Сімферополь – Ну ось, дорогі мої друзі. Донецька народна республіка відбулася. І Луганська відбулася. Поки порізно. Хочуть будувати своє Велике майбутнє разом. Ну, а як інакше? «Разом їх багато, їх не подолати!». Але тільки ось у тих, хто, як і в Криму, кричав за славну Рассєю-мати, мозок почне включатися швидше, ніж у Криму.
Крим – це особливий регіон. Соррі, федеральний округ. Крим – це море, сонце, гори, ліс, степ... У Криму – інша форма заробітку. Криму доводиться чекати і вірити. Чекали травня. Дочекалися! Хтось уже чеше ріпу, у когось вона ще не свербить. Той, хто не відчуває в голові дискомфорту, ще сподівається на літнє диво. Чекає довгоочікуваних російських «грошових мішків».
Москва тим часом у телеку віджигає, що путівки всі продані, що місць вільних залишилося, ну хіба що, для останнього туриста. Але ми ж з вами знаємо, бачимо те, на що дивимося. Ми бачимо кримську курортну пустелю.
Москва завжди дивиться в минуле. Картинка з туристичним бумом приходить до росіян у телевізорі з минулих років. І щоб довго не паритися, телевізійні війська Росії пропонують потенційним туристам рекламний фільм про Крим 70-х років. Мовляв, нічого не змінилося. Все так само. Народ хлюпається в морі, їсть ананаси і рябчиками закушує. Пенсіонери отримують рублі.
Бюджетники – із затримкою, але теж отримують. Затримка пояснюється «не гумовим російським бюджетом».
Так це ще, друзі мої, їмо ми українські продукти (смачніші й дешевші), до нас досі надходила ще українська вода, українська електрика і російський газ йшов через ГТС України. Єдине, що на сьогодні у нас російське – це бензин. Бензин російський – ціна українська (гірше, але дорожче).
Ну ось: це коротко про життєзабезпечення кримчан. Тепер про російський економічний прорив у Криму. Дороги, транспортні розв'язки, мости... Керченський міст (чи все-таки тунель? Або таки – міст?). Заплуталася я.
Іригація, меліорація, енергетичні вузли, мережі.... Поставки газу до Криму... Банківська система? А чого вартий обіцяний Лас-Вегас?!
Чогось мені здається, що російську сторону це все вже дуже сильно напружує. Якось вони розраховували на інше.
Так це Крим, хлопці! Це Крим!
Дорогі мої друзі! Донецька народна республіка відбулася. І Луганська відбулася. І будувати своє спільне життя вони збиралися на трьох – ДНР, ЛНР, РФ. Причому – ДНР і ЛНР – з любов'ю, а РФ – з грошима. А ну Росії двох цих дівчат прогодувати? Вони ж звикли одягатися в магазині «Богатир». Вони ж думали, що всю Україну годують. А тепер, дай Боже, себе прогодувати!
А що Росія? Їй би синочка, навіть двох втримати, щоб не розбрелися. А як-же? Крим і Севастополь собі ціну знають. Красені. Рослі, м'язисті, рельєфні та обличчям вдалися. А дівки – що? Здоровенні, прищаві... І як цар всієї Русі сказав: «Їм би хряпнути півсклянки і на пляж!». І ось буде Рассєя-мати утримувати диво таке? Ні вже! На вільні хліба! Коротше – дітки, до матері. А мати й призадумалась. І ось стоять вони тепер біля розбитого корита.
І ті, хто кричав «За свободу», відчують цю свободу ще до червня, чого не скажеш про Крим. Він як раз, до осені прозріє.
Ліза Богутскі, українка, етнічна росіянка, жидобандерівка з Криму
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Крим – це особливий регіон. Соррі, федеральний округ. Крим – це море, сонце, гори, ліс, степ... У Криму – інша форма заробітку. Криму доводиться чекати і вірити. Чекали травня. Дочекалися! Хтось уже чеше ріпу, у когось вона ще не свербить. Той, хто не відчуває в голові дискомфорту, ще сподівається на літнє диво. Чекає довгоочікуваних російських «грошових мішків».
Москва тим часом у телеку віджигає, що путівки всі продані, що місць вільних залишилося, ну хіба що, для останнього туриста. Але ми ж з вами знаємо, бачимо те, на що дивимося. Ми бачимо кримську курортну пустелю.
Москва завжди дивиться в минуле. Картинка з туристичним бумом приходить до росіян у телевізорі з минулих років. І щоб довго не паритися, телевізійні війська Росії пропонують потенційним туристам рекламний фільм про Крим 70-х років. Мовляв, нічого не змінилося. Все так само. Народ хлюпається в морі, їсть ананаси і рябчиками закушує. Пенсіонери отримують рублі.
Бюджетники – із затримкою, але теж отримують. Затримка пояснюється «не гумовим російським бюджетом».
Так це ще, друзі мої, їмо ми українські продукти (смачніші й дешевші), до нас досі надходила ще українська вода, українська електрика і російський газ йшов через ГТС України. Єдине, що на сьогодні у нас російське – це бензин. Бензин російський – ціна українська (гірше, але дорожче).
Ну ось: це коротко про життєзабезпечення кримчан. Тепер про російський економічний прорив у Криму. Дороги, транспортні розв'язки, мости... Керченський міст (чи все-таки тунель? Або таки – міст?). Заплуталася я.
Іригація, меліорація, енергетичні вузли, мережі.... Поставки газу до Криму... Банківська система? А чого вартий обіцяний Лас-Вегас?!
Чогось мені здається, що російську сторону це все вже дуже сильно напружує. Якось вони розраховували на інше.
Так це Крим, хлопці! Це Крим!
Дорогі мої друзі! Донецька народна республіка відбулася. І Луганська відбулася. І будувати своє спільне життя вони збиралися на трьох – ДНР, ЛНР, РФ. Причому – ДНР і ЛНР – з любов'ю, а РФ – з грошима. А ну Росії двох цих дівчат прогодувати? Вони ж звикли одягатися в магазині «Богатир». Вони ж думали, що всю Україну годують. А тепер, дай Боже, себе прогодувати!
А що Росія? Їй би синочка, навіть двох втримати, щоб не розбрелися. А як-же? Крим і Севастополь собі ціну знають. Красені. Рослі, м'язисті, рельєфні та обличчям вдалися. А дівки – що? Здоровенні, прищаві... І як цар всієї Русі сказав: «Їм би хряпнути півсклянки і на пляж!». І ось буде Рассєя-мати утримувати диво таке? Ні вже! На вільні хліба! Коротше – дітки, до матері. А мати й призадумалась. І ось стоять вони тепер біля розбитого корита.
І ті, хто кричав «За свободу», відчують цю свободу ще до червня, чого не скажеш про Крим. Він як раз, до осені прозріє.
Ліза Богутскі, українка, етнічна росіянка, жидобандерівка з Криму
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
