Олесь Беляцький
Рубрика «Погляд»
Поки Москва продовжує заперечувати будь-яку форму військового втручання в український конфлікт, організація «Солдатські матері Санкт-Петербурга», незважаючи на погрози, продовжує інформувати про зростання кількості тіл загиблих солдат, які прибувають з України, за відсутності будь-якої інформації про обставини і місце смерті військовослужбовців.
Нас переконують у тому, що їх просто не існує... І хоча ці цифри неможливо підтвердити, однак, якщо вірити навіть тій інформації, яка надійшла до організації «Солдатські матері Санкт-Петербурга» з різних джерел, на території України було вбито щонайменше 100 солдатів і 300 осіб отримали поранення.
Протягом довгих років «Солдатські матері» борються за права призовників і військовослужбовців. Їхня діяльність – одна з рідкісних громадянських ініціатив, що викликають потужний відгук у російському суспільстві. Наприклад, їхня боротьба з так званою «дідівщиною», вкрай жорстокою формою знущань у російській армії, які щороку є причиною десятків смертей, тортур і самогубств. Кампанія, проведена організацією, змусила владу визнати факти насильства і вжити заходів у боротьбі з цим явищем. Сьогодні організація надає допомогу насамперед солдатам (і їхнім сім’ям), які відмовляються йти воювати в Україну. Поступово вона також стала головним захисником осіб та організацій, як українських, так і російських, які виступають проти збройного конфлікту з Україною.
Стіна мовчання
Однак сьогодні організація стикається зі стіною мовчання, яка глушить навіть брязкіт зброї. Офіційно уряд Росії заперечує причетність російської армії до бойових дій на сході України. Не існує жодної офіційної статистики щодо кількості бійців, поранених чи мертвих. Тіла репатрійовані анонімно, поховані в умовах найсуворішої таємності, навіть якщо сім’ї сповіщаються про розташування могил. Як правило, сім’ї отримують повідомлення про смерть, в якому місце загибелі не згадується.
Втім, «гаряча» телефонна лінія організації дала її членам можливість зібрати свідчення солдатів. Хоча ці дані складно узагальнити, організація говорить про щонайменше 100 загиблих і 300 поранених. Ці дані роблять абсурдними заперечення Москви. Організація зажадала від військової влади розслідування обставин загибелі солдатів, які воювали в Україні, і відповідальності за порушення прав військовослужбовців та присутність російської армії в сусідній країні.
Усі ці запити поки що залишаються без відповіді. Збереження військової таємниці виправдовується армією з огляду на міркування безпеки. Що гірше, влада каже про «захист особистих даних» і вважає, що інформація, надана організацією «Солдатські матері Санкт-Петербурга», є плодом «української пропаганди».
Це звинувачення в Росії звучить як погроза цій організації – незважаючи на те, що її голова є членом Ради з прав людини при президентові Росії. Відтоді, як це питання опинилось у порядку денному, організація була зареєстрована як «іноземний агент», і їхня апеляція була відхилена з тієї ж причини. Члени організації зазнають переслідувань і погроз, іноді фізичних нападів. Зрештою, останньою краплею стала заява російського каналу «НТВ», який нещодавно назвав їх «фашистами», нарівні з усіма тими, хто підтримує київський режим.
Згадаємо один випадок, який став символом державного терору, якого зазнають «Солдатські матері». Це випадок 73-річної Людмили Богатенкової, заарештованої в п’ятницю, 17 жовтня. Голова «Комітету матерів» Ставропілля, регіону на півдні Росії, вона була офіційно звинувачена в «шахрайстві», але, як стверджують її близькі, її затримали невдовзі після того, як вона повідомила про загибель 9 російських солдатів-контрактників в Україні. Звільнена 3 дні потому, вона сьогодні говорить про погрози на її адресу.
Державна параноя
Ситуація з організацією «Солдатські матері Санкт-Петербурга» – не поодинокий випадок в сучасній Росії, де різке збільшення репресивних законів примушує до мовчання все більше і більше неурядових організацій. Сьогодні державна параноя досягла розмаху, про масштаби якого можна судити зі зростаючої міжнародної ізоляції режиму Володимира Путіна.
Більш, ніж будь-коли раніше, «Cолдатскі матері» закликають міжнародну громадськість, особливо громадянське суспільство, мобілізуватися і не терпіти мовчки цю брехню з боку держави. Водночас, організація не вважає себе опозиційною силою і підкреслює необхідність використання всіх правових структур Росії для того, щоб отримати відповіді на питання, які вона ставить перед владою, зокрема про долю російських призовників, відправлених на схід України. Останні мають право на повагу і не повинні розглядатися як «примари» російської адміністративної системи. Ці матері борються за те, щоб на трунах, які повертаються з українського фронту, було вказано: де і коли загинули їхні діти.
У цьому контексті Міжнародна федерація прав людини (FIDH) висловлює свою тривогу з приводу нагнітання атмосфери ворожнечі і страху в російському суспільстві. Крім того, FIDH закликає владу Росії зупинити репресивні дії влади проти «Солдатських матерів» та інших неурядових організацій.
Олесь Беляцький (Алесь Бєляцький), голова білоруського правозахисного центру «Весна» та віце-президент Міжнародної федерації прав людини (FIDH).
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
