Доступність посилання

ТОП новини

Віталій Портников: Премія Галичия


Віталій Портников

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Історія із затриманням в Україні колишнього депутата Севастопольської міськради Володимира Галичия – сюжет, гідний особливого коментаря. Існує, як відомо, віртуальна Дарвінівська премія, яку присуджують за найбільш безглузду смерть – смерть, що сталася з причини абсолютного ідіотизму померлого. Я б заснував у додаток премію Галичия – за затримання, яке сталося з причини абсолютного ідіотизму затриманого.

Я б заснував у додаток премію Галичия – за затримання, яке сталося з причини абсолютного ідіотизму затриманого

Судіть самі. Людина голосує – сама, власною рукою, з доброї волі – за анексію території, депутатом якої є. Тобто робить акт державної зради відносно країни, громадянином якої залишається і частиною якої була анексована територія. Потім бере паспорт країни, відносно якої був здійснений акт державної зради – і їде на її територію. Разом із сім'єю. Відвідати родичів. А коли його затримують, вважає, що сталася помилка – і це при тому, що країна, в яку він в'їхав, ніколи не приховувала, що сприймає депутатів Верховної Ради АРК і депутатів Севастопольської міськради, які голосували за анексію, як зрадників батьківщини.

Виникає просте питання – чого він поперся туди? Та ще й з українським паспортом – щоб із його затриманням не було жодних юридичних проблем, і навіть російський консул не міг би вимагати зустрічі із затриманим «співвітчизником»? Навіщо людина їде туди, де її можуть посадити на 15 років?

Тому що не відчуває жодної відповідальності за скоєне. Тому що, як кадровий партійний працівник, завжди коливався разом з лінією партії. Коли було вигідно – будував світле майбутнє і свою кар'єру в цьому майбутньому. Потім став українським номенклатурником. Ну а прийшла Росія – проголосував за Росію. Так само, як і представники інших кланових угруповань, що складали організоване злочинне співтовариство «міськрада Севастополя».

Адже в самому місті всі чудово знають, що ніяка це була не міськрада, а просто «сходняк», на який місцеві та загальнонаціональні авторитети – Ахметов, Саратов, Лебедєв, Чалий – надсилали своїх «шісток».

Галичий був людиною без своєї волі, без своєї відповідальності, без свого відчуття Батьківщини

Галичий був одним з них – людиною без своєї волі, без своєї відповідальності, без свого відчуття Батьківщини. І він може вважати, що карати його за злочин – це все одно, що карати функцію. Адже не він вирішував, йти йому в міськраду чи ні, і вже точно не він вирішував, як йому голосувати. Всі питання до Саратова – або з ким там був наш герой на «сходняку»?

Тому слідчим, які будуть вести справу зрадника, доведеться витратити чимало часу, щоб пояснити йому: людині – якщо він людина – за свої вчинки відповідає сам. І рука, піднята для фальшивої легітимації окупації української землі, залишається рукою ганьби і зради. І вже точно не варто після скоєння такого злочину їхати на ту частину території відданої країни, яку інші галичиї продати ворогу не змогли.

Віталій Портников, київський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Київський журналіст, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії. Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

     

XS
SM
MD
LG