Яценюк і абсурдна пропаганда Кремля

Олена Фанайлова

Рубрика «Погляд»

Мабуть, від часів «розп’ятого хлопчика» російська інформаційна машина не виробляла нічого такого вражаючого, як видатний образ українського прем’єр-міністра в ролі чеченського бойовика. Потрібно визнати: це дієвий «вкид», як на рівні медіа, так і у форматі політичної аналітики. Українські та російські соцмережі та інтернет-ресурси миттєво відреагували фотожабами і сатиричними колонками; аналітики почали прораховувати, наскільки головна Слідчого комітету Росії Бастрикін (свідомо чи автоматично) став інструментом пропаганди, і як справа українських націоналістів у Чечні, які начебто «заклали» Яценюка, вплине на перебіг процесу Савченко.

Найпростіший варіант пояснень: російські силовики зі своїм піаром вкотре вислужуються перед Кремлем, граючи на модному полі боротьби з терором проти держави (адже вони щойно посадили Сенцова і Кольченка на немислимі терміни), і абсурд інформації, що «вкидається», їх абсолютно не бентежить. Будь-кому, хто хоч раз бачив Арсенія Яценюка не те що в особистому просторі, а просто в інтернет-трансляції, зрозуміло, що він типовий «ботан», не здатний ні до яких силових дій. Ба більше, українські колеги, які працювали на Майдані, стверджують, що прем’єр-міністр цілком аутичний, схильний до хронічних застуд і з величезними труднощами змушував себе виходити до народу в сувору київську зиму 2013-14-го років. «Куля в лоб» – це максимум його героїзму і відчаю; достатньо молодої, забезпеченої і вельми амбітної людини, що вимовляє цей текст перед відеокамерами всієї Європи, мені особисто на той момент стало шкода його. Деякі українські блогери поділяють мою жалість, закликаючи припинити тупо реготати і знущатися над «Сенею-Кроликом». Бастрикін у цьому загальнопопулістському контексті виявляється зовсім нецікавий, він стає чимось на кшталт зливного бачка в дусі LifeNews. Як пожартував хтось у мережі, пора робити мем «Що там у Кремля?». Судячи з епізоду Бастрикін-Яценюк, температура по кремлівській лікарні досягла градусу пневмонії.

Зрозуміло, Яценюк не був на площі Мінутка. Потрібно зробити над собою певне зусилля і визнати, що нездорова свідомість режисерів інформаційної війни здатна поєднати період артилерійського знищення Грозного c символічним сепаратизмом на Майдані. Потрібно пригадати, що Москва не рахувалася з російськими жителями чеченської столиці і не захищала їхні інтереси, а зачищала їх разом з чеченцями (порівняти з кримською риторикою-2014). І що сенс вкидання від апарату Бастрикіна означає: ми, «русскій мір», як і раніше, вважаємо українців своїми васалами, а Україну – частиною нашої віртуальної імперії. А якщо згадати справи, які періодично порушує Слідчий комітет Росії то проти Авакова, то проти «кривавого пастора» Турчинова, меседж зовсім чіткий: у вас в Гаазі буде свій суд, а у нас в Москві – свій.

Тим часом в культурному бекграунді Арсенія Петровича легко виявляється інша віртуальна імперія. За іронією долі в день заяви Бастрикіна я опинилася в українському місті Чернівці, де Яценюк народився, виріс і навчався юриспруденції в місцевому університеті (рівно в той час, який відповідає інформації від Бастрикіна про чеченський період АЯ). Будинок університету, побудований чеським архітектором Йозефом Главкою на початку ХХ століття як резиденція греко-православних митрополитів Буковини і Далмації, є досить вражаючим архітектурним комплексом, що складається з неоготичного замку, парку аналогічного планування і романтичної архітектури епохи модерну.

Є легенда, що це місце хотіли використовувати для зйомок «Гаррі Поттера», чому противилися експерти ЮНЕСКО. Якщо це правда, то я розумію продюсерів кінобестселерів: ідеальний кампус для молодої людини, яка думає про чарівне перетворення реальності. Якщо у студента більш прагматичні інтереси, він отримує знання із задоволенням від краси, що його оточує. Якщо у нього є бодай крапля інтересу до історії університету та міста, він рано чи пізно дізнається, що архітектурний проект «Чернівці» пов’язаний з постаттю останнього австро-угорського монарха.

За порадою австрійських друзів ми з колегами дійшли до скверу біля костелу Серця Ісусового, він на тривалій реконструкції, і виявили в цьому скверику скромний пам’ятник Францу-Йосифу, батькові і могильнику однієї з найбільших світових імперій. Пам’ятник з’явився років 8 тому, на його постаменті написано, буквально вибито в металі, що він встановлений як подарунок Чернівцям від Арсенія Яценюка. І тут виникає набагато більш цікава інтерпретація політичних пристрастей Арсенія Петровича, ніж «чеченський слід» від небагатих розумом кремлівських мрійників. Яценюк поставив пам’ятник своєму культурному герою. Чи цікавив його період краху імперії і програної війни? Чи це пам’ятник політичній волі Габсбургів, їхнім естетичним пристрастям і мультикультурній політиці? Це цілком актуальні запитання для культурологів і політологів, не менш цікаві, ніж «годинник Пєскова».

А на місці Слідчого комітету Росії я б швидше цікавилася кримським періодом нашого героя, коротким, але важливим для його політичної кар’єри (це відкриті відомості в інтернеті). Якось підозріло виглядає.

Олена Фанайлова, журналіст Радио Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Оригінал публікації – на сайті Радио Свобода