. Для мене це питання абсолютно екзистенційне. Це питання виживання».
Зустріч у звільненому Криму
Ми вільні люди, і в нас це відчуття свободи є всередині
«Одна з речей, яка мені дає піднестися духом – це те, як я уявляю перші дні на півострові. Коли я повертаюся додому, коли в нашому домі батьки метушаться, приходять друзі, родичі, коли мої близькі люди, які перебувають на війні, на фронті, повертаються, коли мої близькі люди, які зараз у в'язницях перебувають і в полоні, – вони всі живі та здоровими повертаються. Коли ми всі разом їдемо на берег Чорного моря, коли співаємо наші пісні. Коли можемо говорити все, що думається і заманеться. Тому що ми вільні люди, і в нас це відчуття свободи є всередині. Те, що сьогоднішньому російському суспільству ніколи не зрозуміти, що свобода – це наша наріжна цінність, заради якої ми готові вмирати. Але ми через нашу свободу не повинні вмирати, а маємо перемагати».
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
