Доступність посилання

ТОП новини

Кримські записки Автохтонова. Блокадні хроніки: «Велике яблуко»


Полиці в супермаркеті «Велике яблуко»

Як казали древні, якщо двоє зазирнуть в глибоку бочку, то один побачить відображення синього неба, іншому ж буде видно тільки каламуть на дні. А я відчуваю себе в такій ситуації водоносом, який стежить лише за тим, щоб у бочці була свіжа вода.

Це я до того, що за факти, викладені мною, відповідаю головою. І коли мені, наприклад, в коментарях дорікають у підробці фотографій «Привозу» на підставі того, що в середині жовтня люди в Криму в пуховиках не ходять, залишається тільки посміхнутися і послати критика на... метеосайт, де чітко вказано, що з 17 до 20 жовтня ранкова температура в Сімферополі була від +9 до +12. Спробуйте самі цілий день нерухомо просидіти на такому дуже вже свіжому повітрі!

Тому як копірайту мені доведеться, очевидно, періодично вказувати, що я у своїх записках не даю політичних оцінок. Я описую те, що бачу, і висновки, які є моєю приватною думкою, роблю тільки на підставі побаченого.

А тепер коротка екскурсія у «Велике яблуко». За місяць, що я не з'являвся в цьому супермаркеті, змін відбулося небагато. Але зміни, я б сказав, знакові.

У торговому залі перше, на що я натрапив, був штабель рибних консервів надзвичайної дешевизни. Дивіться самі, банка бланшованої сардини в маслі, повноцінні 240 грам, за ціною стаканчика еспресо з кавового автомата, а кілька в томаті, ті ж 240 грам, дешевше за буханку сірого хліба!

Не повірив своїм очам, дорогою додому зайшов ще в один магазин мережі «Велике яблуко».

Довідка: На 10 рублів сьогодні можна купити 3,6 гривні. Тобто сардини коштують, якщо рахувати за курсом, 11 гривень, а кілька в томаті – 4! Не знаю, як справи в Україні, але звичайний нарізний батон сьогодні коштує в будь-якому кримському магазині 20-22 рублі (5,5-6 гривень).

Зацікавившись, хто ж це випускає такі шедеври благодійності, вчитався в дрібний шрифт.

Щоб зрозуміти всю красу цього напису, потрібно знати, що Фонтани – маленьке селище, що притулилося до західної околиці Сімферополя, саме на виїзді на Севастополь. Підприємство «Фортуна» в довідниках означене як таке, що займається металоконструкціями, а вулиця Озенбаська забудована, як і весь район, де вона розташована, винятково житловими одно- і двоповерховими будинками.

Рибні консерви – це вам не сир і не кетчуп, для України риба поки не є домінуючим продуктом. Так що «імпортозаміщенням» материкової продукції тут не пахне, просто, схоже, якісь відчайдушні підприємці вступили в сутичку з російськими монстрами рибообробної промисловості, маючи за базу чи не гараж.

Хоча, справедливості заради, треба згадати, що кілька років тому я особисто побував на добре обладнаному й успішному у торгових мереж маленькому підприємстві з виробництва ковбас. Все обладнання ковбасного заводчика було встановлене в гаражі, що примикає до першого поверху житлового будинку в котеджному мікрорайоні Сімферополя. Сусіди ковбасника скаржилися на шум та м'ясні аромати, але нічого вдіяти з господарем будинку так і не змогли.

Так що як з блокадою – не скажу, а з різко зниженою купівельною спроможністю населення дрібний бізнес намагається впоратися, і, як бачите, часом досить успішно.

Ось ще зразки недорогої, але якісної продукції. Якщо врахувати, що скляна банка коштує рублів 12-15, то ціна власне соку цілком на рівні найдешевших марок.

Соки натуральні, майже домашні, деякі навіть не пастеризовані. І ще банка залишається в господарстві.

Не знаю, якими це досягнуто зусиллями, але вартість цукру, рису, гречки і борошна у «Великому яблуці» на 7-20% нижча, ніж в інших супермаркетах і, відповідно, на ринку. За місяць ціна цих позицій не збільшилася.

Думаю, що це боротьба не з дефіцитом, а з перекупниками. Якби був дефіцит продуктів, то тут за дешевим товаром стояли б черги, але черг немає! А ось ринковому оптовикові, який підігнав фургончик тут, схоже, з ходу не заробити.

За місяць все, хоч на пару-другу відсотків, але подорожчало. Українські консерви ще є, але угорський «Глобус» йде вже через білоруські фірми, все позначене на етикетці.

Соняшникова олія виробництва України скінчилася. Тільки російська, теж дещо подорожчала, але все одно найдешевша в місті. Цікаво, що кольори на етикетці чомусь дуже вже нагадують український прапор. Можливо, таким чином українська соняшникова олія визнається еталоном?

Овочі трохи подешевшали, осінь все ж таки.

І стали винятково кримськими. Навіть картопля, за твердженням продавців, тільки місцева.

Сири, як і решта, трохи подорожчали, асортимент трохи зменшився, але що дивує, так це те, що українські сири ніяк не закінчуються. Чи то запас зроблений воістину селянський, чи то народ перестав купувати?

Молочні продукти вже повністю російські та кримські. Ціни так само непомітно повзуть, хоча б на рубль на місяць.

Здивувала мінералка. Великого вибору немає, але «Моршинська», «Миргородська», ще пара-друга українських марок, хоч і подорожчали, тримаються. Напевно, і вода десь на стратегічних складах припасена з надлишком.

От і все. Висновки про продовольчу блокаду, її вплив на життя кримчан і все, що з блокадою пов'язане, можете робити самі.

А мені стало сумно від цього оголошення, яке абсолютно не має відношення до блокади. Цей плакатик просто пахне совком. І якщо наші діти перестануть відчувати цей радянський запах, якщо поділ товарів у звичайній крамниці на соціально значущі і решту перестане викликати почуття протесту на генетичному рівні, тоді всі зусилля з повернення Криму в нормальний світ можна вважати безглуздими.

Кирило Автохтонов, кримчанин

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Попередні «Блокадні хроніки» читайте в матеріалі «Кримські записки Автохтонова. Блокадні хроніки: «Привоз»

XS
SM
MD
LG