Коли із землі знімають родючий шар ґрунту, то утворені ями засипають різним сміттям. Або його туди заносить вітер. Потрібно довго чекати, перш ніж відходи перетворяться на щось корисне. Деякі з них згодом стають ще більш смердючими.
#Кримнаш перетворився на якусь подобу смітника. Таке з півостровом вже було після депортації корінного народу в 1944-му, коли спорожнілі будинки спішно заселяли переважно людьми без роду-племені, які легко кидали свою батьківщину та прямували на пошуки пригод у чужі незнайомі краї. У багатьох подібних переселенців та їх нащадків залишилася ностальгія за тими безтурботними совково-комуністичними часами. Хіба могли вони зрозуміти тих, хто, навпаки, покинув налагоджений на чужині побут заради невідомості на Батьківщині, права на яку був позбавлений довгі півстоліття?
Навіть нікому не потрібний пам'ятник Сталіну роботи Зураба Церетелі теж вирішили зіпхнути на наш півострів, який так страшно постраждав від рук цього тирана
Ось і зараз Крим заполоняють жителі сходу, які люблять свою «Новоросію» на відстані (їх тут жаліють і навіть беруть на роботу без наявності російського паспорта), та інші «ватники» з материкової України, декласовані елементи з різних областей Росії (різко збільшилася кількість будинкових і квартирних крадіжок, але перейнятим політичними репресіями місцевим правоохоронцям не до них), нещасні, яким спішно знадобилося змінити клімат саме на кримський, самотні російські молодички, які мріють влаштувати свою долю. І навіть нікому не потрібний пам'ятник Сталіну роботи Зураба Церетелі теж вирішили зіпхнути на наш півострів, який так страшно постраждав від рук цього тирана.
У всьому цьому смороді нормальній людині просто нічим дихати... нелояльних до нових порядків витісняють з робочих місць, третирують обшуками й арештами. Далеко не кожен може витримати таке становище. Багато хто прагне вивезти з Криму своїх дітей, поки їх не отруїли псевдопатріотичним чадом.
Крим у черговий раз стрімко змінює своє обличчя. І знову не в кращий бік. При цьому росіяни найчастіше з неприхованим презирством ставляться до новоспечених співгромадян, частина яких щиро раділа возз'єднанню з далекою батьківщиною. Тепер же вони опинилися чужими серед тих, кого поспішили зарахувати до своїх.
Іноді чути заклики провести в Криму новий референдум для визначення волевиявлення кримчан. Але чергові принесені вітром не мають права вирішувати долю нашої землі.
Ельзара Бешуйлі, блогер, кримчанка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
