Здрастуй, юність у чоботях!

Степан Шляхов

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Днями кримські агенції розмістили у своїх новинних стрічках дві інформації, які на перший погляд тематично і логічно не перетинаються. Проте якщо вникнути і дещо поміркувати, вони все ж «пов’язані одним ланцюгом», причому досить серйозно. Але лише той, хто досі пам'ятає далеку «юність у чоботях», себто 730 днів і ночей у РА (радянській армії) надто перед її кардинальним переформатуванням, імовірно, спроможний це збагнути. Більше того, якоюсь мірою – навіть змоделювати досить правдоподібний старий-новий казармовий сценарій. Із чітко окресленими в ньому місцем і роллю потенційних «акторів» у особі сьогоднішніх 18-20-річних кримчан. І не лише їх. Утім, про все по черзі.

Отже, цього тижня, 20 травня, про що найбільш розлого написав провладний «Крыминформ», із республіканського збірного пункту в Сімферополі до російського війська урочисто відправили перших 25 кримчан (усього ж цьогоріч мають призвати на строкову службу 500). Хлопців запевнили, що після традиційного місячного «курсу молодого бійця» всі вони залишаться у Криму, конкретно – підрозділах і частинах Чорноморського флоту і 4-го командування ВПС і ППО Південного військового округу РФ.

На мітингу з цього приводу виступив сам Сергій Аксьонов, відвівши, до слова, події за значимістю третє місце – після річниці «кримської весни» та 70-річчя Перемоги. «Повний аншлаг. Сьогодні конкурс до Збройних Сил РФ більший, ніж до вищих навчальних закладів. Бажаючих служити, особливо після «кримської весни», до якої молодь активно долучалась, величезна кількість. Тому впевнений, що кримчани гідно служитимуть у лавах Збройних сил», – у притаманній манері дипломованого офіцера-політпрацівника ще радянського замісу патетично виголосив Сергій Валерійович. А далі він сказав те, що цілком можна оцінити інакше, вже у зворотньому «виховному» ключі. Щоправда, за однієї умови: якщо молоді люди, на яких була спрямована артикуляція глави Криму, в курсі сумнозвісної історії з двома полоненими на українському Донбасі російськими спецпризначенцями із Тольяті. Знову цитата з «Крыминформ»: «Держава змінила ставлення до Збройних сил, і армія готова виконувати завдання із захисту рубежів Батьківщини в будь-якій точці земної кулі». А з іншого боку, цілком об’єктивно: місто Щастя поблизу Луганська – точка земної кулі, держава Росія на правду поміняла ставлення до своїх ЗС в особі двох реальних, хоча й «колишніх» військових. Та ще й яких – із ГРУ, елітного, гвардійського, Варшавсько-Берлінського, Червонопрапорного, ордена Суворова III-го ступеню з’єднання. Ну, хто після цього скаже, що це не так? Хоча на чужий роток, як-то кажуть, не накинеш хустинку.

Ще на згаданому мітингу Сергій Аксьонов у рамках соціального проекту «Зателефонуй мамі» (нині у Криму проекти на всі випадки життя) вручив кожному новоспеченому вояку сім-карту і «мобільник». Що ж, річ потрібна, ще як хлопцям по первах згодиться. На їхні смс-ки і дзвінки чекатимуть не тільки рідні матері. До казарми, статутних і не зовсім статутних «тягот і злигоднів військової служби», зрозуміло, звикатимуть юнаки по-різному. Тим паче, що «вчитися військовій справі справжнім чином», рахувати дні до «дємбеля» пліч-о-пліч, ліжко до ліжка доведеться не лише із земляками-приятелями, а й прибулими однолітками, приміром, із далекої Якутії, Бурятії, Туви чи значно ближчих Дагестану, Інгушетії, Чечні, Північної Осетії. Росія ж бо велика країна, багатонаціональна. Інші культурні й релігійні уподобання, звички, манери. А ще «витримки» так званої психологічної несумісності неминучі. Хто служив у «незрушній і легендарній», добре знає, як це воно буває при «злагодженні» взводу, екіпажу. Чи просто у взаєминах, скажімо, з норовливими хлопцями з Північного Кавказу.

Тож «знаковому» першому призову кримчан, якому давав напуття Аксьонов, доведеться стати ще й піонерами у делікатній царині новітніх міжнаціональних відносин. Хтозна, може, хлопці потоваришують. А може й ні. Це таке, чужа душа – сутінки. «Усе може бути», – погодився зі мною знайомий відставний офіцер-десантник, у якого за плечима Афган і не один десяток років на різних командирських і штабних посадах .

А поки що у прямий контакт із гарячими кавказцями вступають лише цивільний люд і стражі порядку. Наприклад, у славному місті-герої Керчі. Там нещодавно стався інцидент, який теж не оминули місцеві ЗМІ ( про нього й мова напочатку). Нагадаю: троє нападників із ножем і травматичним пістолетом поранили охоронців нічного клубу «Лайм». Поліція зловмисників затримала, вилучила зброю, рюкзак із масками і наркотиками, а також посвідчення військовослужбовців ЗС РФ. Виявилось, усі троє служать у Севастополі. Той, хто стріляв у охоронців, – уродженець Дагестану.

У самому Севастополі аналогічну формену «хуліганку» зафіксували ще раніше, у грудні минулого року, про що, зокрема, розповів Інформер. Там одного суботнього вечора до затишного бару «Камелія» завітали 12 матросів екіпажу корабля, який напередодні прибув із Кубані. Хлопці трохи «перебрали» і почали лупцювати всіх присутніх. Бармен зробив їм зауваження – і одразу «виклопотав» нокаут. Три екіпажі поліції, які прибули за викликом, ледве вгамували бешкетників, серед яких виявили вихідців із Чечні. Затриманих передали військовому патрулю. Однак усе закінчилось тим, що ці ж самі «герої» ще двічі навідувались до «Камелії» і влаштовували дебош, брутально вимагаючи у відвідувачів гроші й спиртне. Щоправда, у третьому випадку адміністрація закладу, посиливши оборону, зуміла все ж таки випровадити непроханих гостей. Один із обурених джигітів на своє виправдання заявив: «Ми звільнили Севастополь і севастопольців, а зараз прибули їх захищати...». Начебто тільки після третього інциденту командувач ЧФ адмірал Вітко на вимогу прокуратури змушений був відреагувати і відправити кавказців кудись до іншого гарнізону. Бо, як подейкують, громадські активісти збирались уже запрошувати президента Чечні Рамзана Кадирова, аби той якось вплинув на своїх некерованих земляків у тільняшках.

Тож далі буде. Військових організмів, людей у погонах на півострові стає дедалі більше. Відтак імовірність виникнення всіляких «позастатутно»-кримінальних історій лише зростає. Кримчанам до цих «строкатих» буднів доведеться потроху звикати. Куди ж подітись. Бачили очі, що купували…

Степан Шляхов, військовий експерт

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції​