Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Сімферополь – Туристична поїздка групи парламентаріїв із Франції до Криму завершилась. «Представник президента Росії» в Криму Олег Белавенцев, який не відходив від французів під час перебування їх у Ялті, сказав, що тепер в інформаційному просторі «вибухне бомба» через те, що парламентарії донесуть до Європи «правду про Крим». Тим часом, візит завершився, ніяка бомба не вибухнула. Парламентарії та деякі представники Росії потрапили під статтю Кримінального кодексу України про порушення кордону. Можна вже відзначити, що спецоперація Кремля з виправдання анексії Криму була організована прекрасно, але, тим не менш, провалилась через початкову неспроможність її концепції.
Поїздка групи парламентаріїв, що є по суті туристичною, але представлена Москвою як «візит делегації» має всі ознаки спецоперації. Вона організована з ініціативи Москви, оплачена Москвою, проведена проти волі Франції, з порушенням норм міжнародного права та Кримінального кодексу України. Французи в Криму повторили те саме, що говорили у Франції, коли не бачили Криму, і сказали все, що від них хотів почути Кремль – артикулювали думки Путіна французькими вустами в надії, що їм повірять у Європі.
Кремлівські думки французькими вустами
Найбільше словам французів про «історичну закономірність повернення Криму до Росії» повірили, здається, всього три людини – Белавенцев, Аксьонов і Константинов, а також ті, хто і без французів так вважав. «Кримські вісті» називають приїхали французів «супервпливовими», Олег Белавенцев каже «до Криму приїхали найвпливовіші у Франції особи» (можна подумати, приїхав президент Франції!), у той самий час навіть російська «Новая газета» називає їх «статистичною похибкою».
Коли французи кажуть «ми донесемо до Європи правду про Крим», вони чудово розуміють, що доносити нема чого
Коли французи кажуть «ми донесемо до Європи правду про Крим», вони чудово розуміють, що доносити нема чого. Не бачили на вулиці Пушкіна військових людей, ракет і гармат? Смішно. Чому вони там мають бути?
Тьєррі Маріані говорив, що «за ці два дні ми переконались, що немає ніякої окупації, озброєних людей, кримчани вільні. Це мирний регіон, де вони живуть щасливо». При цьому не помітив репетиції параду Чорноморського флоту і всієї севастопольської вояччини напередодні дня ВМФ Росії, які проводились у день їхнього перебування в Севастополі. Так, «немає ніяких військових і немає ніякої зброї»!
Один із кримчан у перебігу запрограмованих питань поставив і те, яке вже повторювалось багато разів: потрібна шенгенська віза, а кримчанам не дають. Ів Поццо ді Борго тут же запевнив: «Повернусь до Парижу, я поговорю з друзями-колегами про те, що можна зробити ...» Звісно, такий впливовий чоловік.
Але це ж питання їм ставив раніше і Олег Белавенцев. Казав, буквально наступне: «Наші кримчани не можуть виїхати до Європи. Це дуже серйозна проблема. Тому що діти багатьох кримчан, наприклад, виїхали до Європи на навчання. А тепер мати не може відвідати дитину». Забув тільки додати – діти високопоставлених кримчан, бо дітей рядових кримчан агітують сидіти в Криму, отримувати дипломи, які у світі не визнають, і їхати на роботу в російську глухомань.
Немає окупації? А французи взагалі бачили фільм, де Путін розповідає, які ракети він розмістив у Криму?
Щасливі люди в Криму – але ж масовка довго репетирувала це «щастя». Санкції неправомірні? Так у Європі краще групки французів знають, навіщо санкції і який результат вони дають. Не було анексії? Так це може сказати тільки той, хто не знає міжнародного права та історії. Немає окупації? Ну, вже вибачте, а що в Криму роблять військові частини Росії, якими Москва хвалиться на повний голос і стверджує, що тут уже «неприступна фортеця», і що вона навіть може розмістити тут ядерну зброю, якщо захоче. А французи взагалі бачили фільм, де Путін розповідає, які ракети він розмістив у Криму?
Референдум 16 березня – законний? Так слова кримських чиновників і Тьєррі Маріані про те, що «люди мають право на референдуму», – це ж не юридичне обгрунтування правомірності референдуму, а тим більше – достовірності його підсумків, а про докази його незаконності в Європі давно знають.
Це реалії, які організатори спецоперації не врахували. Тому, власне, повернувшись до Франції та отримавши винагороду за поїздку, французи і не будуть нікого переконувати щодо Криму, тому що переконувати їм нема чим. Крім голослівних тверджень, організатори спецоперації їх нічим більше в Криму не «озброїли» і не могли озброїти. А те, що ці французи готові сказати у виправдання своєї поїздки, дуже легко спростовується. Тож не дивно, що ніяка «бомба» не вибухнула, як хотілося Кремлю, просто вибухати було нічому, немає «інформації», одна дезінформація, яка не вибухає – сама відволожилася, і репутацію французів підмочила.
Організатори спецоперації врахували і «національні традиції», і підготували для французів «кримський сюрприз»
Втім, коли це французи дбали про репутацію? Як видно, організатори спецоперації під час її підготовки врахували і «національні традиції», і підготували для французів «кримський сюрприз». Ось навіть офіціозна «Кримська правда» пише, що французи в Ялті «прогулялись набережною, поспілкувались із кримчанами, (особливо з кримчанками, беручи до уваги національні традиції)...». Звісно, через кільце пильної охорони до французів у Ялті змогли прорватись лише «заплановані» кримчанки.
Підвели технології: ослячі вуха-таки стирчать
Приїзд французів – добре зрежисований спектакль. Їх провели тими місцями, де були підготовлені російські масовки для спілкування. Вулицею Пушкінською, де попередньо зібрались активісти проросійських організацій, до театру ім. Горького, де виступав Кобзон. Навіть на знімках у газетах видно, як французи і кримські чиновники оточені кільцем охоронців, які блокують підхід непідготовлених роззяв і пропускають до французів тільки наперед встановлених осіб.
Французам навіть не довелось ставити питання – жителі підходили до них на вулиці і висловлювали твердження, заздалегідь заготовлені їхніми організаторами
Газета зазначає, що французам навіть не довелось ставити питання – жителі підходили до них на вулиці і самі ставили ті питання і висловлювали ті твердження, які були заздалегідь заготовлені їхніми організаторами. Тобто, все за сценарієм.
У Ялті на набережній, наприклад, для них організували скандування «Путін – Росія – Франція!». До них підійшла заздалегідь підготовлена пара жителів Ялти зі знанням французької, льотчик і його дружина, вчителька французької мови, яка перекинулась із ними кількома словами про те, що «ми повернулись додому в Росію». Спеціально для Ів Поццо ді Борго підготували дві футболки з образливим малюнком Обами.
Фактично за півтора дні французи побували в Криму лише в трьох перших чиновницьких кабінетах, але й ці епізоди, як і все інше, в тому числі і французький цвинтар у Севастополі, – це сценарій московського спектаклю, написаного в Кремлі.
Найретельніше опрацювання сценаріїв перебування французів у Криму і призвело до того, що для уважних спостерігачів стало зрозуміло – за всією спецоперацією стирчать вуха Кремля. Французи, які всіляко підкреслюють свою незалежність щодо Франції та її уряду, навіть не просили про можливість подивитись те, що «ніззя» і що не вкладалось у рамки кремлівського сценарію.
Як вони могли заявити, що «кримські татари щасливі», якщо вони навіть не бачили умов їхнього життя?
Як вони могли заявити, що «кримські татари щасливі», якщо вони навіть не спробували зустрітися з Меджлісом, не були на території місць компактного проживання репатріантів і не бачили умов їхнього життя, не вели розмов із незалежними експертами – журналістами, політологами, правознавцями, правозахисниками , активістами громадських організацій, визнаними в Росії «небажаними» або «іноземними агентами»?
Французи заявили, що не бачили військових, але і не просили провести їм зустріч із військовими частинами, із військовими, як із російськими, так і з тими, які служили в українських військових частинах, і списаними на пенсію. Не поговорили з активістами українських, та й будь-яких інших національних громад. Не були в школах і вузах, не бачили учнів і студентів, не знайомі з програмами навчання.
Москва розраховувала на те, що її союзником у цій спецоперації буде «французька непостійність, легковажність і верхоглядство». У цьому лише Кремль і не помилився. Десять французів «пролетіли над Кримом», як у відомій російській приказці «фанера над Парижем». В іншому Кремлю розраховувати нема на що. Європа, на щастя, складається не з «десяти французів».
Дмитро Колос, політичний оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
