На кордоні люди ходять похмуро. Російський прикордонник, оглядаючи легковик із кримськими номерами АК на одному із в'їздів до Криму з боку материкової України, цідить крізь зуби питання водієві:
– Ну що, «Правий сектор» так нікого і не пускає?
Водій клеїть дурня:
– Як не пускає? Ми ж проїхали!
– Ну, я мав на увазі фури...
– (Мстиво) А там немає ніяких фур!
– І як довго це триватиме?
– Ну-у-у, хто його знає... (подумки: «Поки ви звідси не з***тесь!»).
Розмова продовжується на паспортному контролі:
– Ну що, «Правий сектор» там все ще стоїть?
– Не знаю...
– Як не знаєте? Ви ж з того боку їдете!
– Їх там багато. Різних. Я не розбираюся. У них на обличчі не написано, правий сектор чи якийсь інший. Що ви все питаєте одне й те саме?
– Так цікаво ж!
– Ну от підіть і подивіться самі, якщо вам так цікаво!
Посміхається, типу, зрозумів жарт. Та знаю я, що тобі туди не можна. А шкода. От мені цікаво подивитися на твою фізіономію, коли ти побачиш там, крім інших добровольців, бородатих чеченців із зеленим прапором Ічкерії. Їх точно ні з ким не переплутаєш. А то сидить і лякає сам себе «Правим сектором», як місцеві кримські «ватники» в лютому минулого року. Можна подумати, це якісь особливі істоти з рогами, копитами і хвостами. Або суцільно одягнені у вишиванки україномовні вуйки з чубом на голові і візиткою Яроша в кишені. Знав би ти, що потенційним правосеком може виявитися будь-хто – наприклад, інтелігентний очкарик-ботанік або навіть блондинка з виданим у Криму російським паспортом, яка відповідає тут на твої дурні питання чистою російською мовою.
Ви все ще сумніваєтеся в ефективності блокади?
Ельзара Бешуйлі, блогер, кримчанка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
