Гліб Равіуллін
«Москва нам всім тицяє у писок Кримом», – отримую повідомлення через Skype без «привітів» і «як справи?» від знайомого чеченця Аміра, що живе в Казані.
Зідзвонилися, питаю, в чому справа. Виявилося, його розхвилювала новина про намір влади встановити в Криму пам'ятник радянському диктатору Сталіну.
– Розумієш, вони знають, що не можуть поставити цього шакала в Чечні або Інгушетії. А в Криму зараз можна все, бо кримських татар мало, вони їх не бояться... Але ставлячи пам'ятник Сталіну на землі наших братів, яких він також як і нас вигнав з рідної землі, вони демонстративно плюють і нам в обличчя, – випалив розпалений Амір.
– Саме так – почувся голос з дальнього кута кімнати. До бесіди підключився друг Аміра корінний казанець Дамір. – І справа не тільки в цьому, а взагалі у ставленні до мусульман. Днями, наприклад, прочитав, що на місці комплексу жертвам фашизму на братській могилі буде каплиця, незважаючи на протест муфтія Криму. Виходить, що і наших муфтіїв, які мало не кожен місяць бувають в Криму, в гріш не ставлять.
Росія показує, хто в домі господар, ставить на місце всіх, хто може висунутися. Крим – це обкатний полігон
Мабуть, побачивши на моєму обличчі непорозуміння, Дамір нагадав, про що йдеться. Наприкінці минулого року кримський муфтій хаджі Еміралі Аблаєв, а також лідери іудеїв, православних Київського патріархату і католиків звернули увагу на те, що за проектом будівництва меморіального комплексу жертвам фашизму в с. Мирне під Сімферополем передбачається будівництво православної каплиці. Враховуючи, що серед тисяч людей, знищених нацистами в цьому концтаборі, були представники різних національностей і релігій, вони звернулися до влади Криму з проханням або взагалі виключити з проекту релігійні символи, або додати символи інших релігій.
Однак, після низки нарад щодо будівництва комплексу в Москві, прохання проігнорували. «Каплиця враховує інтереси всіх конфесій», – наголосили автори проекту на підсумковому засіданні конкурсної комісії. Влада дружно погодилися.
Розповів про розмову знайомому політологу. Реакція ліниво-сумовита: «Чому вони дивуються? Росія показує, хто в домі господар, ставить на місце всіх, хто може висунутися. І не тільки мусульман, кавказців, кримських татар. Подивися на росіян, які йшли за «зеленими чоловічками» і тепер виступають проти «варягів» із Москви. У одного бізнес забрали, іншого в бруд втоптали, третьому справою загрожують. Крим – це обкатний полігон».
На його думку, російське суспільство проковтне всі образи від уряду. «Що робив твій друг Амір, коли після Криму відзначити 70-річчя депортації не дали в Чечні? Коли заборонили до показу фільм про депортацію чеченців? Коли розганяли мітинги на підтримку прав людини? Коли крок за кроком забирали ці самі права? Та нічого! Як і майже всі в Росії, навіть незгодні. Їм подобається так жити, вони не звикли бути вільними», – резюмував мій приятель.
Гліб Равіуллін, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
