Україна обов’язково поверне Крим – курсант Андрій Гладун

Коли російські «зелені чоловічки» з’явились у Криму, а окупація та анексія Криму стали реальністю, в Академії військово-морських сил України імені Нахімова у Севастополі відбулись драматичні події. Нове керівництво морського навчального закладу організувало спуск українського прапора й підняття російського. 300 курсантів тоді розділилися приблизно навпіл: на тих, хто залишався вірним присязі Україні і тих, хто захотів переприсягнути тепер вже Росії. Це було величезним життєвим випробуванням для ще молодих курсантів, які залишились вірними Україні. Перебравшись до Одеси, де було створено факультет військово-морських сил в Одеській національній морській академії, курсанти продовжили навчання на морських офіцерів там. Але згодом кількох запросили вчитися до Британського Королівського військово-морського коледжу в містечку Дартмуті.

Одним з тих, хто залишився вірним Україні в Севастополі, хто співав гімн, перебрався до Одеси, а потім поїхав навчатись до Британії, є Андрій Гладун.

Він поїхав учитись на морського офіцера в Британію в червні 2014 року, а 8 жовтня цього року отримав диплом Британського Королівського військово-морського коледжу. І повернувся продовжувати навчання і службу в Україні.

​– Андрію, пригадайте той день – 21 березня 2014 року – і той емоційний момент спуску українського прапора і виконання Вами і Вашими колегами гімну України. Що Ви відчували?

– Це дуже сумно було. Знімали наш прапор... Без зброї, без нічого. Ми хотіли щось зробити, але в нас був наказ, що нічого не треба робити. Дуже сумно було. Все, що ми могли зробити, ми зробили. Ми заспівали гімн, ми намагалися показати хоч якось, що нам не байдужа наша країна і наш прапор.

​– Потім Ви перебралися до Одеси, а невдовзі поїхали вчитися до Британії. З якими відчуттями Ви їхали на навчання до Британського військово-морського коледжу?

– В Британію я їхав і одразу знав, що, по-перше, я представник України. Треба було представити нашу країну в найкращому світлі. Дуже тяжко працював, дуже багато у змаганнях брав участь, старався дуже добре вчитись. Я закінчив з відзнакою, тому і в учителів, і в офіцерів там залишилася дуже добра пам’ять про українських курсантів, я так думаю. Вони побачили з гарного боку людей, які приїхали з України.

Було трішки важко спочатку, тому що англійською ми ще так не володіли, але ми робили все для того, щоб показати що треба дати дорогу молодим. Бо ми знали, що якщо ми представимо зараз Україну достойно, то британці побачать що Україна варта того, щоб їй надсилали й надалі замовлення на молодих курсантів.

– Чи усвідомлювали Ви, що Вам випала честь учитися в одному з найпрестижніших військово-морських коледжів Британії, яка, до того ж, має давні морські традиції і яку свого часу навіть називали «володаркою морів»?

– Звісно, я відчував тоді, як тільки приїхав туди, що я навчаюсь у військово-морському закладі однієї з найкращих країн світу, в одному з найкращих коледжів світу. Тому я намагався робити все, що від мене залежить, щоб бути на рівні. Я зрозумів усю серйозність ситуації від самого початку. Тому я намагався зробити все, як того хотіли наші наставники.

​– Ви нещодавно повернулися до України. Які Ваші життєві і професійні плани тепер?

– Мені дали рекомендації, бо це вже залежить від нашого Генерального штабу, я не знаю точно, куди цей документ піде. Мені рекомендували пройти ще один курс. У Британії є Королівська морська піхота, і мені запропонували пройти цей курс. Мені написали, що я виявив велике бажання. І в мене дуже добрі досягнення в спорті, тому є шанс, що я ще можу потрапити на один курс туди. Але це також залежить від Генерального штабу, куди надіслали документ чи від Міністерства оборони, я не знаю.

– Що Ви думаєте про перспективи Військово-морських сил України?

– Я впевнений, що через кілька років у нас буде набагато кращий флот, бо зараз він починає модернізуватися. Усі зрозуміли серйозність армії, серйозність Військово-морських сил. Тому, напевно, зараз будуть набирати набагато більше курсантів. Будуть виховувати набагато кращих офіцерів. Я думаю, що зараз у Військово-морських сил є дуже велике майбутнє.

– Вам довелося через вірність присязі Україні залишити Крим, який був окупований і анексований Росією. Ви вірите, що Україна таки поверне Крим у майбутньому?

– Думаю, так, звісно. Я думаю, що Крим повернеться туди, де йому місце. А місце йому – в Україні. Я навіть не думаю зараз, що Крим – це Росія. Я просто не маю сумнівів що Крим – це Україна. Просто зараз воно трішечки так інакше склалося, що в нас Крим забрала наразі інша сторона. У нас поки що немає змоги боротися з ними. А коли Україна покаже, що вона може, я думаю, Крим обов’язково повернеться.

Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода