Доступність посилання

ТОП новини

Олександр Лієв: Кримські міфи


Олександр Лієв

Про Крим склали багато міфів. Вони правдоподібні і живучі. Але вони лише міфи.

Міф про турсезон. Насправді без українців успіх туристичного сезону в Криму неможливий

Пік курортного сезону в російських мас-медіа ознаменувався черговою хвилею міфотворчості. Російські ЗМІ всіма можливими способами вбивають у голови читачів, телеглядачів і радіослухачів думка про те, що, мовляв, туристичний сезон-2015 у Криму вдався на славу. Черговий інформаційний продукт, що викликає не тільки подив і сумнів, але й легко спростовуваний. Такі байки кримчани сприймають з посмішкою, тому що хід турсезону для них відчувається через власну кишеню, а інформацію про кількість туристів вони черпають не з телеефірів НТВ і РТР, а просто відкривши очі на будь-якому з кримських пляжів.

Головною специфікою нинішнього туристичного сезону в Криму стали дві дуже важливі проблеми, з якими зіткнулися українські туристи, звиклі відпочивати на півострові: транспорт і безпека. Це ті базисні фактори, через які українці цього року не поїхали до Криму.

Адже саме українці до анексії завжди складали основну частину туристичного потоку – 67,4%. Це незмінна тенденція ще з радянських часів. Наприклад, в 1986 р, коли Крим відвідала найбільша кількість туристів – 8 млн осіб, 5 млн з них склали саме українці. І навпаки, в часи найбільш нікчемного турсезону 1993-го, коли на півострів прибули всього 2,3 мільйони туристів, два мільйони з них теж були українцями.

Таким чином, сьогоднішній Крим втратив левову частку тих, хто формував його туристичний потік. Без українців його взагалі складно собі уявити. Люди елементарно бояться туди їхати і не впевнені, що їхній відпочинок буде безпечним, як раніше.

Ті, кого все-таки не покинула ідея провести свою відпустку в Криму, зіткнулися з ще однією, не менш важливою проблемою: як дістатися?

Головним видом транспорту, яким Крим зустрічав 70% туристів, була залізниця. Зараз це стало неможливим. Призначена Кремлем кримська влада залишила туристу невеликий вибір: авіасполучення або поромна переправа. Причому обидва види пересування організовуються країною-агресором. Варіант поїздки на власному автотранспорті не кожному посміхається. Розуміння того, що доведеться годинами простояти на митному контролі, відразу вбиває будь-яке бажання. Тим більше у тих, хто відпочиває з дітьми. А також існує страх залишитися без машини, у зв'язку з тим, що, наприклад, в'їзд на півострів не на власному автомобілі (але за дорученням) загрожує тим, що машину назад не випустять.

Шляхом нескладних розрахунків можна дійти висновку, що Крим у цьому році змогли відвідати менше мільйона осіб. З них українців – менше 100 тисяч. Це рекордно низький показник за останні 70 років!

До проблем курортного сезону не можна не віднести стрімке зростання цін на продукти харчування в Криму. З початку літа, наприклад, молочні продукти подорожчали на 20%, м'ясо – на 25-30%, алкоголь – на 20% і т.д. Така тенденція пов'язана з тим, що джерелом постачання тепер стали регіони Росії. До анексії кримчан годувала материкова Україна і ціни на привезені продукти були для місцевих жителів в рази нижчі за ті, які нині встановлює Росія. Тому турист, який витрачав завжди певну суму, має приготуватися до того, що цих грошей йому тепер не вистачить. Далеко не багатьом це по кишені. Причому показово, що подорожчали навіть кримські товари. Так, пляшка кримського шампанського сьогодні в 2,5 рази дорожча, ніж два роки тому. І це в перерахунку на курс долара.

Очевидним фактом є те, що українці в цьому році переорієнтувалися на внутрішній туризм, вибираючи для морського відпочинку Одеську, Запорізьку, Херсонську і Миколаївську області. А любителі гірського та зеленого туризму вирушили на захід України.

Кримську туріндустрію можна розділити на дві складові. Перша – це здравниці (санаторії, лікувальні пансіонати), які приймали до 1 мільйона чоловік і працювали цілий рік. Друга – це 4,5 тисячі міні-пансіонатів, які зустрічали понад 4 млн осіб і працювали лише в сезон. Саме міні-пансіонати порожні вже другий рік. А це ж малий і середній бізнес, це 100 тисяч кримських сімей, які отримували прибуток від туризму. Звичайно ж, це позначиться і на прибутках місцевих бюджетів. Таким чином, «успішний сезон по-російськи» відчує на собі кожен житель курортного Криму.

Та й не паряться відверто російські чиновники насправді питаннями кримського туризму, розглядаючи півострів лише як військову базу. А солодка «вата» про міжнародний курорт у Придністров'ї, Криму чи Абхазії звучить так само, як боротьба за турпотоки в ЛНР і ДНР

Нещодавно відбувся візит Путіна до Криму, який був голосно заявлений як візит для вирішення проблем туризму. Насправді президент Росії, відвідавши півострів без повідомлення української влади, сам є просто туристом. А якщо серйозно, то єдине що змогла в цій ситуації зобразити російська влада, так це надіслати до Криму організовані групи бюджетників і незаможних з усіх куточків Росії за рахунок платників податків Росії. Та й не паряться відверто російські чиновники насправді питаннями кримського туризму, розглядаючи півострів лише як військову базу. А солодка «вата» про міжнародний курорт у Придністров'ї, Криму чи Абхазії звучить так само, як боротьба за турпотоки в ЛНР і ДНР.

Таким чином, розповсюджуваний кримською владою міф про те, що туристичний сезон відбувся, так і залишається черговим міфом. Він розрахований на тих наївних, хто вперто не хоче дивитися в обличчя фактам і продовжує вірити російському агітпропу.

Міф про продбезпеку. Насправді Крим на порозі серйозної продовольчої кризи

Сьогодні російською владою в інформаційному просторі наполегливо нав'язуються два міфи щодо продовольчої безпеки Криму. Перший: Крим завжди годував Україну. Другий: Крим без напруження прогодує себе самостійно без України. Суха статистика, очевидні факти і логіка говорять про зворотне.

Не секрет, що Крим ніколи не був в змозі повністю забезпечувати себе продуктами. Навіть більше, півострів завжди був дотаційним в продуктовому плані. А з урахуванням сезонного припливу відпочивальників ця залежність збільшувалася в рази. До анексії більшу частину продовольства завозили з материка. Цей факт визнала навіть так звана «кримська влада». Сьогоднішній «голова» Сергій Аксьонов під час Петербурзького міжнародного економічного форуму сказав, що в жодній групі товарів півострів не в змозі повністю себе задовольнити (повідомляє видання dengiua.com).

У ситуації, в якій півострів опинився сьогодні, кримській владі доводиться всіляко викручуватися, щоб нагодувати населення. У зв'язку з цим було вирішено завозити продукти харчування з різних регіонів Росії. Але, вартість їх для кримчан, звичайно ж, зросла в кілька разів! Для порівняння, навіть у найбільш північних куточках Росії ціни на овочі, м'ясо та імпортні продукти нижчі, ніж сьогодні в Криму. Наприклад, кілограм персиків там сьогодні в 2,5 рази дорожчий, ніж у Києві на дорогому Бессарабському ринку.

Плачевність ситуації викликана ще й тим, що ось уже два роки як Північно-Кримський канал – головне джерело зрошення с/г територій – простоює без води. Таким чином, 1,5 мільйон кримчан позбавлені можливості, як раніше, займатися сільським господарством, зокрема і підсобним. А це втрати не тільки робочих місць, а й мільярдні збитки для всього півострова. Всі ці чинники викликали порушення балансів продовольчої безпеки Криму.

Через відсутність води найбільше постраждали рисівники і тваринники. Раніше тільки рисові чеки займали 30 тис. га, а це 3 мільярди грн виручки на рік і робочі місця для 20 тисяч сімей. Не маючи достатньо води, рис цього року не був посіяний взагалі! Звичайно, кримчани не залишилися без перлового зерна. За іронією долі його вирішили завозити з досі головного кримського рисового конкурента – Кубані. При цьому на розвиток кубанського рисівництва Росія виділила додаткові кошти. Питання: чи за це голосували на «референдумі» жителі кримських степів, які були квітучими лише завдяки дніпровській воді

Що стосується тваринників – тут ситуація ще гірша. Немає води – немає кормів, а це зникнення цілої галузі! Овочеві та плодово-ягідні господарства теж готуються до нищівного занепаду без системи зрошення. Та ж картина і з зерновими культурами.

Те, що Крим від анексії більше втратив, ніж придбав, і, як не дивно, продовжує далі рухатись у напрямку продовольчої кризи – це зрозуміло. Але, наскільки від втрати Криму постраждала сама Україна? Щоб розібратися в цьому питанні, потрібно звернутися до нескладних статистичних відомостей.

Найбільше Крим забезпечував Україну шерстю – 30,3%, виноградом – 23,7% і плодами/ягодами – 5,7%. Якщо оцінювати це в земельних ресурсах країни, то загальна площа виноградників Криму становить лише 32,5% від загальної їх площі в Україні. Загальна ж площа садів складає всього 6% від загальної площі садів і ягідників в Україні. Із забезпеченням України продуктами вищеназваних галузей без зусиль впораються Херсонська, Одеська та Миколаївська області

Що ж стосується зерна, то кримські господарства виробляли його в середньому 2,7% на рік від загального українського врожаю. Тепер, без дніпровської води, Крим у цьому секторі щорічно вже втрачає близько $ 400 млн. Для України частка кримського зерна – що крапля в морі.

Крім цього, з початку 2016 року повноцінно запрацює зона вільної торгівлі з ЄС. Путінські санкції, що забороняють отримувати товари від країн ЄС, тоді ляжуть і на українські товари. Таким чином, вже цієї зими в Криму буде дефіцит продовольства і черговий стрибок цін. Це, звичайно ж, позначиться на рівні життя ошуканих путінською пропагандою кримчан.

Єдине, від чого постраждали обидві сторони, так це повне призупинення системи перевалки зерна

Єдине, від чого постраждали обидві сторони, так це повне призупинення системи перевалки зерна. У Криму перебувають 22 зернових елеватори та три портові термінали, які здійснювали перевалку українського материкового зерна. І можна лише уявити обсяг втрат від недоотриманих доходів від перевалки і, як наслідок, скорочення робочих місць для місцевого населення.

Залишається лише посміятися над безглуздою міфотворчістю путінської влади. У питаннях продовольства анексія Криму спричинила дискомфорт українському споживачеві лише в частині втрати кримського вина, за яким особисто я дуже сумую, а також фруктів і винограду. А ось продбезпека Криму дала серйозну тріщину, і це вже реальна загроза для півострова і кожного кримчанина, причому в перспективі вже найближчих місяців.

Міф про водозабезпечення. До чого насправді приведе відсутність дніпровської води в Криму

Крим проживе без дніпровської води – феєричний міф, який намагаються нав'язати сьогодні російські мас-медіа.

Адже абсолютно кожному кримчанину зрозуміло, що без дніпровської води півострів опиниться на порозі водної катастрофи. Ось уже два роки головне прісноводне джерело вологи – Північно-Кримський канал, від якого без перебільшення залежить життя кримчан, стоїть без води, висихає і руйнується.

Крим проживе без дніпровської води – феєричний міф, який намагаються нав'язати сьогодні російські мас-медіа

Забезпечення життя і діяльності населення водою – багаторічна проблема півострова, вирішення якої різними ЗМІ останнім часом трактується на свій манер. Одні вважають, що кримчани не зможуть прожити без дніпровської води, що постачається каналом. Інші, проросійські, доводять, що існує безліч варіантів, звідки взяти воду як для технічних потреб, так і для пиття. Часом доходить до смішного, коли читаєш думки чи то «фахівців», чи то фантастів, що нібито дощ врятує Крим від посухи.

Щоб витягти розумне зерно правди в цьому питанні, для початку потрібно розуміти регіональну природну специфіку Криму і відмотати час назад, у часи кримського життя до спорудження Північно-Кримського каналу. І зрозуміти, яким було життя до каналу, за часів його функціонування, і як тривають справи зараз.

Ландшафтні особливості Криму такі, що 63% його території складають пустельні степи. Сюди відносяться такі райони, як Красноперекопський, Роздольненський, Сакський, Ленінський, Радянський, Джанкойський, Нижньогірський, Білогірський та Первомайський. А це такі міста, як Сімферополь, Бахчисарай, Євпаторія, Керч, Старий Крим, Білогірськ, Джанкой та Севастополь.

Про те, в яких умовах доводилося жити місцевому населенню на цих територіях до спорудження в 1963 році життєдайної водної артерії – Північно-Кримського каналу – важко уявити сучасній людині. Катастрофічна нестача води спричиняла до того, що до 30-х років минулого століття в роки посухи люди вимирали цілими селами. Воду привозили гужовим транспортом і на невелику родину виділяли її в кількості одне відро! Говорити про ведення землеробства і зовсім не доводилося.

Після приходу дніпровської води життя степового Криму кардинально змінилося. Завдяки штучному каналу в цій зоні став можливий не тільки значний приріст населення (переселенці з інших областей України та Росії), а також перетворення посушливих степів в сади і ріллю. Для довідки: у 1986 році каналом надходила вода, яка зрошувала 380 тисяч гектарів полів і рисових чеків.

Якщо говорити про спільне використання води півостровом за останні п'ять років, то воно перевищує мільярд кубічних метрів на рік, з яких 85% забезпечувалося Північно-Кримським каналом. Фактично 2/3 населення (1,5 мільйонів кримчан), використовували саме цю воду. При цьому 72% води йшли на потреби агросектору.

Що ж стосується питної води, то нею Крим може повністю себе забезпечувати без допомоги каналу. Напоїти населення можна за допомогою модернізації наявних артезіанських свердловин, а також за рахунок будівництва нових. Але для сільського господарства на півострові водних ресурсів недостатньо, адже кількість зрошуваних територій зараз зведена до нуля.

Ще в 2012 році був ухвалений проект з відновлення зрошення сільгоспземель після того, як з 1991 до 1998 року ця система стала непридатною. Називалася ця держпрограма «Вода Криму», і розрахована вона була на 2013-2020 роки. На її реалізацію планувалося виділити 4,7 мільярда гривень, з них 2,3 мільярда – з держбюджету України.

Згідно з цими планами, до 2020 року проблема води в Криму була б повністю вирішена. Але, на жаль... Сьогоднішня ситуація така, що ця програма так і залишилася нереалізованою.

Пов'язані з водою заходи, які сьогодні намагається робити Росія, носять лише тимчасовий характер і пов'язані, в першу чергу, з інтересами російської армії, а не перспективами життя кримчан

Пов'язані з водою заходи, які сьогодні намагається робити Росія, носять лише тимчасовий характер і пов'язані, в першу чергу, з інтересами російської армії, а не перспективами життя кримчан.

Після анексії Криму Північно-Кримський канал – найдовший канал в Європі (його протяжність 405 км, від Нової Каховки до Керчі) – сьогодні, як уже згадувалося, практично пересох і руйнується. Раніше велика частина води з Дніпра йшла на зрошення кормових і зернових культур, а також на вирощування рису. Тепер же через відсутність води рисові чеки через два роки повністю зруйнуються.

Разом з рисом без зрошення зникнуть також соя, значна частина кримських овочів, садів і виноградників. Також повністю знищена кормова база для тваринництва. А це мільярдні збитки!

Така ситуація в підсумку приведе до того, що через пару-трійку років на північній кримській території залишаться лише військові бази. А місцеве населення, частина якого, до речі, голосувала на «референдумі», буде змушена звідти мігрувати. Люди фактично позбавлені перспективи залишитися жити в своїх населених пунктах. Вже зараз відомо про факти міграції та серйозне падіння цін на нерухомість в цих районах.

Точно так само, як колись Північно-Кримський канал дав життя, його висихання його й забере. Бо єдиний вид діяльності, завдяки якому можливе повноцінне життя в степу – це ведення сільського господарства, яке без води зникне.

Робити ставку на наявне в цих районах хімічне виробництво, де найбільші заводи належать пану Фірташу, не доводиться. Відсутність води в каналі приводить до зменшення виробництва хімпродукції. Крім того, Крим сьогодні фактично в зоні повного ембарго. Всі товари від хімвиробництва йшли на експорт, тепер же це стало неможливим. І перспектива інвестування в розвиток промисловості там теж відсутня.

Тому очевидним залишається факт: наявна кількість води в Криму може забезпечити життя без розвитку сільського господарства, курортів та промисловості.

Міф про кримчан-зрадників. Насправді кримський народ – українці, а не зрадники!

Минуло всього півтора роки, як кримчани нібито висловили своє бажання жити в складі Росії на так званому «референдумі». Як тільки це сталося, запрацювала машина потужного російського агітпропу: «Крим не Україна», «кримчани не українці». Кремлівські політтехнологи блискавично у своїх мас-медійних фантазіях вміло використовують «усвідомлене рішення кримського народу», пускаючи помилкові думки в маси.

І якщо з російською пропагандою, що перетворює людей на бездумних зомбі, боротися вельми важко, то сьогодні дивує інше. А саме: з якою легкістю в умах українців поселяється міф про те, що всі кримчани так чи інакше є зрадниками. Мовляв, мешканці півострова, які нібито так зрадницьки змінили українські паспорти на російські, не хто інший, як сепаратисти. Мене обурює те, що всіх стрижуть під одну гребінку.

Українській владі і українському народу потрібно чітко розділяти звичайних мирних жителів Криму від активних сепарів – тих, хто реально сприяв проведенню анексії

Українській владі і українському народу потрібно чітко розділяти звичайних мирних жителів Криму від активних сепарів – тих, хто реально сприяв проведенню анексії. Серед 2,5-мільйонного населення Криму таких ні багато, ні мало – до 10 тисяч чоловік. Серед них – чиновники вищих рангів, офіцери армії і флоту, офіцери міліції, СБУ, працівники прокуратури, керівники держпідприємств і держструктур. Саме цих зрадників потрібно «відтриколорити» так, щоб іншим не кортіло. Причому, абсолютно публічно вивісити прізвища списками, відкрити щодо кожного з них кримінальне провадження, винести судові рішення, заарештувати майно! Такі манкурти не заслуговують звання громадянина, і не важливо, якої країни. У цьому напрям ми сьогодні активно працюємо спільно з прокуратурою АРК. Вже оголошені в розшук всі 160 прокурорів півострова, а також 56 директорів держпідприємств зі сфери управління Мінагрополітики, які, випереджаючи один одного, піднімали російські прапори, віддаючи у ведення загарбника українське майно. Ця робота не припиниться, поки перебіжчики не постануть перед законом.

Просте ж населення Криму не винне в тому, що його втягнули у вир держзради. Ворожа країна скористалася накрученими і реальними страхами, в які увігнала кримчан. Упевнений, що при цьому позиція України зараз має бути непохитною і принциповою: не забувати, що кримчани – все ті ж українці. І цим людям необхідно показувати вихід із ситуації. З ними потрібно вести безперервний діалог з позиції рідної України, яка розуміє і захищає. Адже повернути Крим – це, в першу чергу, повернути кримчан, а не просто шматок землі.

Замість цього Україна чомусь веде політику відторгнення. Ми на смерть боремося за Донбас, але при цьому як би погодилися віддати Крим Росії. Та ще й таку транспортну блокаду влаштували, що при всьому своєму бажанні проукраїнські кримчани тепер не можуть елементарно дістатися до материка. Ми не ведемо діалог з нашим же народом! Такими темпами ми втратимо Крим раз і назавжди.

Що стосується політичних та економічних санкцій з української сторони – звичайно, так! Але культурні зв'язки і спілкування з народом необхідно посилити і не припиняти. Не можна втрачати цей зв'язок ні в якому разі. Не можна відвертатися і покірно миритися зі сформованими обставинами. І не можна ось так просто здаватися! Це якраз те, чого добивається Росія, – щоб українці вважали кримчан «зросіщеними» ворогами, відвернулися від них і забули, що такі були. А людям потрібна увага, якого так не вистачає з української сторони.

Вся наша сила в правді, а правда в тому, що ми, українці, неподільні! А сильний єдиний народ ніякий Путлер ніколи не зможе зламати!

Олександр Лієв, кримський експерт

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG