Доступність посилання

ТОП новини

«Записки іноземців»


Карасубазар, Карло Боссолі

Наша прекрасна земля – Кримський півострів – завжди привертала мандрівників. На щастя, були серед них не тільки ті, хто мовчазно захоплювався його красою, але й автори, що зберегли майбутнім поколінням образи Криму – в різні періоди його важкої долі.

Значна частина описів Криму належить жанру, який історики відносять до «записок іноземців». Особливістю цих оповідань є їх певна тенденційність, упередженість, часом несправедливість, зокрема це характерно для випадків, коли авторами творів виступали особи з ворожих Криму держав, а незнання мови і нерозуміння чужих їм звичаїв і порядків часто перешкоджали об'єктивній оцінці іноземцями.

Але одночасно це і чіпкий погляд з боку – «записки іноземців» являть собою виняткову цінність як матеріали, що вийшли з-під пера сучасника, нерідко учасника подій, людини обізнаної й дуже спостережливої.

В «оповідях іноземців» ми знаходимо те, що зазвичай не зупиняло на собі уваги авторів вітчизняних описів

В «оповідях іноземців» ми знаходимо те, що зазвичай не зупиняло на собі уваги авторів вітчизняних описів.

Іноземців, як правило, цікавлять побут, звичаї, одяг, житло, поселення (міста, села), торгівля, ремесло, тобто все те, що – як звичне і повсякденне – не цікавило авторів, які постійно перебували в гущавині подій.

У відомому «Описі України» французького військового інженера, картографа і письменника Гійома Левассера де Боплана, який з 30-х і до 50-х років XVII століття перебував на службі польського уряду, є розділи, присвячені Криму, його жителям, військовому мистецтву кримських татар. Праця Боплана вперше була надрукована в 1650 році. У ній виявляємо докладне оповідання про Україну, звичаї, соціальний устрій козаків; автор описує ремесла, а також флору і фауну, клімат, побут, взаємини з сусідами – поляками, московитами й татарами.

Окремий розділ Боплан присвятив «опису Криму, або землі татарської». Змістом його було вивчення власне кримських татар – народу, для Європи грізного і не зовсім, якщо не сказати, зовсім не зрозумілого і незбагненного. Публікуючи працю про Україну, автор, звичайно, не міг оминути увагою Крим, незважаючи на складнощі взаємин сусідів – втім, характерні для більшості держав і суміжних територій того часу.

Боплан описує простори «татарської країни», яку він називає, на відміну від Великої Татарії, Перекопською Татарією, вдачу і звичаї місцевих жителів. Він називає міста Криму, з яких головне, на його думку, – Кафа, на той момент дійсно авторитетний торговий центр. Основну увагу приділено самому народу: антропології, вірі, звичаям, способу життя, вихованню дітей, харчуванню, сімейному життю. Боплан зазначає, що татари – вправні воїни. Одним із перших у світовій літературі він докладно описує їхню тактику і стратегію військових походів – причому і літніх, і зимових. Як він вважає, успіху вони досягали за рахунок чіткої дисципліни, старанної підготовки до походу, виключної мобільності й відмінної взаємодії. Так що аж ніяк не випадково таким успішним способам ведення війни нічого не могли протиставити могутні сусіди Криму.

Цікаво порівняти роботу Боплана зі знаменитою «Книгою подорожей» (Сейяхатнаме) турецького мандрівника XVII століття Евлія Челебі, що містить опис земель молдавських і українських. Як і французький автор, Челебі описує багато міст України та Молдови: Київ, Львів, Черкаси, Кременчук, Канів, Чигирин, Лубни, Кам'янець, Могилів на Дністрі, Ізмаїл, Акерман, Бендери, Кишинів. Не оминув він увагою і Крим.

В описах турецького дипломата і мандрівника Евлія Челебі Крим – зовсім інший, хоча час, про який розповідають французький і турецький автори, один – XVII століття.

Для Челебі Крим – складова частина Оттоманської Порти, один з оплотів мусульманської цивілізації в Європі.

«На народ татарський цього Кримського острова Найвеличніший Творець звернув прихильний погляд. У яку б сторону вони не звернулися, вони завжди виходять переможцями і приносять в землю невірних занепокоєння і метушню. Слава Богу, цей народ татарський – правовірні єдинобожники, суніти», – пише Челебі... З його кримських заміток можна винести воістину безцінні відомості про особливості краю, своєрідність його населення, досягнення та проблеми Кримського ханства.

Французький історик П'єр Шевальє, спираючись на роботи попередників (зокрема і свого співвітчизника де Боплана), зафіксував еволюційний поступ Кримського ханства, його здатність адаптуватися до політичних змін у Європі. Перу Шевальє належить кілька творів, що стосуються історії України та Кримського ханства, зокрема «Розвідка про землі, звичаї, управління, походження та релігії козаків», «Історія війни козаків проти Польщі», «Розвідка про перекопських татар». Вони написані в 1653-1663 роках. У «Розвідці про перекопських татар» Шевальє виклав своє бачення історії та географії Татарії, місце і взаємини з нею так званої «Малої Татарії», або «Перекопської Татарії», тобто Кримського ханства.

А ось німецький дослідник Йоганн Тунманн у своїй роботі «Кримське ханство» дав, по суті, вже науковий образ Кримського ханства, причому за часів його незалежності. Книга видана в 1784 році, тобто відразу ж після анексії Криму Російською імперією. Однак на початку тексту примітка видавця вказує, що розділ цей написаний до «здійснення російських домагань» на Крим. І дійсно, ніде в тексті захоплення Криму Росією в 1783 році не згадується. Проте це досить впливова робота, де зроблена спроба об'єктивного, зваженого опису історії Кримського ханства.

Французький мандрівник і політичний діяч, учасник Французької революції кінця XVIII століття Шарль-Жильбер Ромм залишив для нас дуже цінний опис Криму під назвою «Подорож до Криму в 1786 році».

Крим у 1786 році, тобто через три роки після російської анексії півострова, являє собою сумне видовище. Автор відзначає, що в Криму в цей період нараховується 30 тисяч військових і близько 60 тисяч жителів. Багато жителів вже залишили півострів після анексії Криму Росією. Це – воістину переломна, трагічна епоха, коли з карти світу зникає ціла держава...

Дуже скоро півострів чекають нові потрясіння. Через рік почнеться чергова російсько-турецька війна, в якій турки безуспішно спробують повернути собі Крим. У 1791 році війна закінчиться перемогою Росії, Османська імперія буде змушена підписати Ясський мирний договір, який остаточно закріпив Крим і Очаків за Росією...

Серед іноземних мандрівників до Криму були люди різних країн, політичних та ідейних переконань, вони жили в різні епохи – проте значення їхніх свідчень про Крим сьогодні важко переоцінити.

Гульнара Бекірова, кримський історик, член Українського ПЕН-клубу

XS
SM
MD
LG