Доступність посилання

ТОП новини

Павло Казарін: Де закінчується Сергій Аксьонов і починається Рамзан Кадиров


Павло Казарін

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Сергій Аксьонов попросив Москву не присилати на півострів федеральних чиновників. Мовляв, «своїми силами впораємося». І це вже не перша спроба Аксьонова створити на півострові заповідник суверенної корупції.

Цього разу «голова Криму» вирішив достукатися до Кремля за допомогою російського віце-прем'єра Дмитра Козака. У другій половині вересня на нараді з ним Аксьонов попросив відмовитися від ідеї прислати федеральних заступників міністрів в усі відомства, а відрядити замість цього «варягів» лише в «три-чотири міністерства». За інформацією видання, Козак погодився «взяти паузу» в цьому питанні, щоб Аксьонов міг «оформити свою пропозицію на папері». При цьому в самому уряді Росії від ідеї надіслати московських чиновників до Криму не відмовлялися.

Ця історія не нова. Вона впирається в незмінне бажання Сергія Аксьонова бути Рамзаном Кадировим. І його найглибша трагедія саме в тому, що в Російській Федерації бути Рамзаном Кадировим дозволено лише Рамзану Кадирову.

Хоча надій на це у колишнього лідера партії «Русскоє єдінство» хоч відбавляй. Ще в липні цього року в інтерв'ю Lenta.ru він говорив про презумпцію невинності для своєї команди. По суті, йшлося про те, що будь-який злочин його соратників, вчинений в український період, обнуляється. А в ролі індульгенції виступає участь у горезвісній спецоперації з анексії.

Міледі, яка отримала від кардинала Рішельє папір про те, що «все, що робиться цією людиною, відбувається на благо Франції», – напевно, сниться Сергію Аксьонову ночами

Міледі, яка отримала від кардинала Рішельє папір про те, що «все, що робиться цією людиною, відбувається на благо Франції», – напевно, сниться Сергію Аксьонову ночами. Проблема лише в тому, що кооператив «Озеро» не гумовий – кількість людей, які мають права, але не мають обов'язків, стабільна як кількість французьких академіків. І нинішнім літом ФСБ спробувала втовкмачити Сергію Аксьонову цю просту істину.

29 червня «федерали» затримали міністра промислової політики Криму Андрія Скринника за підозрою в шахрайстві. Далі при передачі хабара на гарячому був затриманий голова місцевої податкової Микола Кочанов. Сергій Аксьонов обурився і пообіцяв створити на півострові комісію захисту прав чиновників. Пригрозив усім тим, хто збирається «незаконно затримувати та проводити слідчі дії» за «незначні помилки». Втім, через два тижні головного кримського чиновника викликали на килим до Москви, а після повернення рішення про створення комісії було скасоване.

Далі – більше. Москва пообіцяла призначати федеральних чиновників на посаду заступників кримських міністрів. Аксьонов знову спробував обуритися – оголосив, що кожен призначенець отримає посаду лише після особистої співбесіди з ним. Після чого Кремлю довелося нагадати голові півострова, що це не рівень його повноважень.

Його заслуга полягає не в тому, що він ініціював зміну прапорів, а лише в тому, що він з цією самою зміною погодився і виявив готовність служити публічним обличчям нової реальності

Вся ця закулісна рубка – ні що інше як битва за межі повноважень. З одного боку, Сергій Аксьонов, впевнений, що статус головного публічного актора «кримської весни» наділяє його правами феодала. З іншого – Москва, яка, судячи з усього, не бажає плодити недоторканних. Тим більше, що сам Аксьонов був лише однією з багатьох кандидатур на посаду голови «російського Криму». Його заслуга полягає не в тому, що він ініціював зміну прапорів, а лише в тому, що він з цією самою зміною погодився і виявив готовність служити публічним обличчям нової реальності.

Сергій Аксьонов, напевно, хотів би цитувати формулу Людовика XIV – в умовах багатомільйонних федеральних дотацій на Крим це виглядає як верх бажань. Тим більше, що за роки життя і роботи в Україні він звик до слабкості столичного центру. Але проблема кучмівської максими про те, що «Україна – не Росія», – в тому, що вона працює і у зворотний бік. Москва навряд чи готова мати ще одного Рамзана Кадирова: запорука «кримської стабільності» зовсім не зосереджена в персоні голови республіки. Вся політична конкуренція в Криму зводиться до дискусії про те, хто завзятіше любить Кремль, а тому єдина тектоніка після зміни першої особи зведеться до відставки його найближчого оточення.

І саме це Сергій Аксьонов ніяк не зрозуміє.

Павло Казарін, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Павло Казарін

    Павло Казарін. Кримчанин. Журналіст. Вважає, що завдання публіцистики – впорядковувати хаос до стану смислів. Співпрацює з «Крим.Реалії», «Українською правдою», Liga.net, телеканалами ICTV та «24».

XS
SM
MD
LG