У Новомосковську після реконструкції сьогодні відкрили площу біля унікального козацького дерев’яного Свято-Троїцького собору, описаного Олесем Гончаром в романі «Собор». На присоборній площі встановили кований паркан, квітники поклали тротуарну плитку та бруківку.
За інформацією з Дніпропетровської облдержадміністрації, реконструкція собору та площі біля нього ведеться за бюджетні кошти. Це найбільш масштабна реконструкція пам’ятки архітектури в Україні часів незалежності. Її загальна вартість складає близько 30 мільйонів гривень. Як розповіли виконавці робіт, наразі вже реставровано три бані собору з дев’яти. Згідно з планом, храм мають повністю відновити за 2-2,5 роки.
Свято-Троїцький собор, створений в стилі українського (козацького) бароко, – пам’ятка національного значення, збудований 1778 року із дерева без жодного цвяха. Унікальність архітектурної ідеї полягає в особливому розташуванні 9 бань: на храм можна дивитися під будь-яким кутом, і все одно буде видно тільки 8 бань із 9-и. Образ Свято-Троїцького собору є провідним у однойменному романі Олеся Гончара: козацький собор там виступає символом культурних цінностей українського народу. Востаннє реставрація споруди здійснювалась у 1888 році.
За інформацією з Дніпропетровської облдержадміністрації, реконструкція собору та площі біля нього ведеться за бюджетні кошти. Це найбільш масштабна реконструкція пам’ятки архітектури в Україні часів незалежності. Її загальна вартість складає близько 30 мільйонів гривень. Як розповіли виконавці робіт, наразі вже реставровано три бані собору з дев’яти. Згідно з планом, храм мають повністю відновити за 2-2,5 роки.
Свято-Троїцький собор, створений в стилі українського (козацького) бароко, – пам’ятка національного значення, збудований 1778 року із дерева без жодного цвяха. Унікальність архітектурної ідеї полягає в особливому розташуванні 9 бань: на храм можна дивитися під будь-яким кутом, і все одно буде видно тільки 8 бань із 9-и. Образ Свято-Троїцького собору є провідним у однойменному романі Олеся Гончара: козацький собор там виступає символом культурних цінностей українського народу. Востаннє реставрація споруди здійснювалась у 1888 році.
