Доступність посилання

ТОП новини

Кремль: наказано «очолити» Меджліс-Курултай


Яна Амеліна
Яна Амеліна

Ельмір Абібуллаєв

Сімферополь – ІА «Крим Медіа», яке, за повідомленнями ЗМІ, фінансується через медіа-холдинг Курченка «сім'єю», що втекла з України, опублікувало інтерв'ю «Меджліс треба очолити, а не заганяти в підпілля». На запитання агентства відповідала Яна Амеліна, відомий експерт Російського інституту стратегічних досліджень (РІСД) – мережі аналітичних центрів, створених ФСБ у пострадянських країнах.

Вона також експерт «Казанського центру регіональних і етнорелігійних досліджень», голова «Кавказького геополітичного клубу», нагороджена «президентом» Південної Осетії орденом за розвідувально-диверсійну діяльність. У серпні 2007 року за аналогічну діяльність вона була вислана владою з Азербайджану. Яна Амеліна «під крилом» ФСБ спеціалізується на «дослідженні» тюркських і мусульманських рухів у пострадянських країнах, тепер ось уже і в українському Криму, і «конструюванні» спецоперацій з протидії самоорганізації корінних народів на територіях, які Росія оголосила зоною своїх інтересів.

Можна припустити, що поява Яни Амеліної на кримському горизонті викликана просто непорозумінням. У відомій програмі «Гравітація» Ліля Буджурова розповіла «голові Криму» Сергію Аксьонову про те, що якісь «аналітики» стверджують, що в Криму загострилися міжнаціональна ворожнеча і проблеми міжрелігійних відносин. Це викликало з боку «голови» різкий протест, він же весь час стверджував, що «міжнаціональна ворожнеча» існувала в Україні, а його «російська весна» призвела до стабілізації ситуації і загального миру. Але Аксьонов просто не знав, що це за «експерти», і думав, що «інфа» прийшла з України. Виявилося, все навпаки, «експерти» були російськими, і твердженням про загострення міжнаціональних проблем ФСБ намагалося виправдати не що інше, а ініційовані самим же Аксьоновим заборони на масові зібрання кримських татар і його ж укази щодо обмеження свободи міжнаціональних відносин.

«Голова Криму» явно потрапив у халепу, але й самолюбство ФСБ було уражене його дилетантством. Відомство вирішило наполягти на своєму – закликали експерта, який «довів», що процеси в Криму, ініційовані «героями російської весни» у сфері міжнаціональних відносин, взагалі помилкові, що недосвідчені Аксьонов і Константинов пішли хибним шляхом.

Послана в Крим для просвітлення місцевих вождів і «корекції» їхньої позицій Яна Амеліна наголосила: «Підтримка владою самозваних курултаїв може тільки загострити ситуацію», і не принесе ніякої користі Росії. Не називаючи Аксьонова та Константинова безпосередньо, в інтерв'ю Яна Амеліна жорстко розкритикувала їхній курс на створення ручних «курултаю» та «меджлісу» з новоявленого проросійського крила кримських татар. На її думку, потрібно зовсім не це, «новій кримській владі» варто спертися не на новий, а на старий Меджліс, ось тільки для цього його слід «очолити» своєю людиною.

Місцеві «придворні» «аналітики» «Кримського експертного клубу», за сценаріями якого воліє працювати Аксьонов, переконали його, що Амеліна в порівнянні з ними «аналітик» занадто дрібного калібру, і що кримською ситуацією вона просто не володіє

Очевидно, Яна Амеліна побачила, що «новий» меджліс не може забрати популярність і авторитет у «старого», а тому слід діяти за старим принципом спецслужб: «якщо мафію не можна перемогти, то її слід очолити». Однак «нальот» Амеліної на Крим виявився також малоефективним. По-перше, місцеві «придворні» «аналітики» «Кримського експертного клубу», за сценаріями якого воліє працювати Аксьонов, переконали його, що Амеліна в порівнянні з ними «аналітик» занадто дрібного калібру, і що кримською ситуацією вона просто не володіє. Як не дивно, але в цьому твердженні, є частка істини.

«Криве дзеркало» суб'єктивності

Ні, звичайно, за калібром жоден з кримських «експертів», включаючи їхнього номінального начальника Олександра Форманчука, в порівняння з Амеліною не йде. Але справа не в цьому, а в тому, що Амеліна, хоч і говорить, що цікавиться Кримом вже 12 років, побачила нинішню кримську ситуацію ніби в кривому дзеркалі, що призвело до того, що вона змішала «грішне з праведним» і в цілій низці випадків це не дозволило їй зробити адекватні висновки.

По-перше, Амеліна завдала першого удару Аксьонову тим, що констатувала: у Криму загострилися НЕ міжнаціональні відносини взагалі, а тільки «відносини політичних організацій кримських татар з керівництвом республіки», причому вона дала зрозуміти, що винна в цьому саме влада, яка не виявила «гнучкості й розуміння».

По-друге, вона відкинула Аксьонівське сліпе копіювання досвіду Росії на Кавказі, і дала зрозуміти, що «закоханість» Аксьонова в Кадирова і бажання його стати «кримським Кадировим» безпідставні, тому, що Крим – не Кавказ, і паралелі хоча й очевидні, але діяти вимагають по-різному. З явним натяком і на самого Аксьонова вона зауважила: «На жаль, силовики, покликані боротися з радикалізмом у всіх його проявах, не завжди дотримуються законності й правопорядку. Це, звичайно, породжує відповідну реакцію, часом в найбільш крайніх формах, і лише сприяє зростанню екстремістського підпілля, симпатій до нього серед зовні лояльного населення. Будемо сподіватися, що цей північнокавказький «досвід» не буде перенесений і засвоєний на кримському полі».

Крім того, «майстерність» знаменитого «експерта» виявилася в тому, що вона сама ж нівелювала свої рекомендації: «Разом з тим, силові методи боротьби з екстремізмом, на противагу різного роду умовлянням, до яких намагаються схилити російську державу різного роду ліберали, виглядають кращими. Досвід Чечні переконливо це довів. Важливо лише не перегнути палицю».

А «гнучкість» її виявилася також у тому, що вона заперечувала право, з її точки зору, непрофесійних експертів з «Центру дослідження національних конфліктів» (робота яких «Грона гніву-2» і викликала питання Буджурової і таку реакцію Аксьонова), які займаються, не аналітикою , а піаром, оцінювати ситуацію в Криму, і оскаржила їхнє твердження про зростання міжнаціональної напруженості в Криму, чим догодила Аксьонову. Амеліна повідомила: «Внесення Криму до групи регіонів з високим рівнем міжетнічної напруженості нагадує роботу за принципом «чув дзвін, та не знає, де він». Але з іншого боку, уточнила, що «небезпека така існує», чим догодила вже самим «експертам».

«Експертна сліпота» як феномен російських спецслужб

У той же час, міркування та рекомендації Амеліної виявили її кричущу некомпетентність у кримському питанні. Проявилася так звана «експертна сліпота», здатність не бачити очевидних речей, що характерно для «аналізу», що йде заданими рейками раніше затвердженої концепції.

Так, Амеліна сказала, що «Меджліс, який спочатку створювався як структура етнічної самоорганізації, покликана протистояти як слов'янському населенню Криму в цілому, так і російському впливу зокрема, сприймається масовою свідомістю як антиросійська структура. Ще кілька місяців тому, до вигнання недоговороздатних лідерів меджлісу Джемілєва і Чубарова, так воно, мабуть, і було. У всякому разі, в публічному просторі. Після того, як російська влада продемонструвала серйозність намірів, а основна маса кримських татар на практиці переконалася, що возз'єднання з Росією не несе їм ніяких загроз, а навпаки, винятково благо, конфронтаційна риторика Меджлісу різко знизилася. Молоді керівники Меджлісу говорять про діалог, налагодження співпраці, поступову інтеграцію в російські реалії».

По-перше, вражає цинізмом твердження про те, що окупаційна влада, яка анексувала у кримських татар батьківщину, «не несе їм ніяких загроз, а навпаки, винятково благо». Повсюдні заборони на громадську діяльність, уже «десята» «реабілітація на словах», вигнання кримських татар з усіх органів влади, витіснення традиційних масових зібрань на околицю, «заборона навіть плакати» в день пам'яті жертв депортації – це все «благо». Звичайно, така влада не несе жодних загроз за умови, якщо місцеві жителі погодяться з головною загрозою – анексією їхньої Батьківщини.

По-друге, від самого початку «кримської весни», коли ще була надія на те, що Москва не зважиться на окупацію, а обмежиться проголошенням «незалежності» Криму, ідея про «співпрацю» між національними групами і владою й «домовленість» висувається ні ким іншим як лідером Меджлісу Рефатом Чубаровим. Але «недоговороздатною» виявилася саме кримська влада тому, що вона вже тоді стояла в «тіні Москви», а та обмежуватися «незалежністю» Криму не збиралася. А коли виявилося, що умовою «домовленості» має бути зрада Батьківщині та інтересам народу, Меджліс відмовився принести в жертву ці одвічні цінності, їх просто силою вигнали з їхньої Батьківщини, з будинків, де живуть їхні родини. І це благо?

По-третє, російські «аналітики» типу Амеліної продовжують ігнорувати той факт, що правовою підставою для створення Курултаю і Меджлісу кримськотатарського народу служить Декларація ООН про права корінних народів, яка передбачає за ними, по-перше, право вільно створювати власні виборні структури, а по-друге, обов'язок влади працювати саме з такими, а не «маріонетковими» органами.

Амеліна не зрозуміла головного. Вона каже, що «кримські татари не мають наміру нікуди виїжджати (охочі зробили це в перші ж тижні і місяці), вони хочуть жити і ростити дітей вдома, на кримській землі, а не перетворюватися на ізгоїв у чужому краю». Але вони не збираються їхати з Криму не тому, що змирилися з неіснуючими «благами» окупаційної влади, а тому, що це їхня Батьківщина, за яку вони так довго боролися, і тимчасові на ній не корінний народ, а окупаційна влада, і саме їй рано чи пізно прийде черга «виїжджати» з Криму. Тому Амеліна усвідомила, що кримські татари занадто твердо тримаються за свій Меджліс, і якщо Німетуллаєву та Ільясову і вдасться замість нього поставити «кишенькові» структури, то вони не матимуть ні підтримки, ні авторитету.

«Повернення Криму до Росії ще більше згуртувало кримських татар навколо Меджлісу, – говорить вона. – Курс на повну ліквідацію Меджлісу в цих умовах виглядає не найбільш розумним. Об'єктивно це ллє воду на млин тих ворогів Криму, хто кричать про нібито «неминуче нехтування прав кримських татар» в Росії... Та й технічно виключити Меджліс з реальної політики вельми проблематично. Звичайно, можна виселити організацію із займаної нею будівлі, але вплив на людей куди дівати?»

По суті, реальної альтернативи законному Меджлісу в Криму не може існувати, але зрозуміти це «експертам» заважає їхня професійна сліпота, породжена завданням за будь-яку ціну зігнути ситуацію під лінію своїх політиків

У такій ситуації, за її рекомендаціями, варто скористатися куди більш хитрою містифікацією – створити видимість, що той самий Меджліс, але на чолі з «молодим» головою, прийняв «благо» окупантів і виявився «договороздатним» з владою, яка повністю обмежила свободу народу на його Батьківщині.

«Спроба штучного створення нежиттєздатних «альтернатив» реальному і вельми потужному політичному механізму, нехай і з усіма його особливостями, приречена на провал. – Говорить вона всупереч очікуванням кримської влади. – Про це, до слова, свідчать всі попередні проекти такого роду ще під українською юрисдикцією. Очевидно, що проведення самозваного курултаю тієї чи іншої «паралельної» меджлісу організацією, з одного боку – нелегітимне, а з іншого – просто досить дивне. Тому, в чому сенс заміни однієї незаконної, з погляду російського законодавства, структури, на іншу таку ж, але тільки куди менш впливову? Чи не розумніше призупинити подібні проекти, сконцентрувавшись на вирішенні іншого завдання – якщо щось неможливо подолати, це треба очолити?»

Але це знову ж, по-перше, порушення Декларації ООН, по-друге, навіть, якщо цю ідею і вдасться реалізувати, в чому є сумніви, це буде захід тимчасовий, і такий «голова» протримається до першої ж явно антинародної «вилазки», після чого буде зміщений. По суті, реальної альтернативи законному Меджлісу в Криму не може існувати, але зрозуміти це «експертам» заважає їхня професійна сліпота, породжена завданням за будь-яку ціну зігнути ситуацію під лінію своїх політиків.

Ельмір Абібуллаєв, кримський оглядач

Думки, викладені у рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію реда

XS
SM
MD
LG