Донецька область – Волноваський район Донецької області розділений: частину його українська влада контролює, а частину – ні. Жителі одного району опинилися по різні боки умовних барикад. На передовій мирні громадяни ховаються по хатах і намагаються не виходити на вулицю. Тут стріляють. З приходом української армії люди почали звикати до життя пліч-о-пліч з військовими. Для того щоб допомогти і першим, і другим, хлопці з волонтерського руху «Солдатська пошта» регулярно їздять на фронт і допомагають в тилу.
У прифронтових селах населення відреагувало на прихід української армії насторожено. «Коли з'являється щось нове, військовий підрозділ, то не думаю, що жителі будуть йому раді. Настороженість до військових зникла тоді, коли люди почали вітатися на вулицях. Ми перед Днем святого Миколая пішли до малозабезпечених людей, принесли їм продуктові набори, для них це було великим одкровенням. Тому що багато хто не може собі дозволити вийти навіть у магазин», – розповідає про становище в зоні АТО керівник одного з підрозділів ЗСУ в Донецькій області з позивним Замок.
Середній вік місцевих жителів, за словами Замка, – це люди 60-ти і більше років, молоді в селах майже немає. Населенню допомагають волонтери з Волновахи. За свою Україну жителі міста боролися в прямому сенсі слова. Молодий активіст Женя часто буває на лінії вогню. Він возить продукти, одяг та інші посилки військовим і цивільним. Женя згадує, як майже рік тому доводилося тікати з мітингу, організованого на підтримку Януковича. «Люди були люті. Вони кричали, намагалися нашого хлопця поставити на коліна за те, що він був на Майдані. Нам довелося тікати», – каже хлопець.
З приходом української армії все змінилося. Тепер у місті активно працюють спецслужби і, за словами Жені, багатьох сепаратистів заарештували, а решта стали боятися висловлювати свою думку вголос. Можливо, саме з цієї причини деякі з опитаних журналістом Крим.Реалії жителів міста відмовлялися відповідати на будь-які питання, що стосуються українського уряду та України в цілому.
Відбитки минулої боротьби між жителями Волновахи досі залишилися у вигляді малюнків на стінах. Вулиці міста оздоблені українською символікою, але на деяких графіті прямо поверх жовто-синіх кольорів видно написи на кшталт «київська хунта» або намальований фашистський знак. Волноваські активісти вже давно не реагують на це – з того часу, як стали волонтерами.
За словами Жені, такі «настінні війни» тривали у місті з лютого 2014-го, а коли на Донбасі почалася справжня війна, активісти залишили фарби і почали допомагати українській армії.
Громадські діячі у Волновасі знають, що після закінчення війни розбудовою держави займуться такі ж волонтери, як вони. «Як тільки ситуація стабілізується і не потрібно буде мотатися на фронт, не потрібно буде мирним жителям підвозити продукти, тоді ми повернемося до своїх справ. Одні повернуться до журналістики, інші стануть політиками, і кожен буде виконувати свою роботу від усієї душі і на двісті відсотків, як він це робив на волонтерці», – переконана організатор волонтерського руху «Солдатська пошта» Олена Мокренчук.
У вирішальну роль волонтерів вірить і Замок. «Зміни в державі завжди відбуваються зсередини. Якщо ми будемо говорити, що нам потрібно побороти корупцію, то нам треба припинити один одного пожирати. Якщо енергію, яку волонтери, доброзичливці, люди які допомагають, вкладають в такий складний організм як військо, каналізувати в інші проекти соціальної, національної спрямованості, то ця енергія може витягнути Україну на інший рівень», – упевнений боєць.
Військовослужбовці вважають, що саме з волонтерів в Україні сформується громадянське суспільство, яке змінить країну. А зараз всі сили активних громадян як і раніше віддані фронту.
