Рубрика «Погляд»
Після березневих подій 2014 року Сергій Аксьонов у своїх численних інтерв'ю неодноразово підкреслював, що Крим не стане тягарем для Росії, а принесе в нову країну солідне придане. Мовляв, півострів із багатими природними ресурсами і прекрасним кліматом зможе не лише сам заробляти, але й допомагати іншим.
Однак чарівний час, коли Крим уже був російським, а долар все ще коштував тридцять рублів, швидко минув. І зараз слова Сергія Аксьонова здаються росіянам вже не такими переконливими.
У свою чергу, уряд Росії цілий рік говорить, що інфраструктура регіону зруйнована, відновити її буде важко й дорого. Але ж для своїх нічого не шкода, тому держава готова витрачати гроші на розвиток Криму за будь-яких умов.
Розуміючи рівень збитків, які федеральний бюджет зазнав через приєднання автономії, Дмитро Медведєв під час грудневого спілкування з журналістами підкреслив, що півострів не є «економічною категорією» і розглядати його з позиції інвестиційної привабливості грішно.
Губернатор Краснодарського краю Олександр Ткачов, говорячи про необхідність підтримки Кремля, прямо сказав, що падіння рубля викликане «поверненням» Криму. І додав, що якщо свого часу всі цьому раділи, то відтак кожен росіянин має стійко зносити позбавлення
Однак буквально через тиждень після заяви російського прем'єра губернатор Краснодарського краю Олександр Ткачов, говорячи про необхідність підтримки Кремля, прямо сказав, що падіння рубля викликане «поверненням» Криму. І додав, що якщо свого часу всі цьому раділи, то відтак кожен росіянин має стійко зносити позбавлення.
Таку ж думку 23 січня озвучив депутат законодавчих зборів Свердловської області Ілля Гаффнер. Позначивши причини економічної кризи в країні, єдинорос порадив тим, кому не вистачає грошей, замислитися про здоров'я та просто менше їсти.
Зрештою, цей посил взяв на озброєння і Дмитро Медведєв. 28 січня, під час парламентської зустрічі з «Єдиною Росією», прем'єр закликав усі партії розділити відповідальність за Крим.
Власне, російським політикам був даний чіткий сигнал, що бігти з корабля пізно, бо всі думські фракції брали активну участь в «приєднанні» півострова, а відтак зараз не мають права на критику і незадоволення.
Виходить дивна ситуація. З одного боку, Кремль де-факто визнав, що «приєднання» Криму мало колосальні негативні наслідки для економіки країни та невідомо, чи покращиться ситуація в майбутньому. З іншого боку, влада не збирається робити ніяких висновків і замість зміни стратегії бере курс на поділ політичної відповідальності.
А гроші тим часом продовжують безповоротно відлітати на південь...
Золоті люди
«Приєднання» Криму коштувало кожному росіянину половину його рублевих заощаджень. Через півостров почалося введення санкцій, потім конфлікт на Донбасі й активний відтік капіталу з Росії, що стартував у березні 2014 року. Як кажуть, діагноз очевидний.
Першим наслідком придбання суперечної території стало реальне зменшення прибутків населення: долар подорожчав з 33 рублів у січні 2014 року до 68 рублів у січні 2015 року. Коротше кажучи, половину рублевої зарплати, пенсії, стипендії, будь-якої іншої соціальної виплати росіянин віддає за Крим. Але це не зовсім «живі гроші», а лише динамічне порівняння купівельної спроможності рубля в Росії, – з Кримом і без, – яке не повною мірою демонструє трагічність ситуації.
Картина вимальовується набагато ясніше, якщо проаналізувати прямі бюджетні вливання Росії в півострів. Так, за федеральною урядовою програмою упродовж п'яти років Росія планує витратити на Крим 680 мільярдів рублів.
У перерахунку на одного жителя півострова отримуємо по 300 тисяч рублів чистих державних інвестицій. Це всеодно, що подарувати кожній кримській сім'ї по машині або дозволити не працювати упродовж року
У перерахунку на одного жителя півострова (населення якого за переписом 2014 року складає 2 мільйони 284 тисяч осіб) отримуємо по 300 тисяч рублів чистих державних інвестицій. Це всеодно, що подарувати кожній кримській сім'ї по машині або дозволити не працювати упродовж року, отримуючи допомогу в два рази вищу за середню зарплату у регіоні.
Але знову ж, сума інвестицій порахована без урахування збіднення всього іншого населення Росії, а також стандартних бюджетних вливань для дотаційного регіону, яким є півострів.
Зрозуміло, що переконати народ екстрено затягнути паски заради регіону, який в сформованих політичних умовах просто не зможе окупити вкладені платниками податків гроші навіть у самій довготривалій перспективі, важко. Якщо не перекласти відповідальність за приєднання цього регіону на саме населення.
За інформацією Центробанку Росії, відтік капіталу з Російської Федерації в 2014 році склав 130 мільярдів доларів – майже стільки ж, як у пік кризи 2008 року. Але реакція Кремля на події вражаюча: абсолютний спокій і збереження колишнього політичного курсу.
Ще сильніше вражає захмарно високий рейтинг Володимира Путіна на тлі найгостріших економічних проблем, які оголилися до кінця минулого року. За інформацією «Левада-центру», в січні 2015 року рівень підтримки діяльності президента Росії склав 85%, що на 20% вище торішнього показника.
Відключення прагматичної бізнес-логіки у електорату, що підтримує режим, не може не насторожувати. Це означає поступове розмивання меж дозволеного в діях правителів.
Якщо наші сусіди так спокійно ставляться до запропонованого варіанту поділу політичної відповідальності за реальне збіднення країни, чи є взагалі межа самоуправству влади, здатної викликати в російському суспільстві не тільки трепет, а й шок?
Напевно, цей Рубікон є ще далеко попереду – там, де долар уже коштує дорожче ста рублів, а міст у Крим все ще не збудований.
Андрій Самброс, кримський політолог, спеціально для Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
