Падіння рейтингу Путіна. Росіяни почали прозрівати?

Динара Сетдикова

«Аналітичний центр Юрія Левади» опублікував листопадовий електоральний рейтинг Володимира Путіна. Він, як прийнято говорити в пресі, «впав» на 6 відсотків: серед тих, хто уже визначився, 82 відсотки готові проголосувати за чинного президента Росії. Минулого місяця цей же показник був на рівні 88 відсотків. Соціологи і політологи запевняють: це лише коливання цифр в межах норми. У найближчі кілька років ні падіння нафти, ні зростання цін на продукти не похитнуть позиції Володимира Путіна і не зможуть знизити довіру до нього з боку росіян.

Згідно з листопадовим опитуванням «Левада-центру», більше половини респондентів – 53 відсотки – готові проголосувати за чинного президента, якби вибори відбулися днями. На другому місці Геннадій Зюганов – близько відсотків віддають перевагу йому, його наздоганяє Володимир Жириновський. За Сергія Миронова зі «Справедливої Росії» – 1 відсоток, а ось у Олексія Навального, опозиційного політика, що перебуває під домашнім арештом, підтримка менше 1 відсотка. Тих, хто не визначилися 17 відсотків, тих, хто не хоче голосувати, – відсотків.

Особливу увагу преси приділено розподілу голосів: серед тих, хто визначився з вибором, 82 відсотки проголосує за Володимира Путіна. Це рівень вересня, тоді в аналогічному опитуванні 83 відсотки висловилися на його підтримку. Піки були зафіксовані в серпні та жовтні – 87 і 88 відсотків відповідно.

Логічно було б припустити, що падіння рейтингу лідера держави пов’язане з падінням цін на нафту і ослабленням рубля, скороченнями в бюджетній сфері, зростанням податків і цін на продукти і т. д. Але експерти так не вважають.

Директор «Левада-центру» Лев Гудков нагадує: 6 відсотків – це взагалі не падіння, це коливання рейтингу, яке трохи перевищує статистичну похибку, котра яка в цьому опитуванні становить 3,4 відсотки. Соціолог стверджує: росіяни як і раніше схвалюють політику Путіна щодо України і не пов’язують погіршення економічної ситуації з російською агресією, більше того, не будуть пов’язувати ще довго.

«Ніяких змін у ставленні до Путіна, у схваленні його української політики немає. Але цей символічний план підтримки дуже істотно починає розходитися з практичними проблемами росіян. Вони на собі починають відчувати наближення економічної кризи, погіршення матеріального становища сім’ї, зростання цін, і взагалі, загальне зростання невпевненості, невизначеності і тривоги у зв’язку з цим. Це дуже важливо. Індекс споживчих настроїв знижується вже майже п’ятий місяць поспіль, і це набагато більш стійка тенденція. Але поки вона не торкнулася рівня колективних уявлень і, відповідно, оцінок діяльності керівництва країни», – зауважує Гудков.

Лев Гудков говорить, що тільки «різке або істотне погіршення» рівня життя дозволить намацати росіянам причинно-наслідковий зв’язок. Цікаво, каже соціолог, що прискорюють цей процес «гострі очікування» преси.

«Така державно-патерналістська свідомість не швидко вловлює зв’язок політичних рішень зі своїми проблемами. Але станеться це точно, бо ми вже не раз спостерігали: починається така розбіжність, через якийсь час невдоволення починає рости, довіра – падати, це позначається на рейтингу. Тут цікаво, що в ангажованої публіки існують такі гострі очікування. Це показує нестійкість не так громадської думки, як самого рейтингу. Той, хто створює інформаційне поле, гостріше реагує на опитування громадської думки, і у віддаленій перспективі, звичайно, впливає на саму владу», – каже Гудков.

Політолог, президент «Інституту національної стратегії» Михайло Ремізов згоден з тим, що поки погіршення економічної ситуації не впливає на рейтинги влади, зате точно може вплинути «управлінська неадекватність», яку так чи інакше росіяни відчують.

«Це зниження, швидше, є наслідком того, що в суспільній свідомості на перший погляд завершився мобілізаційний період, пов’язаний з Кримом і війною на сході України. Незважаючи на те що війна не закінчилася, суспільна свідомість зараз перефокусується на інші теми, стомившись фокусуватися виключно на цьому – дуже хворобливому – сюжеті. На перший план виходять російські внутрішні проблеми, в тому числі і з економікою. І все це зумовлює корекцію рейтингу, відхід від цієї, можна сказати, його аномальної мобілізаційної величини до більш звичних значень. Впливати на владу буде не саме по собі погіршення економічної обстановки або кон’юнктури, а управлінська неадекватність. Все-таки в суспільстві сприйняття Путіна досить раціональне, як це не здається дивним. Люди оцінюють не те, чи кращим або гіршим стає життя, а вплив першої особи на те, чи стає краще або гірше. У цьому плані довіра поки є, але через неефективну соціально-економічну політику, – а сьогодні економічна політика уряду і Центробанку вкрай сумнівна, – невдоволення може наростати. Зовнішній тиск, який чиниться на Росію, носить задушливий характер у зв’язку з критичною залежністю не тільки від кон’юнктури, від цін на енергоносії, а й від джерел кредитування, причому західних. І якщо не компенсувати ці джерела кредитування, яка випадають, внутрішніми ресурсами, доступними кредитами всередині країни, цей задушливий прийом буде успішним, і уряд дозволить знекровити економіку. А дешевих кредитів не буде за нинішньої політики Центробанку», – говорить Ремізов.

Президентство Путіна останні роки асоціювалося в обивателя з поняттям «стабільність». Доцент факультету політичних наук та соціології Європейського університету в Санкт-Петербурзі Володимир Гельман нагадує: весь цей час росіяни були впевнені в правильному векторі розвитку держави. Політолог, як і інші опитані Радіо Свобода експерти, вважає, що на злам суспільної думки потрібно набагато більше часу, ніж ті 8 місяців, що минули від моменту анексії Криму. Володимир Гельман каже, що найбільш драматичний варіант розвитку подій для чинної влади вірогідний, якщо криза буде затяжною.

«Є чимало досліджень, які показують, що високий рівень підтримки Путіна в чомусь залежав від того, що протягом довгого часу російська економіка, доходи громадян та відчуття того, що економіка рухається в правильному напрямку, успішно росли. Це дуже сильно допомагало Путіну чи будь-якій людині, який знаходилася б на цій посаді. Але це не означає, що якщо економіка почала погіршуватися, то це негайно позначиться на рівні підтримки глави держави. Зазвичай громадська думка досить сильно запізнюється. Ніхто не може сказати, наскільки: це може бути рік або півроку. Рано чи пізно падіння рубля позначиться на позиції глави держави, наприклад так, як у період кризи 2008-2009 років. Якщо ж рецесія, яку всі очікують, виявиться тривалою, наслідки можуть бути більш драматичними. Уявіть собі, що в Росії протягом кількох років економіка падатиме: падатимуть реальні доходи населення, будуть високі темпи інфляції, і можливо, навіть безробіття, хоча воно у нас поки досить низьке. У цій ситуації, можна очікувати, що та сама більшість, яка підтримує Путіна, почне танути, і в граничному варіанті громадяни можуть почати шукати для себе альтернативних лідерів, приблизно так само, як це було в період перебудови, коли рівень довіри до Горбачова почав танути буквально на очах», – зауважує Гельман.

Сам президент, за його ж власним визнанням в інтерв’ю ТАСС, не реагує на рейтинги: «Якщо зациклитися на цих цифрах, працювати буде неможливо. Найгірше – стати заручником постійних думок про рейтинг. Як тільки людина починає так чинити, вона відразу програє», – заявив Путін і додав: «Отримуючи протягом довгого часу підтримку співгромадян, не можна не зробити все, щоб виправдати їх довіру».

Оригінал матеріалу на сайті Російської редакції Радіо Свобода