Доступність посилання

ТОП новини

Сім причин, чому Крим повернеться в Україну в найближчі 10 років


Олександр Лієв
Олександр Лієв
Олександр Лієв

Перша причина – політична. Світ не визнає «референдум». Статус невизнаного Криму вимотає Росію. Це відчує на собі кожен росіянин.

Друга – геополітична. Тему чорноморського простору не можна розглядати без розуміння інтересів Туреччини, Румунії та Болгарії. Поки ситуативно Путіну вдалось нейтралізувати ці країни, але інтереси їхні глобальні. У перспективі дискомфорт, наприклад, Туреччини від анексії Криму, підкріплений підтримкою кримськотатарського народу, може зіграти вагому роль. Темпи зростання економіки Туреччини та її політичне становлення в світі змусять із нею рахуватися.

Третя – логістична. Перспективні морські порти перетворилися на каботажні, залізничне сполучення перервано, авіа – лише в напрямку Росії. Все це ще не повною мірою відчули самі кримчани. Жити в таких умовах – дорога ціна за «путінську манну небесну». Історія про керченський міст дано нікого навіть не смішить. Розв'язання цієї проблеми немає.

Четверта – енергетична. Ідеться і про воду, і про електроенергію, і про вугілля... Все це вже зараз поставило на коліна економіку кримського агробізнесу, хімпромисловості і всієї виробничої сфери. Без України ця тема не розв'язувана. Опріснення моря, власна атомна станція та інші фантасмагорії далекі від реальності, навіть їхні автори кажуть про терміни в 10-15 років «реалізації», а життя у людей іде вже.

П'ята – економічна. Основа економіки півострова останні 50 років – сільське господарство, туризм, хімпром і транзит. Ці сфери деградують уже рік. Стагнація на порозі. Замінити їх лише військовими базами вдасться в 3-4 містах. Утримувати решту території та її жителів стане помітним «головним болем» для економіки Росії вже цієї зими.

Шоста – демографічна. Найбільший відсоток пенсіонерів в Україні – саме в Автономній Республіці Крим. Вони і привели півострів у пащу Путіну своїми мріями про СРСР. Зростання відсотка працездатного, молодого населення абсолютно природний. Людей, які народились в Українському Криму. Тих, на кому анексія відбилась найбільше. Їхнє слово стане вирішальним у найближчі 5 років.

Сьома причина – ментальна. Кримчани зовсім не росіяни. І справа тут не в національності. За 25 років сформувались потреби/звичка громадянської свободи. Свободи слова. Свободи вибору. Свободи пересування. Біль втрати свобод поки заглушений лякалками пропаганди: «Скажіть спасибі, що не війна». Але ця байка нетривала. Розсудливі кримчани вже порівнюють перебіг подій у Криму не зі Сходом, а з півднем – із Херсонщиною, Одещиною – і стають очевидними багато речей: і про перспективи, і про дно сьогоднішнє...

Олександр Лієв, експерт, екс-міністр курортів і туризму Криму

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG