Доступність посилання

Блоги

Веджіє Кашка

«Її не стало, але в пам'яті назавжди залишився її образ непримиренного борця за свободу кримських татар»

Активістку кримськотатарського національного руху Веджіє апте Кашку знали, любили й поважали.

Вона ніколи й нікому не намагалася подобатися ‒ просто була собою. Не зраджувала своїм життєвим принципам, як не стримувалася, якщо бачила несправедливість, ‒ її колюче слово завжди було напоготові. При цьому вона була великою гумористкою.

Це був її спосіб життя ‒ життя борця

Її історія ‒ це історія боротьби кримськотатарського народу за кращу долю. Її будинок довгі роки був місцем зустрічі активістів руху. І сама вона до останнього дня життя активно брала участь у житті національного руху. Вона була на акції з громадянської блокади Криму, на заходах у Києві, Туреччині... І ніхто не дивувався, це був її спосіб життя ‒ життя борця.

Ця маленька, худенька жінка ніколи не здавалася слабкою. Навіть незнайомці бачили залізний стрижень, потужну пружину ‒ в її поставі, поведінці, в тому, як вона завжди трималася.​

Коли Веджіє Кашка важко хворіла, вже після тривалого лікування в Туреччині, вона виїжджала на заходи національного руху. Пам'ятаю, як гірко їй було, коли в серпні вона приїхала на зустріч, присвячену 30-річчю московських подій 1987 року, до Ак-Каї в Білогірському районі, а російські силовики перешкодили активістам провести захід.

У пам'яті назавжди залишився її образ непримиренного борця за свободу кримських татар

Біда чатувала на жінку в рідних стінах. Молодий, привабливий, гарний турок втерся в їхню сім'ю, залицяючись до онуки Веджіє апте. Рідні розповідають, що він виявився негідником ‒ зник з їхньої сім'ї, а разом з ним зникли й усі їхні накопичення ‒ 7 тисяч доларів.

Друзі Веджіє апте вирішили допомогти їй і переконати афериста повернути гроші господарям. Але виявилося, що турок пов'язаний з ФСБ. До кафе, де була призначена зустріч, увірвалися озброєні російські силовики. Всіх кинули обличчям донизу. Все відбувалося стрімко й страшно.

Втомлене та хворе серце гордої кримської татарки дало збій від такого шоку. Їй стало зле. Жінці викликали швидку, але дорогою до лікарні Веджіє апте Кашка померла.

Вона жила як боєць і померла також. Померла, зустрівшись із дулами автоматів.

Її не стало, але в пам'яті назавжди залишився її образ непримиренного борця за свободу кримських татар. Вона стала ще одним символом гордого, дружного та волелюбного народу, народу, який неможливо перемогти!

Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Зарема Сеїтаблаєва – про жалі і каяття кримчан

Скоро буде чотири роки, як Крим живе в «сутінковій зоні», але визнавати півострів російським ніхто в світовій спільноті не збирається ‒ навіть країни-союзники Росії. Тиск на Росію не слабшає, а лише посилюється. Звичайно, кримські ура-патріоти закидають мене камінням, але смію припустити, що в Кремлі вже дуже шкодують, що провернули аферу з Кримом. Аж надто їм важко стало жити з такою ношею.

Проросійські кримчани, довірившись чинному режиму в Кремлі, прирекли себе на життя не тільки в «сутінковій зоні», але ще й у великій нестабільності. Здавалося б, непорушний режим обіцяв їм повне право ‒ як повноцінним росіянам. Але виявилося, що навіть Сбербанк Росії не хоче мати нічого спільного з Кримом.

Сьогодні деякі російські опозиціонери, наприклад, Явлінський, відкрито говорять, що в разі перемоги на президентських виборах у Росії повернуть Крим Україні. Тобто кримчани живуть у ситуації «можуть не повернути, а можуть і повернути». І де гарантія, що якщо не на цих, то на наступних виборах у Росії не переможе саме такий кандидат? А я вам скажу, що немає ніякої гарантії. Більше того, немає ніякої впевненості, що навіть нинішня російська влада завтра не скаже, що «це була велика помилка, ми повертаємо Крим».

Час минає, але ситуація в Криму й навколо Криму не стає стабільною ‒ навпаки, все більш напруженою. Остання істерика «команди переможців» про ворогів у Криму ‒ тому підтвердження.

Час минає, але ситуація в Криму й навколо Криму не стає стабільною

«Команда переможців», що складається зі світових ізгоїв, намагається якось довести, що статус півострова ‒ легальний. От тільки ніяк це не вдається. Координатор Кримської контактної групи з прав людини Абдурешит Джеппаров розповів, що цікавився питанням встановлення співпраці Криму з неросійськими регіонами.

«Мені відповіли в Управлінні зовнішніх зв'язків та протоколу російського уряду Криму, що за три останні роки їм вдалося встановити співробітництво лише з Абхазією», ‒ повідомив правозахисник.

«У цей час Радою міністрів Республіки Крим укладена Угода між Радою міністрів Республіки Крим (Російська Федерація) та Кабінетом міністрів Республіки Абхазія про торговельно-економічне, науково-технічне та гуманітарне співробітництво», ‒ йдеться у відповіді, яку отримав Джеппаров.

Колись райський куточок ‒ півострів Крим ‒ раптом став «зоною тіні»

Виходить, що за три роки кримській «команді переможців» вдалося укласти угоду лише з ще однією «сутінковою зоною» ‒ невизнаною республікою Абхазією. В такому випадку, для розвитку подібної співпраці у кримської влади є великий потенціал: Республіка Придністров'я, Республіка Західне Папуа, Нагорний Карабах...

Загалом, сумно це все. Колись райський куточок ‒ півострів Крим ‒ раптом став «зоною тіні». Все більше занепокоєння розвивається в душах кримчан, все більше жалю та каяття. Але сутінки лише щільніші стають у Криму, все більше злоби, все більше душевного сум'яття. І що ще буде...

Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Більше

XS
SM
MD
LG