Кримські підсумки. Сезон – ніякий

Олександр Лієв

Останні 23 роки незалежності України кожен курортний сезон у Криму традиційно отримував оцінку – ніякий. За цей період вираз перетворився на таке собі гасло або навіть мантру. Так говорили в 1993, коли Крим прийняв 2,5 млн туристів. Так само говорили в 2012 і 2013, коли Крим відвідували по 6 млн туристів на рік. Песимізм відносно курортного сезону 2014, як, утім, і щодо інших результатів анексії півострова, сьогодні виявляти в Криму не модно і небезпечно. З мене песиміст нікудишній. І кримські небезпеки мені, оголошеному сепаратистами «нев'їзним», не страшні. Тому, претендуючи на об'єктивність, спробую проаналізувати результати цього року для окупованої курортної перлини України.

Минулого року Крим прийняв майже 4 млн українців, 1,3 млн росіян, 250 тис білорусів, півмільйона громадян ЄС, Туреччини, Азербайджану, Казахстану, Ізраїлю та інших країн. При цьому, найбільше зростання турпотоку було саме з ЄС і Туреччини. Не випадково. До цього прагнули. Проект просування кримських оздоровчих курортів «Дні Криму» в підготовці минулого сезону провели в Ризі, Берліні, Лондоні, Відні, Стамбулі, Анкарі, Баку. Кількість круїзних суднозаходів до портів Ялти, Севастополя і Феодосії досягло 144 (у 2012 було 96 суднозаходів) і стало рекордним за роки української незалежності. Уперше круїзи стали заходити і в Євпаторію. Стабільне зростання кількості іноземних туристів в останні 4 роки викликало збільшення витрат кримських оздоровниць і готелів на навчання персоналу та на приведення до ладу інфраструктури. У підготовку сезону 2013 кримський турбізнес вклав (і це лише офіційно) 470 млн грн, це на третину більше ніж в підготовку 2012 року.

Підготовка до сезону 2014 року провалилася в найвідповідальніший період в лютому-квітні. Це і «зелені чоловічки», і транспортний колапс, і шалені черги на переправах, де змішувалися туристи з військовими і «козаками», ідеї-марення з єдиним квитком на літак-пароплав-поїзд-пором-автобус з нестиковками у часі пересадки, це ще й параліч банківської системи. До травня готовими зустрічати туристів виявилися лише чверть готелів і 10% оздоровниць. Всього за перше півріччя санаторний комплекс Криму реалізував 20% від торішньої кількості ліжко-днів (є такий старовинний, але вірний KPI). Заповнюваність діючих оздоровниць в червні склала 32%, в минулому році на аналогічну дату показник був 48%, ну і здравниць працювало значно більше.

Готельний сегмент пережив півріччя ще гірше. Але не скрізь, в готелях Сімферополя трапився справжній «туристичний» бум. «Навіть не мріяли про такий! Завантаження 100-105%, додаткові місця всі продані! Підняли ціну на 80%, і це нікого не злякало! Викуповували відразу на 15-20 днів, а деякі номери викупили на місяці!» – прокоментував ситуацію захоплений директор одного великого готелю кримської столиці. Так в'їжджали до Криму російські фсбешники, грушники, «російські ЗМІ» та численні чиновники. До туризму це, звичайно, має далеке відношення... Так народився новий вид туризму – «з нагоди анексії» або «у зв'язку з окупацією». Мета поїздки: «анексія території».

Улітку ситуація почала різко змінюватися. Здравниці та готелі, які відкрилися до липня, а це близько 35% від загальної їх кількості, почали масово приймати сім'ї біженців з Донбасу. Дуже не курортний настрій і атмосферу привезли вони в Крим. Цей вимушений «туризм» мав свої відтінки і специфіку. Саме цей сегмент «відпочивальників» вплинув на середню тривалість перебування в здравницях і готелях Криму, яка виросла значно. За достовірною і офіційною інформацією, якою володію, замість торішніх майже 4 млн українських туристів півострів цього сезону прийняв 370 тисяч і географія цього потоку – Схід України. Середній термін відпочинку збільшився на 30% в порівнянні з 2013 роком.

Відчути особисто «кримнаш» в серпні кинувся потік росіян, вражених «зворушливими репортажами» НТВ, РТР і ОРТ з місця подій. Перше, що їм довелося відчути: Крим без України – це острів. Дійсно, комфортним маршрут до Криму через протоку назвати не можна, а шлях назад став для багатьох випробуванням. До того ж дефіцит та/або дорожнеча багатьох товарів частого споживання, та ще й загальна знервована атмосфера залишили враження: «кримнаш», але Сочі ближче і дешевше». Торік 1,3 млн росіян відпочили та оздоровилися в Криму, тоді вони становили 20% від усього турпотоку. Поточний сезон «зробили» росіяни, забезпечивши 70% потоку. Вперше, основним маршрутом став саме шлях через паром «Керч-Кубань». Його вибрали близько півмільйона туристів, постійно заважаючи перекидати військові частини до Криму. Близько 350 тис туристів з Росії дісталися літаком. Ще недавно «міжнародний» аеропорт Сімферополя довелося повністю переорієнтувати на рейси всього лише в одному напрямку – з Росії. До слова, в 2013 році аеропорт прийняв і відправив майже мільйон пасажирів з 16 країн, серед них і близько 500 тис туристів.

Залізниці на шляху в анексований Крим віддали перевагу близько 300 тис росіян. Це рекордно низька цифра. Ще б, шлях через Україну, де «знімають з поїзда і – в Нацгвардію» вибирали лише підготовлені. Всього російських відпочивальників за 9 місяців цього року – 1 млн 150 тис, до кінця року ця цифра може збільшиться на 150-200 тис. Іноземних туристів з країн ЄС, Туреччини, Азербайджану, потік з яких стабільно зростав, цього року практично не було. Великі лайнери теж обходили півострів стороною. Таким чином, Крим прийняв цього сезону 1,5 мільйона туристів. Можливо, до кінця року кількість досягне 1,8 млн. При таких показниках туристичний комплекс Криму катастрофічно збитковий.

Трохи згладжує ситуацію податковий і юридичний колапс, яким вимушено скористався турбізнес. Крім відрахувань до місцевого бюджету з зарплат, кримський бізнес фактично отримав податкові канікули. Звичайно, такі канікули за рівнем радості і задоволення можна порівняти з канікулами в школах Донбасу. Разом з цим, оподаткування саме санаторного комплексу, тобто надання медичних послуг в РФ лояльніше за українське. Наприклад, нульова ставка ПДВ (яку в Україні давно домагаються), на третину менше нарахування на ФЗП.

Поглиблюється географічна диспропорція та поляризація. Адмінцентри Севастополь і Ялта, як головні елементи туристичної частини патріотичного пориву «кримнаш», відчули «нові припливи». Водночас увесь інший кримський турбізнес простояв і отримав збитки (виняток – Сакський грязьовий курорт). Серед них курорти Євпаторія, Велика Алушта, Феодосія, а саме в цих регіонах найбільший відсоток кримчан живуть за рахунок туризму. Псевдооцінки і відчуття, які декларує кримська влада не відображають реальної картини і вже до кінця сезону в усіх цих регіонах населення, яке звикло до інших заробітків, своєю кишенею оцінить «вигоду» анексії.

Ось ще й проект Сонячна Таврика (ДП РФ, який об'єднує державні санаторії та пансіонати), на який покладалися великі надії, показав повну недієздатність. Державні здравниці, які були відібрані в України, мали хоч якийсь напрацьований ринок «соціальних» відпочивальників. Проблема їх інтеграції в сучасне поняття туристичного ринку має дуже глибоке коріння. А ентузіастський підхід цього проекту, який тримається на принципі сліпої віри в те, що 150 підприємств раптом почнуть функціонувати ефективно і стануть конкурентоспроможними говорить про невміння реально оцінити ситуацію. В санаторному комплексі вже скорочені більше 12 тисяч чоловік.

Ще один бум поточного сезону в турбізнесі – це масова зміна власників оздоровниць, готелів і ресторанів. Більшість успішних туристичних об'єктів завершують сезон вже з новим власником. Мені відомі десятки прикладів. Переважно вийшли з бізнесу іноземні та українські власники, вигідно продавши курортні об'єкти московським «підприємцям», яких не стільки цікавив туризм, скільки виконання команди «скуповувати!». Більшість нових «щасливих володарів» придбали туроб'єкти, як непрофільні активи й поняття не мають, що з цим робити. Цей фактор незабаром стане дуже помітним.

Зовнішність індустрії гостинності формують туристи, як і попит народжує пропозицію. Зовнішність кримського курорту суттєво змінилася. Перспективи міжнародного курорту розтанули як дим. Намалювався чіткий контур майбутнього місця півострова в світі. Це контур непотоплюваного авіаносця, контур військової бази.

Чи цього хотіли кримчани? Точно ні. За результатами соціології, проведеної «Центром Разумкова» в 2012 році 72% жителів АРК вважали, що головним напрямком у розвитку півострова має бути туризм. Цікаво, але так говорили і жителі зовсім не курортної кримської півночі і степових районів, вони бачили перспективу в забезпеченні туристичного потоку товарами їх виробництва. Туризм в Криму відрізнявся високою тінізацією, і в доходах місцевого бюджету він займав 4-6%, але разом з тим більш 100 тис сімей кримчан отримували прибутки лише від курортної сфери. Туристичний бізнес – це креативний клас, люди здатні рухати всю територію до прогресу і цінностей свободи. Найважче доведеться саме цій спільноті кримчан, звиклій до демократії, самостійності й до своєї пріоритетності.

P.S.
Справедливості заради, варто звернути увагу на статус туризму і в Україні. Так низько його ніколи не опускали. Адже з допомогу внутрішнього туризму можна об'єднувати країну. Грамотний туристичний імідж здатний залучати іноземні інвестиції, а через задоволення турпотоку власними товарами, можна створювати нові ринки для українських виробників. Але поки в Україні цього не розуміють. Держава виключила туризм з порядку денного, у влади немає координатора цієї галузі, немає програми розвитку, немає бачення, і на місці ситуація не стоїть, вона погіршується.