Громадськість по всьому світу вимагає покарання винних у смерті майже 300 осіб, які перебували у літаку Малайзійських авіаліній, збитого ракетою в небі над Україною. Проте, за яким обвинуваченням мають судити винних? Чи можна говорити про військовий злочин у країні, яка офіційно не перебуває в стані війни?
Відповіді на ці запитання, як говорять юристи, залежать від того, чи слідство зʼясує, чи у тих, хто збивав літак, був намір вбити майже 300 людей на борту. Для того, щоб уникнути звинувачення у військовому злочині, достатньо довести, що це була помилка, говорить професор юридичного університету Лос-Анджелеса Девід Глаз’єр.
«Як би жахливо це не звучало, але збити літак помилково не є військовим злочином. Військовим злочином є збити його свідомо. І факти, як вони виглядають зараз, свідчать скоріше про те, що це була трагічна помилка і що вони не хотіли вбивати цих кілька сотень цивільних осіб. Отже, в міжнародному кримінальному законодавстві є певна прогалина між тим жахом, який стався, і тим, що є законодавчо кримінальним злочином», – пояснює експерт.
Сполучені Штати і західні уряди звинувачують проросійських сепаратистів на сході України у нанесенні удару по авіалайнеру російською протиповітряною ракетою, тоді як повстанці звинуватили в цьому українську владу. Москва, яка не засудила збиття літака і не висловила співчуття родичам загиблих, звинувачує керівництво України в створенні умов для цієї трагедії.
Поки уряди країн, чиї громадяни загинули в небі над Донбасом, посилають в Україну своїх слідчих, Червоний Хрест зробив конфіденційну правову оцінку, що Україна офіційно перебуває в стані війни, про що повідомило агентство Reuters, посилаючись на західних дипломатів.
На думку експертів, це би мало означати, що сторони повинні дотримуватися правил ведення війни, визначених у Женевській конвенції. А отже, злочини під час війни стають воєнними злочинами, пояснює Джиммі Ґурул з Університету Notre Dame.
«Значення цього статусу полягає в тому, що злочини, вчинені під час збройного конфлікту, можуть бути підвищені до статусу воєнних злочинів. А тому юрисдикція над ними вже не буде обмежена внутрішніми законами та правосуддям», – розповідає американський професор та колишній урядовець.
Хто і де судитиме злочинців?
Окремою проблемою буде питання визначення судової установи, яка могла б визначати провину звинувачених у військових злочинах. Ані Україна, ані Росія не членами Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Цей міжнародний трибунал міг би розглянути справи громадян цих країн, але лише у тому випадку, якщо туди їх спрямує ООН. Але в Раді безпеки ООН Росія має право вето.
Користуючись правом «універсальної юрисдикції», переслідувати воєнних злочинців могла б і Голландія на своїй території, але для цього злочинців потрібно було б туди доставити з території, яку Україна поки що не контролює. Тому, за словами професора Стівена Ратнера з університету штату Мічиган, на даний момент вбивці майже 300 пасажирів та екіпажу малайзійського літака можуть почуватися з безпеці від міжнародлного правосуддя.
«Якщо Рада безпеки не вповноважить Міжнародний кримінальний суд взяти цю справу до провадження, якщо ці люди не опиняться випадково в іншій країні, або якщо Україна не притягне їх до відповідальності на власній території, вони залишатимуться, принаймні в короткостроковій перспективі, поза досяжністю міжнародного правосуддя», – констатує американський юрист.
Над матеріалом працювали Марія Щур та Carl Schreck.
