Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Напередодні 9 травня весь Крим занурився у військово-патріотичний екстаз. На ринках, площах і в переходах Сімферополя і Севастополя партійні активісти та промоутери роздають георгіївські стрічки, попутно пояснюючи, як правильно їх пов'язувати на сумки, велосипеди і машини. Мало не з кожного рекламного банера на автомобілістів і пішоходів дивляться зображення ветеранів в оточенні комуністичної символіки.
Сімдесятиріччя великої перемоги як центральний елемент ідеології «русского міра» на півострові розкручують із небаченим розмахом. Ні до річниці кримського референдуму, ні до дня народної єдності, ані до жодного іншого політичного свята влада не підходила з подібною увагою, залученням такого адміністративного ресурсу і схожим масштабом ритуальних дій.
Сімдесят років – великий термін. За цей час усі країни-учасниці конфлікту встигли одужати
Сімдесят років – великий термін. За цей час усі країни-учасниці конфлікту встигли одужати, вийти з мілітарної логіки розгляду історії, виробити принципи мирного існування і прийти до висновку про пріоритет людського життя над прагматичними політичними цілями. А ось у Росії (а з її подачі і в Криму) тривала тотальна воєнізація свідомості.
Головне – перемога! Мирне небо над головою потрібно постійно відвойовувати зі зброєю в руках, даючи завзятий опір противникам (всім, хто перебуває за кордоном, а особливо – ненависному Заходу).
Так, може бути, Росія не найбільш розвинена країна. Так, є проблеми у всіх без винятку сферах економіки, але зате саме ми 70 років тому перемогли в тій війні. Таку картину світу досить успішно нав'язують росіянам, саме її приймають і досить успішно продукують конформісти, дотримуючись правил системи.
Мами в'яжуть прикраси у стилістиці георгіївських стрічок і гордо прикрашають однорічних дітей
Школярі малюють військово-патріотичні сюжети, в бібліотеках проходять засідання пропрезидентських організацій а-ля «Молода гвардія», на яких поети декламують вірші про всі тяготи війни. Мами в'яжуть прикраси у стилістиці георгіївських стрічок і гордо прикрашають однорічних дітей антимайданівською символікою.
Та не за горами 100-та річниця перемоги. Зовсім скоро в живих не залишиться жодного ветерана, жодної дитини війни. Натомість, як і раніше, будуть оповідачі легенд, ті самі носії стрічок.
Саме вони вже зараз безсовісно експлуатують народну пам'ять, безцеремонно переписують історію, пам'ятає всі жахи війни, і нахабно прикривають нинішні гріхи російської влади колишніми подвигами великих старих.
Росія зміниться, коли День Перемоги перестане виконувати роль щорічного загальнодержавного карнавалу на славу Кремля
І хоча ця тема досить педантична, по-справжньому Росія зміниться не тоді, коли створений Володимиром Путіним режим кане в лету, не тоді, коли заборонять КПРФ і почнуть зносити пам'ятники Леніну, а коли День Перемоги перестане виконувати роль щорічного загальнодержавного карнавалу на славу Кремля.
Обтяжені перемогою
У той час як Україна хоч і незграбно, але послідовно відмовляється від виразок комуністичного минулого, Крим (слідом за Росією) все більше у нього занурюється.
Київ, незважаючи на всі внутрішньополітичні ризики, почав масштабну кампанію зі зміни самого сенсу знакової дати. Скорбота за мільйонами загиблих і спогади про військову доблесть, життєво необхідну українцям у нинішній час, – ось нова формула «травневих свят». Країна вперше відзначатиме День скорботи і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, остаточно відмовившись від тематики Великої Вітчизняної війни.
На півострові плакати від КПРФ із портретом Сталіна сприймаються як норма
На півострові все зовсім інакше: плакати від КПРФ із портретом Сталіна сприймаються як норма, а заяви Сергія Аксьонова щодо української влади в дусі «ми будемо допомагати забити цвях у кришку труни нацизму» створюють навколо 9 травня неприємний флер політичного протистояння, розширюючи зону ментальної невизначеності самих кримчан.
Жителям республіки вже зрозуміло, що Україна не збирається скасовувати святкування Дня Перемоги на державному рівні. Але відмова Києва від використання комуністичної символіки викликає у кримчан серйозний дисонанс. «Спільна перемога» над одним ворогом у їхній свідомості як би ділиться на часткові, і тим самим приводить людей у подив.
І ось цей стан замішання найкраще відображає ставлення Криму до України. Це погляд відлюдника на життя поселення, яке він нещодавно залишив, але не перестав себе з ним асоціювати.
В Україні невдовзі настане час, коли політичні сили перестануть задіювати тему Великої Вітчизняної
Дивовижно, але, можливо, в Україні невдовзі нарешті настане час, коли політичні сили перестануть задіювати тему Великої Вітчизняної (або Другої світової) війни з метою електорального просування, використовуючи народний біль для збору голосів.
А ось кримські відлюдники на це розраховувати не можуть, адже вже зараз зрозуміло, що минула слава залишиться предметом політичного торгу.
Про це свідчить піар-кампанія комуністів, приурочена до знаменної дати. Враховуючи, що найближчі парламентські вибори в Росії відбудуться в 2016 році, спостерігати за нею якось зовсім неприємно.
Коли напередодні 9 травня замість ветеранів на рекламних щитах з'являються майбутні кандидати на одномандатних округах (зараз Олег Соломахин очолює республіканське відділення КПРФ у республіці, а раніше він же був керівником КПУ в АРК), можна говорити про регіональну політичну культуру, яка дійсно визначила для себе вектор, абсолютно відмінний від українського.
Це називається просто: кримський День Перемоги. І це – справжній сором!
Лев Абалкін, кримський політолог
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
