Як цивільне населення на сході України виживає у мовах війни? Це одна з тем репортажів кореспондента «Голосу Америки» Деніела Шерфа. Перший його матеріал – про українців, що живуть в підконтрольних проросійським сепаратистам регіонах і часто звинувачують у своїх бідах уряд у Києві. Однак більшість прагне миру, а не втілення сепаратистських гасел про відокремлення від України.
Мешканка Донецька Катерина вже починала засинати, коли щось змусило її підвестися з ліжка – наступної миті в її коридорі прогримів потужний вибух. Жінка каже: звідки прилетів артилерійський снаряд вона не знає, оскільки ті нині носяться ледь не безперервно з усіх боків. Головне – ніхто не постраждав.
«Як вижити? Як врятуватися в цій хатинці? Погреба в мене тут немає, а бігти в літню кухню – мені багато років уже», – каже пенсіонерка.
Місцевий ринок, який також потрапив під обстріл, досі тліє, хоча пожежники приборкали вогонь. Жителі цього району, що неподалік залізничної станції, розповідають: артилерійські обстріли тут відбуваються ледь не щоночі.
«Все, про що ми зараз мріємо, – каже Катерина, – щоб припинилися обстріли! Я буду голодною сидіти, але щоб тільки не стріляли. Я хочу своєю смертю померти. Не під бомбардуванням, під цим, що тут літає в небі».
В іншому районі вважають за краще спати в саморобному бомбосховищі. Баба Маша з родиною живе тут з листопада, коли снаряд потрапив у будинок сусіда, а у її домі вибуховою хвилею повибивало шибки.
«Сподіваюся, скоро вже підемо в дім. Якби війни не було – ми б уже і в цьому розбитому жили», – розповідає мешканка Донецька.
У бомбосховищі ховається й домогосподарка Ірина Батура. Каже: тут знаходили прихисток до 30 дітей. Часом доводилося жити без світла та води.
«Перемир’я сказали, що вже немає, що це вже повне порушення – і сидимо просто, не знаємо, боїмося, не уявляємо, що далі буде взагалі», – розказує Ірина.
Офіційний Київ та Захід звинувачують Росію та сепаратистів у розпалюванні конфлікту, а Батура покладає відповідальність на Порошенка. Каже: українській владі не довіряє.
«Яка тут довіра? Яка тут держава? Вона розпалася. Її немає. І збирати її по клаптиках навряд чи хтось буде. І навіщо збирати, якщо люди вже гноблять її», – переконана жінка.
Але навіть попри недовіру жінка каже, що не проти, щоб Донбас залишився у складі України, якщо політики домовляться: щоб лише припинився вогонь та війна.
