Боротьба за Крим почалася

Резолюція Європарламенту після заслуховування аргументів української сторони у справі Сенцова і Кольченка сама собою є логічною, але явно несподіваною, в першу чергу, для української спільноти. Ми могли б сподіватися на «заклопотаність», «надзвичайну заклопотаність», але ніяк не на чітку вимогу припинити переслідування українських громадян, інакше – нові санкції. Така позиція самасобою говорить про те, що боротьба за Крим почалася.

Озвучений перед цим заклик лідерів кримськотатарського народу Рефата Чубарова і Мустафи Джемілєва до українців підтримати акцію з блокування постачання товарів з території України до Криму доти, поки не будуть виконані вимоги організаторів акції, якнайкраще вписується в новий міжнародний тренд – тиск на російську владу на всіх рівнях з метою змусити окупантів, які зарвалися, дотримуватися в анексованому Криму норм міжнародного права.

Давайте розглянемо докладніше вимоги, які висунули організатори акції:

1. Звільнення українських політв'язнів: Ахтема Чийгоза, Мустафи Дегерменджи, Алі Асанова, Таїра Смедляєва, Олександра Костенка, а також Надії Савченко, Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Геннадія Афанасьєва та ін. (Нескладно помітити, що у списку тих, кого вимагають звільнити організатори акції, значаться не тільки кримські татари, але й усі, кого путінська адміністрація насильно утримує в своїх катівнях. Цей пункт вимог має пряме відношення до виконання Мінських домовленостей про звільнення всіх українців).

2. Припинення політично мотивованого кримінального та адміністративного переслідування громадян України в Криму. (Політика російської влади на території окупованого Криму зводиться до дуже простого меседжа: «Крим – це Росія. Кримчани – росіяни. Адже офіційно від російського паспорта відмовилися менше 4 тис. осіб. Є невелика частина незадоволених, але це звичайна внутрішня опозиція». Цей пункт вимог акцентує увагу на тому, що кримчани, переслідувані в Криму, – це українські громадяни. Росія не має права висувати українцям звинувачення в обхід українських та міжнародних інстанцій, навіть якщо вона насильно нав'язала їм свої «аусвайси»).

3. Усунення незаконних перешкод для роботи кримськотатарських та українських ЗМІ, безперешкодний допуск до Криму іноземних журналістів і міжнародних спостерігачів. (Суттю цього пункту є винесення інформаційної та правової ситуації в Криму на міжнародний рівень. В той момент, коли умовно опозиційні російські спікери намагаються переконати Захід у тому, що хоч анексія Криму і сумнівна, з правової точки зору, але вона все ж висловлює думку більшості кримчан і відновлення правової ситуації має полягати у проведенні «справжнього референдуму під наглядом міжнародних організацій», Мустафа Джемілєв і Рефат Чубаров цим пунктом вимог акцентують увагу світової громадськості на тому факті, що Крим сьогодні перетворився на інформаційне та правове гетто. Якщо російській владі нічого приховувати, то чому в Крим не мають доступу кримськотатарські та українські журналісти, правозахисники, спостерігачі і т.д.? Зрозуміло, чому Крим був ізольований в момент «референдуму», не зрозуміло, чому він ізольований зараз, якщо, як сказав Михайло Ходорковський, 80% кримчан добровільно стали росіянами).

4. Скасування заборони на в'їзд до Криму лідерам кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву і Рефату Чубарову, активістам національного руху Ісмету Юкселю та Синаверу Кадирову. (Це ще один момент, який сигналізує про повне правове беззаконня, яким є анексія Криму. Тому що, з точки зору міжнародного права, жодна воля статистичної більшості, до якої апелюють організатори кримського псевдореферендуму, не може позбавити меншість права на Батьківщину).

5. Йдеться про зміну порядку перетину адміністративного кордону Криму людьми і товарами. (Так, наприклад, проїзд «Газелі», повної людей, неможливий, якщо в салоні не родичі. При цьому провезення фур з українськими товарами проводиться абсолютно безперешкодно. У той момент, коли українці з української території на українську територію рухаються пішки з дітьми, сумками і валізами, українські товари на сотні мільйонів доларів перетинають кордон і зникають через Керченський перешийок на просторах неосяжної Російської держави. Без мит, без податків, без відповідних документів. Абсолютно очевидно, що ця ситуація має змінитися. Мета цього пункту – змусити українську владу скасувати корупційний закон про ВЕЗ «Крим» і розробити цивілізований порядок перетину адміністративного кордону, що не принижує людську гідність українських громадян і не завдає шкоди українській економіці).

Кримськотатарський народ неодноразово робив спроби говорити від імені українського Криму. Але, на жаль, через пропаганду та загальну «зав'язаність» української влади на Москву, пропозиції Меджлісу сприймалися як вузько етнічні проекти. І ось сьогодні кримські татари вперше заговорили від імені всіх кримчан так гучно. Питання, порушені у виступі лідерів кримськотатарського народу, як і вимоги до української та російської влади, ясно свідчать про те, що перед нами державницька позиція, озвучена представниками кримської громади.

Моральним аспектом цієї акції можна назвати акцентування уваги на тому факті, що українські бізнесмени при потуранні чиновників-корупціонерів фактично постачають і збагачують окупантів, що терзають наших громадян і грабують нашу землю.

Російські ЗМІ неодноразово бравували тим, що анексія Криму відбулася без «єдиної жертви». Саме це легітимізувало жахливий злочин в очах російського народу. «Кримнаш» був би неможливий, якби він був заплямований українською кров'ю. Тоді, до Донбасу, не тільки ми не готові були воювати зі вчорашніми «братами», а й росіяни не хотіли б бачити кровопролиття в момент свого «історичного тріумфу».

Тут варто зауважити, що жертви все-таки були. Кров патріотів пролилася на вівтар свободи Криму ще до анексії півострова. Першим був Сергій Кемський – керчанин, загиблий на Майдані. Один з Небесної Сотні. Фактично з його похорону і почалося захоплення. Дивні «мирні громадяни» в блакитній формі «Беркута» без шевронів напали на учасників громадської панахиди за Сергієм, стверджуючи, що вони «кримчани», «росіяни» і «путінвведівойска». Всього через кілька днів загинули прапорщик ЗСУ Сергій Какурін і кримський татарин Решат Аметов, викрадений невідомими під час одиночного пікету. Сьогодні кількість зниклих, загиблих, заарештованих і знедолених укомплектувала б уже не одну «кримську сотню». При цьому в інформаційному просторі, особливо на тлі жертв Донбасу, окупація Криму досі зберігає статус безкровної. Закликом до громадянської акції протесту кримські татари ще раз акцентують увагу на тому, що жертви окупації є і їх кількість з кожним днем зростає.

Кримськотатарський народ піддається сьогодні безпрецедентному тиску, що саме собою не дивно. Саме кримські татари дотримуються консолідованої позиції щодо того, що відбувається. Вони борються. Без насильства, без ненависті до тих кримчан, які не поділяють їхню думку. Кримські татари в Криму, в більшості, своєму відмовляються від співпраці з окупаційною владою. Кримські татари, що знаходяться на території вільної України, – закликають всіх кримчан і українців не миритися з байдужістю української влади до подій у Криму і вийти на громадянський протест. Це справжня сатьяграха – тактика ненасильницької боротьби в двох формах: неспівробітництво і цивільна непокора. Громадянська акція, яка охопила дві сторони перешийка, об'єднує Україну з Кримом краще, ніж будь-які запевнення політиків про те, що Крим – це Україна.

Сатьяграха як спосіб ненасильницького спротиву гнобителю була розроблена Мохандасом Ганді на початку XX століття, в період національно-визвольної боротьби за незалежність Індії. Пізніше вона була вдосконалена норвежцями під час Другої світової війни, коли ненасильницький спротив вийшов за рамки боротьби з владою і став практикуватися як методика боротьби з окупантом. У 1940 році німецькі війська захопили Норвегію під приводом захисту держави від агресії Великобританії та Франції. Гітлерівський уряд надіслав в Осло ноту, що виправдує вторгнення турботою про нейтралітет Норвегії. Нацисти спробували «перевиховати» норвежців, нацифікувати їх. Створений ними маріонетковий уряд прагнув поставити під свій контроль всі громадські рухи та організації і несхвально ставився до будь-якої спробі конфронтації з боку місцевого населення.

Ситуація дуже нагадує кримську. Те, що в Норвегії починалося з зачитування під час церковних служб пасторських послань, що розповідають про несправедливі закони окупантів, з часом переросло у справжню боротьбу. Норвежці поєднували ненасильницькі методи, такі як: неспівпраця з окупантами і цивільна непокора, антифашистські демонстрації, страйки, студентські виступи, з насильницькими методами: вибухами, диверсіями, створенням бойових підпільних загонів. Це одна з найефективніших тактик: симбіоз ненасильницьких методів і справжніх бойових дій.

Розв'язана Росією «гібридна війна» зустріла відсіч у вигляді економічного тиску – «війни санкцій». Така війна є єдино можливою в умовах протидії ядерній державі. Поки в Росії «сміються» «Іскандери», у світі багатозначно «посміхаються» індекси котирувань акцій і ціни на нафту. На сьогоднішній момент, після оголошення лідерами кримськотатарського народу акції блокування Кримського перешийка і резолюції Європарламенту з вимогою звільнити кримчан Сенцова і Кольченка (інакше – санкції), ми маємо класичну ситуацію поєднання насильницьких і ненасильницьких методів боротьби з агресором. Неспівпраця з окупантом на території анексованого Криму, акція громадянської непокори на вільній українській території, що привертає увагу до бездіяльності українських політичних лідерів і відвертого колабораціонізму українських бізнес-еліт, з одного боку, і санкції – метод ведення економічної війни, з іншого, – це і є поєднання громадянського протесту і справжніх бойових дій.

Кримські татари борються сьогодні за цілісність України. У той момент, коли Путін гарячково намагається переключити увагу міжнародного співтовариства і української влади на політичну ситуацію на Донбасі і перекласти з себе відповідальність за події там на підконтрольних йому «народних воєвод», Рефат Чубаров і Мустафа Джемілєв привертають увагу до правової ситуації в Криму, відповідальність за яку зняти з себе російське керівництво просто не в змозі, оскільки поспішило взяти Крим під свою юрисдикцію. Порушення майнових і громадянських прав кримчан, які знаходяться в анексованому Криму, чи вимушені покинути свої будинки через окупацію, сьогодні є вагомим приводом для введення нових санкцій проти представників російської влади. На прес-конференції лідери кримськотатарського народу оголосили, що Крим має стати «дуже дорогим» для окупантів і запропонували реальну можливість «стягнути» зі злочинця за скоєні ним злочини.

Боротьба за Крим починається зараз. І абсолютно логічним є те, що у її витоків стоїть кримськотатарський народ – що не скорився, що не пішов на змову з агресором, не змирився з роллю жертви. Українці зобов'язані прийти на поклик кримськотатарського народу і приєднатися до акції, зокрема і новими цивільними ініціативами: бойкотом торгових мереж, які продовжують свою економічну діяльність на території анексованого півострова, відмовою від придбання російських і кримських товарів, які продовжують реалізовуватися через наші магазини, відмовою від поїздок в Крим без крайньої потреби і т.д. Ініційована лідерами кримськотатарського народу акція – це боротьба не тільки за Крим, але й за Україну проти нашого спільного ворога – іноземного агресора і розбещених ним українських чиновників та олігархів.

Лариса Волошина, кримчанка, психолог

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції