Доступність посилання

ТОП новини

Режим Путіна приречений на поразку


Політична карикатура Олексія Кустовського

Саме спроба Путіна просунути Росію на те місце у світовій геополітиці, яке колись займав СРСР, створила для Росії ситуацію, за якої вона гарантовано програє

Те, що Володимир Путін пропонує росіянам як плату за продовження свого довічного президенства, прораховується дуже просто – гармати замість масла. Власне, це вже було у часи колишнього тоталітарного СРСР. Але злодійська путінська «дзюдохерія» – це все ж не колишній Радянський Союз. І ми всі скоро станемо свідками того, як у «великої» Росії розв'яжеться пуп від боротьби з найрозвиненішими країнами світу.

У Росії є не так вже і багато варіантів, які б вона могла для себе вибрати: піти шляхом Північної Кореї, при цьому повністю ізолювавшись від зовнішнього світу; боротися й далі із Заходом за «право» відчувати себе в своїх очах наддержавою. Але другий варіант веде до гарантованого розвалу Російської Федерації.

Складається враження, що сьогодні Росія перевіряє Захід на міцність. Але чим це може закінчитися для Кремля?

Основна помилка західних політичних еліт полягає в тому, що вони довгий час сприймали Путіна як політика, а не як кадрового кагебіста, яким він був у дійсності

За великим рахунком, основна помилка західних політичних еліт полягає в тому, що вони довгий час сприймали Путіна як політика, а не як кадрового кагебіста, яким він був у дійсності.

Путін же ніколи політиком так і не став, будучи завжди чиновником, у якого при цьому гіперболізовані до краю власні амбіції, котрі аж зашкалюють.

Та він ніколи і не намагався інтегруватись у загальносвітовий політикум, оскільки ніякою культурою влади (та й культурою взагалі) не був наділений. Путін лише робив спроби імітувати якусь політичну культуру.

Адже його «освітньо-виробнича» практика потурала розвитку в нього всіляких навичок, котрі сприяють пристосуванству, маскуванню та хамелеонності.

Проте, ці параметри «адаптації» дозволяли йому довгий час залишатися в тіні, не відкидаючи зайвих відблисків.

Навіщо Путін встряг у конфлікт із Заходом?

На цьому етапі конфлікт із Заходом є тактичним рішенням Путіна, оскільки стратегія, яка полягала у тому, щоб водити Захід за ніс, з тріском провалилась.

Тому путінська кагебістська зграя нині усі поточні рішення й заходи реалізує з однією метою: відтягнути якнайдалі у часі свій неминучий крах. Наївно сподіваючись на те, що ось раптом далі обов’язково трапиться диво, і вони (нескінченно блефуючи) таки візьмуть гору.

Великою мірою те, що нині коїть Путін у світі, є наслідком ліквідації в Лівії довічного диктатора Муаммара Каддафі.

Адже кажуть, що, коли Путін побачив кадри народної «любові» до Каддафі, то йому аж стало погано. І мабуть, у той самий момент він внутрішньо твердо вирішив для себе, що не хоче пройти цей неприглядний шлях.

А вже другий Майдан в Україні міцно закріпив у його свідомості потужний комплекс страху незворотньої розплати за неприкрите розграбування Росії. Адже Путін дуже боявся рецидиву Болотної площі 2012 року в усій Російській Федерації.

Власне, саме від страху не тільки за своє політичне, а й фізичне виживання, кремлівський карлик непродумано вліз у геополітичне протистояння із Заходом, яке за всіма параметрами багатократно перевершує економічні, політичні, військові і ресурсно-мобілізаційні можливості путінської Росії.

Чи варто було слухати поради «лаврових»

Ну а всякі «лаврови», «чуркіни» та інші «експерти» з «нагинання» під себе міжнародної спільноти лише роз’ятрювали цей путінський комплекс величезної власної неповноцінності і страху за власну персону. Який при цьому паралельно було накладений на гіпертрофоване бажання стати визнаним лідером світової геополітики. Сили якого всі боялись, і хотіння якого усі б беззаперечно виконували.

Саме спроба Путіна просунути Росію на те місце у світовій геополітиці, яке колись займав СРСР, створила для Російської Федерації ситуацію, за якої вона гарантовано програє.

Бо не маючи радянських ресурсів – ні матеріальних, ні інтелектуальних, – Путін втратить не лише те, що захопив, а і те, що йому колись дозволили мати, сподіваючись, що це підштовхне російські еліти до просування Росії цивілізаційним шляхом розвитку.

З кожним місяцем «великий кормчий» Пут-Ін-Сен усе більше перетворює Росію на КНДР

Та чи готовий Путін обрати шлях Північної Кореї? Адже нині, з кожним місяцем, Російська Федерація стає все більш і більш закритою державою, а «великий кормчий» Пут-Ін-Сен усе більше перетворює Росію на КНДР.

Можна зробити припущення, що на якомусь етапі протистояння із Заходом Путін вирішить «відскочити» і почне будувати в Росії суспільство, яке буде повністю замкнуте саме на себе.

Звісно, реалізувати це буде не так вже і просто. Але якщо, наприклад, створити для росіян патріотичний «внутрішній інтернет» і директивно зобов’язати кожного підданого дивитись телебачення не менше, ніж дві години на добу (а головне – уважно прослуховувати все те, що їм віщає з екрану Дмитро Кисельов), то цей процес може непогано піти.

Далі: обов’язково потрібно буде заборонити росіянам їздити за кордон. Спочатку це може бути у вигляді наполегливих неформальних рекомендацій, а вже потім, на офіційному рівні, ухвалене рішення, що тимчасово (а це може виявитись і назавжди) поїздки за кордон скасовуються у зв’язку з необхідністю акумулювати всю валюту для потреб Російської Федерації.

А потім із телеекранів громадянам Росії дохідливо розкажуть, що для них куди більш корисним буде відпочинок у «російському» Криму, ніж на відомих світових курортах

А потім із телеекранів громадянам Росії дохідливо розкажуть, що для них куди більш корисним буде відпочинок у «російському» Криму, ніж на відомих світових курортах.

Хоча тут можливі і деякі інші варіанти. Адже, враховуючи занадто велику територію для будівництва за північнокорейським шаблоном, де тотальний контроль над населенням буде здійснити важко, а то і неможливо, оскільки регіони будуть робити спроби відпасти (з національних чи економічних причин), не виключено, що відбудеться первинний розпад.

А потім вже на якомусь шматку колишньої Росії почне реалізовуватися Північна Корея зі своїм «кормчим».

У «дзюдохерії» Путіна закінчується запас міцності

Схоже, що Російська Федерація «опівнічнокореюється». У Росії, як і в Північній Кореї, жорстоко карають за інакомислення, якщо раптом хтось наважиться сказати не так, як скаже партія.

Росію з КНДР поєднує сьогодні і те, що це держави-концтабори, де раби із захватом моляться на свого потворного «божка»

Так само поєднує сьогодні Росію з КНДР і те, що це (в тій чи іншій мірі) держави-концтабори, де раби із захватом моляться на свого потворного «божка». Єдина лише відмінність, що, якщо в КНДР така ситуація вже давно повністю стала доконаним фактом, то Росія лише йде до неї семимильними кроками.

Також, не виключено, що Путін чекає на той час, коли санкції США і ЄС вже будуть настільки жорсткими, що вже ніхто не зможе нікуди виїхати з Росії. Та, власне, цей процес уже розпочався. Адже анексія Криму закрила шляхи для польотів звідти у всіх напрямках, крім поки що російського Кавказу.

Образно кажучи, ізолювати Росію потрібно так само, як необхідна ізоляція буйного здоровенного божевільного для того, аби він нікому не нашкодив.

Путін потрапив у політичний цугцванг, і що б він робив чи не робив, все одно на нього чекає програш. Але зараз він гарячково шукає вихід там, де його просто не може бути. І тому він стає ще більше небезпечним.

Путін робить усе для того, щоб до 2017 року проект Росія був взагалі анульований. Бо у «дзюдохерії» Путіна, як до того і в «джамахірії» Каддафі, вже закінчився запас міцності.

Тому питання лише в тому, чи встигнуть довести Путіна до Міжнародного кримінального суду в Гаазі, чи іменний пояс від його кімоно російському народу доведеться використати не зовсім за призначенням.

Віктор Каспрук, незалежний політолог

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода

XS
SM
MD
LG