В Ірані у вівторок не допустили до висування кандидатур на президентські вибори наступного місяця двох із провідних претендентів.
Спеціальний орган, Рада вартових конституції, не затвердив, серед багатьох інших, кандидатури Акбара Гашемі Рафсанджані, який уже був президентом Ірану в 1989–97 роках, і Есфандіяра Рагіма-Машаї – цей політик, керівник апарату президента, є висуванцем чинного президента Махмуда Ахмадінеджада, який завершує другий термін на посаді і не може балотуватися втретє поспіль.
Ні Рада вартових конституції, яка, серед інших функцій, затверджує кандидатів на чільні виборні посади, ні Міністерство внутрішніх справ, яке в Ірані відповідає за проведення виборів, у своїх повідомленнях про це не навели причин відмови.
Загалом із 686 претендентів, які зареєструвалися на вибори, Рада вартових конституції затвердила на кандидатів тільки вісьмох. Серед них – Саїд Джалілі, нині секретар Верховної ради національної безпеки Ірану і голова іранської делегації на переговорах про ядерну програму країни, чи Алі Акбар Велаяті, який був міністром закордонних справ Ірану понад 16 років, у 1981–97 роках. Із восьми затверджених п’ятеро належать до консерваторів, троє до поміркованих прихильників реформ.
Вибори президента Ірану мають відбутися 14 червня; в разі, якщо в першому турі ніхто не набере понад 50 відсотків голосів, другий тур має відбутися 21 червня. Цього року вперше результати виборів встановлюватиме Виборча комісія як окремий орган; досі це була функція МВС. Президента Ірану обирають на чотири роки; він може обіймати посаду не більш як два терміни поспіль, але має право знову балотуватися після перерви.
В Ірані президент є найвищим прямо обраним посадовцем, але не найвищим керівником країни: він є головою уряду, а також виконує протокольні функції голови держави, хоча ним не є. Реальну владу в ісламській державі має «керівник» («рагбар»; його часто називають «верховним лідером»), нині це аятола Алі Хаменеї – представник найвищого консервативного ісламського духовенства, обраний вузьким колом його колег і однодумців.
Спеціальний орган, Рада вартових конституції, не затвердив, серед багатьох інших, кандидатури Акбара Гашемі Рафсанджані, який уже був президентом Ірану в 1989–97 роках, і Есфандіяра Рагіма-Машаї – цей політик, керівник апарату президента, є висуванцем чинного президента Махмуда Ахмадінеджада, який завершує другий термін на посаді і не може балотуватися втретє поспіль.
Ні Рада вартових конституції, яка, серед інших функцій, затверджує кандидатів на чільні виборні посади, ні Міністерство внутрішніх справ, яке в Ірані відповідає за проведення виборів, у своїх повідомленнях про це не навели причин відмови.
Загалом із 686 претендентів, які зареєструвалися на вибори, Рада вартових конституції затвердила на кандидатів тільки вісьмох. Серед них – Саїд Джалілі, нині секретар Верховної ради національної безпеки Ірану і голова іранської делегації на переговорах про ядерну програму країни, чи Алі Акбар Велаяті, який був міністром закордонних справ Ірану понад 16 років, у 1981–97 роках. Із восьми затверджених п’ятеро належать до консерваторів, троє до поміркованих прихильників реформ.
Вибори президента Ірану мають відбутися 14 червня; в разі, якщо в першому турі ніхто не набере понад 50 відсотків голосів, другий тур має відбутися 21 червня. Цього року вперше результати виборів встановлюватиме Виборча комісія як окремий орган; досі це була функція МВС. Президента Ірану обирають на чотири роки; він може обіймати посаду не більш як два терміни поспіль, але має право знову балотуватися після перерви.
В Ірані президент є найвищим прямо обраним посадовцем, але не найвищим керівником країни: він є головою уряду, а також виконує протокольні функції голови держави, хоча ним не є. Реальну владу в ісламській державі має «керівник» («рагбар»; його часто називають «верховним лідером»), нині це аятола Алі Хаменеї – представник найвищого консервативного ісламського духовенства, обраний вузьким колом його колег і однодумців.
