Лідеру кримських татар Мустафі Джемілєву заборонили в’їзд до Криму. Акт про заборону на в’їзд йому вручили у вівторок вранці, коли він перетинав кордон Криму з материковою Україною. Термін дії заборони – до 19 квітня 2019 року. Причини заборони в акті не вказані. У ексклюзивному інтерв’ю для Радіо Свобода, Джемілєв розповів, що він планує робити далі.
– Наразі я точно не знаю, чи це рішення кримської влади чи з Росії, тому що там посилаються на Федеральний закон Росії, номер постанови вказує на заборону в’їзду на територію Росії. Я спочатку здивувався, тому що в Росії я востаннє був у 1986 році, я з Магадана звільнявся у 1986 році, і десь 27 років мене в Росії не було. Щоправда, місяць тому я їздив до Москви, але не просто, а на запрошення Шаймієва і Путіна. І раптом мені заборона в’їзду в Росію. Але, виявилося, що під Росією вони мають на увазі і наш Крим теж.
– Вони хочуть, щоб у Вас була віза?
– Ні, це просто заборона в’їзду. Ніяких віз. Два дні тому вони нас там теж довго мурижили, у них там зошит якийсь – кому заборонено в’їжджати. І моє прізвище там опинилося. Але оскільки там на в’їзді зібралася досить велика колона кримськотатарських машин, і, мабуть, побоюючись якихось можливих інцидентів, після довгих дзвінків (наскільки я зрозумів, вони спілкувалися з Москвою), все-таки дозволили в’їхати. Ну, в’їхали, там колона машин із українськими і кримськотатарськими прапорами через весь Крим із сигналами, проїхали до Меджлісу.
Потім на наступний день під ранок вони напали на будівлю Меджлісу. Там у будівлі нікого не було, крім чергових, трьох жінок. Заламували їм руки, зірвали український прапор і встановили свій російський. Потім, коли вже чоловіки під’їхали, відновили цей прапор.
До цього, цікаво було те, що приходив співробітник міліції, якийсь чин, і складав протокол, чому повісили там український прапор. А директор фонду, який відповідає за цю будівлю, Різа Шевкієв, спитав: «А в чому справа? Ви тут ще до окупації тягалися зі своїми російськими прапорами і українська влада нічого вам не говорила, чому вас це бентежить?» Вони кажуть, що не хотіли б, щоб були які-небудь інциденти. А директор каже: «Ви для того і міліція, стежте за цими гарячими головами, щоб вони інцидентів не створювали». І на цьому все скінчилося. Але наступного ранку ось такий напад. Причому, ці люди, їх було близько 30 осіб, трохи більше, серед них були і міліціонери. Тобто, вони називали себе самообороною, але з ними були і міліціонери.
– А зараз Ви їдете до Києва?
– Так, я і так збирався. Мені треба летіти в Астану, там форум на тему Криму і України. Потім мені треба летіти до Берліна, а потім після всіх цих поїздок я, напевно, все-таки під’їду до кордону і подивлюся. Тому що ходять різні чутки, що нібито це самодіяльність місцевої влади, що, мовляв, велика Москва не знає про це. Подивимося.
– Наступні Ваші кроки в Криму, референдум?
– Ні, на рахунок референдуму ми вирішили так, що в окупованій ситуації навряд чи ми зможемо проводити референдум, тоді у нас референдум буде схожий на російський референдум. По суті справи, ніякого референдуму там не було, намалювали ті цифри, які їм сподобалися, які вони визнали потрібними. Ми хотіли б провести такий референдум за участю міжнародних спостерігачів, а зараз вони нікого не пускають, ніяких спостерігачів. Тому, поки що це питання відкладене на невизначений термін.
Анна Шаманська за матеріалом Татаро-башкирської редакції Радіо Свобода
– Наразі я точно не знаю, чи це рішення кримської влади чи з Росії, тому що там посилаються на Федеральний закон Росії, номер постанови вказує на заборону в’їзду на територію Росії. Я спочатку здивувався, тому що в Росії я востаннє був у 1986 році, я з Магадана звільнявся у 1986 році, і десь 27 років мене в Росії не було. Щоправда, місяць тому я їздив до Москви, але не просто, а на запрошення Шаймієва і Путіна. І раптом мені заборона в’їзду в Росію. Але, виявилося, що під Росією вони мають на увазі і наш Крим теж.
– Вони хочуть, щоб у Вас була віза?
Напали на будівлю Меджлісу. Зірвали український прапор і встановили російський
– Ні, це просто заборона в’їзду. Ніяких віз. Два дні тому вони нас там теж довго мурижили, у них там зошит якийсь – кому заборонено в’їжджати. І моє прізвище там опинилося. Але оскільки там на в’їзді зібралася досить велика колона кримськотатарських машин, і, мабуть, побоюючись якихось можливих інцидентів, після довгих дзвінків (наскільки я зрозумів, вони спілкувалися з Москвою), все-таки дозволили в’їхати. Ну, в’їхали, там колона машин із українськими і кримськотатарськими прапорами через весь Крим із сигналами, проїхали до Меджлісу.
Потім на наступний день під ранок вони напали на будівлю Меджлісу. Там у будівлі нікого не було, крім чергових, трьох жінок. Заламували їм руки, зірвали український прапор і встановили свій російський. Потім, коли вже чоловіки під’їхали, відновили цей прапор.
До цього, цікаво було те, що приходив співробітник міліції, якийсь чин, і складав протокол, чому повісили там український прапор. А директор фонду, який відповідає за цю будівлю, Різа Шевкієв, спитав: «А в чому справа? Ви тут ще до окупації тягалися зі своїми російськими прапорами і українська влада нічого вам не говорила, чому вас це бентежить?» Вони кажуть, що не хотіли б, щоб були які-небудь інциденти. А директор каже: «Ви для того і міліція, стежте за цими гарячими головами, щоб вони інцидентів не створювали». І на цьому все скінчилося. Але наступного ранку ось такий напад. Причому, ці люди, їх було близько 30 осіб, трохи більше, серед них були і міліціонери. Тобто, вони називали себе самообороною, але з ними були і міліціонери.
– А зараз Ви їдете до Києва?
Ходять різні чутки, що нібито це самодіяльність місцевої влади
– Так, я і так збирався. Мені треба летіти в Астану, там форум на тему Криму і України. Потім мені треба летіти до Берліна, а потім після всіх цих поїздок я, напевно, все-таки під’їду до кордону і подивлюся. Тому що ходять різні чутки, що нібито це самодіяльність місцевої влади, що, мовляв, велика Москва не знає про це. Подивимося.
– Наступні Ваші кроки в Криму, референдум?
Ніякого референдуму не було, намалювали цифри, які їм сподобалися, які вони визнали потрібними
– Ні, на рахунок референдуму ми вирішили так, що в окупованій ситуації навряд чи ми зможемо проводити референдум, тоді у нас референдум буде схожий на російський референдум. По суті справи, ніякого референдуму там не було, намалювали ті цифри, які їм сподобалися, які вони визнали потрібними. Ми хотіли б провести такий референдум за участю міжнародних спостерігачів, а зараз вони нікого не пускають, ніяких спостерігачів. Тому, поки що це питання відкладене на невизначений термін.
Анна Шаманська за матеріалом Татаро-башкирської редакції Радіо Свобода
