Доступність посилання

ТОП новини

Сергій Костинський: Працювати для інформаційної деокупації окупованих територій


Сергій Костинський

У березні кримський політолог Сергій Костинський був призначений радником міністра інформаційної політики і відповідав за кримський напрямок. А за півроку він обійняв вакансію члена Національної ради з телебачення і радіомовлення за квотою президента України. Про результати його діяльності у міністерстві і про плани, пов'язані з роботою в Нацраді, Сергій Костинський розповів Крим.Реалії.

– Сергію, Ваше призначення членом Національної ради з питань телебачення і радіомовлення можна сприймати як визнання результатів роботи на попередньому місці – як радника Міністра інформаційної політики. Перш ніж поговорити про нові завдання, назвіть свій головний успіх в Мінінформполітики. І головну невдачу, якщо така була.

Перший стратегічний напрямок: розвиток мовлення на Крим і підтримка всіх ЗМІ, орієнтованих на кримську аудиторію

– Коли колеги-журналісти делегували мене в міністерство, на руках у мене вже була стратегія роботи. Перший стратегічний напрямок: розвиток мовлення на Крим і підтримка всіх ЗМІ, орієнтованих на кримську аудиторію. Тут, вважаю, серйозним досягненням стало створення Радіо Крим.Реалії. Міністерство інформполітики, ініціюючи в березні створення низки таких радіопрограм на Першому каналі Українського радіо (частота 549 кГц), як «Ветан Седасы», «Берабер з Османом Пашаєвим», «Голос Криму», і трансляцію радіопрограм «Окупація» і «Крим.Реалії», також звернулось до Української редакції Радіо Свобода з пропозицією створити повноцінний радійний проект для кримчан. Щоб він вийшов в ефірі на середніх хвилях, ми провели серію переговорів з Держкомтелерадіо та Національною радіокомпанією України. У вересні цей проект, нарешті, стартував у ефірі Першого каналу Українського радіо.

Сьогодні Радіо Крим.Реалії – це новинні й авторські програми Олександра Янковського, Павла Казаріна, Катерини Некречі й Павла Новікова. Україномовну програму «Голос Криму», яку створює команда однойменного кримського інформаційного агентства, після невеликої паузи також вдалось повернути в ефір Українського радіо. Продовжує виходити програма кримськотатарською мовою «Ветан Седасы». Найближчим часом у неї з'явиться новий ведучий, який кардинально змінить її формат.

Але програми – програмами, а стратегічна мета полягає в тому, щоб Радіо Крим.Реалії перетворилось на повноцінну радіостанцію з цілодобовим мовленням. У будь-якому разі, я як кримчанин дуже цього хотів би. Також, і в цьому солідарний з новим радником міністра інформаційної політики Еміне Джеппар, з Херсонської області мають мовити для кримчан більше ефірних радіостанцій. І цю мету цілком можливо реалізувати завдяки радіостанціям «Мейдан» і «Куреш», які сьогодні представлені в інтернеті, «Громадському радiо», в ефірі якого виходить програма «Громадське Крим», та іншим.

– Мінінформполітики займалось організацією інформаційної кампанії «Крим – це Україна». Що в цьому напрямку було успішним, по-Вашому?

Другим стратегічним напрямком роботи для мене стала мобілізація громадської думки щодо деокупації Криму та підтримки кримськотатарського народу

– Другим стратегічним напрямком роботи для мене стала мобілізація громадської думки щодо деокупації Криму та підтримки кримськотатарського народу. Одним із проектів стала регулярна організація заходів для преси, присвячених кримській темі. За шість місяців вдалось провести понад двадцять прес-конференцій та брифінгів за участі кримських правозахисників, активістів, а також чиновників, яких висвітлювали українські медіа.

На першому етапі партнером цього проекту став Український кризовий медіа-центр, потім – державне агентство «Укрінформ». Ідея цього проекту була досить проста: якщо ЗМІ не пишуть про Крим, отже, потрібно створювати інформаційні приводи. Іншим проектом стало проведення комунікаційних кампаній з розміщенням соціальної реклами на телеканалах, радіо, зовнішніх носіях.

За кордоном росіяни досі зустрічають наші борди «Крим – це Україна», про що потім із подивом пишуть у соціальних мережах

Першою комунікаційною кампанією стала «Крим – це Україна», яку міністерство масштабно реалізувало в країні і за кордоном. Уявіть, незважаючи на те, що закордонна кампанія завершилась, росіяни досі зустрічають наші борди «Крим – це Україна», локалізовані для кожної з країн, про що потім із подивом пишуть у соціальних мережах.

Також ми провели такі програми, як «18 травня ми всі – Кримські татари» і «Два прапори – Єдина країна» – до дня кримськотатарського прапора.

Зараз, уже без мене, завершується підготовка спільної кампанії з Українською миротворчої школою «Я – Громадянин України» і спільної кампанії з кримськими журналістами «Слухай (Дивуйся / Читай) Кримське». Думаю, їх свого часу представить Еміне Джеппар. Також на етапі розробки перебуває спільна робота з Проектом ПРООН «Швидке реагування на соціальні та економічні проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні», присвяченим інформаційній політиці щодо переселенців. Їм безпосередньо займається радник міністра Іветта Делікатна.

Разом із кримськими експертами ми намагаємось розвіяти міфи і стереотипи про історію, економіку, корінний народ, анексію півострова, якими часто оперують як російські, так і вітчизняні медіа

Ще один проект, який найближчим часом буде завершено – це створення брошури для українських журналістів, присвячений міфам про Крим. Разом із кримськими експертами ми намагаємось розвіяти міфи і стереотипи про історію, економіку, корінний народ, анексію півострова, якими часто оперують як російські, так і вітчизняні медіа. Це наша громадська ініціатива, яку ми реалізуємо своїми силами. Системне інформування міжнародної громадськості про ситуацію в Криму сьогодні стає можливим завдяки запуску Мультимедійної платформи іномовлення України, до якої входять, зокрема, інформаційне агентство «Укрінформ» і телеканал «UA | TV». Ще на етапі підготовки цього проекту планувалося, що в його ефірі транслюватимуться програми, створювані кримчанами. Думаю, це відбудеться вже найближчим часом. Оскільки платформа орієнтована, насамперед, на україно- та російськомовну аудиторії, програми про ситуацію в Криму побачать і почують мільйони людей за кордоном.

Паралельно триває процес щодо створення державної телерадіокомпанії «Крим», яка стане плечем для незалежних кримських медіа-організацій, тих, які вже створюють контент про Крим і для Криму, але поки що не мають можливостей мовити через супутник.

В цілому, не можу сказати, що щось провалилося або не вийшло. Просто не на все вистачило часу. Мова-то всього про шість місяців роботи. Але я впевнений, що кожна з цих справ підтримає і продовжить новий радник Еміне Джеппар.

Нова робота дозволить приділяти увагу кримським проблемам?

– У міністерстві я працював, фактично, як волонтер, в одній тематичній ніші, присвяченій Криму. Зараз ареал завдань, функціонал, можливості і рівень відповідальності дуже сильно зросли. Але напрям роботи при цьому не змінився. Це, як і раніше, питання інформаційного суверенітету України, забезпечення інформаційної деокупації українських територій. Звісно, радився зі своїми колегами-журналістами, бо вони делегували мене, все-таки, в Міністерство інформаційної політики. Але, на їхню думку, якщо президент побачив, що я можу бути корисний як менеджер в Нацраді, чому ні? До того ж у міністерстві відкривається ліфт для нової людини з числа вимушених переселенців із досвідом і своїм баченням, а також із гіпермотівацією служити своїй країні, властивої всім кримчанам. Я якраз обома руками підтримую регулярну ротацію і, в цілому, зміни.

– Робота в Нацраді, на відміну від міністерства, більш приземлена, чи не так?

Національна рада – це, звісно, дещо інша історія. Тут ти вже не стільки «деміург», скільки менеджер, керуючий складними системами

– Національна рада – це, звісно, дещо інша історія. Робота тут кардинально відрізняється від того, чим займався в Міністерстві інформаційної політики. Тут ти вже не стільки «деміург», скільки менеджер, керівник складними системами. Так, величезний пласт роботи – це виконання контрольних функцій. У сфері моєї відповідальності якраз перебуває управління контролю та аналізу, яке здійснює моніторинг і проводить перевірки на телеканалах і радіостанціях. Це складна, але водночас дуже цікава робота, яка, не приховую, приводить мене в захват. Перш за все, тому, що дозволяє безпосередньо боротися з впливом країни-агресора на вітчизняний медіа-простір. Воночас із з цим представляю Національну раду в комісії з питань стабільного функціонування системи національного телебачення і радіомовлення, яка була створена при Міністерстві інформаційної політики. Робота в комісії пов'язана із забезпеченням мовлення на деокуповані та на окуповані території. Тобто, тепер займаюсь не лише питаннями Криму, але також Луганської та Донецької областей.

– Апарат відомств, з одного боку, здійснює необхідну наступність у роботі органів державної влади, а з іншого боку, несе в собі пороки колишньої системи. Як складаються стосунки з апаратом?

– Думаю, справа не стільки в апараті, скільки в якості менеджменту. Ті практики, які зараз спостерігаю в Національній раді, змушують пишатись місцем роботи. Вважаю, що це справжній європейський регулятор, єдиним істотним недоліком якого є дефіцит бюджету. Але дефіцит коштів – системна проблема в нашій державі. Головне, що це не заважає йому ефективно працювати.

Велика перевага Національної ради в тому, що в апараті працює безліч молодих людей, які мотивовані служити своїй країні. І, як мені здається, з усіма ними складаються непогані відносини. Вважаю, що дуже важливо розуміти, що ти просто найманий менеджер, який рано чи пізно залишить свою посаду. А кожен твій співробітник – майбутній керівник, у якого має бути мотивація і простір для професійного зростання. У зв'язку з цим віддаю перевагу побудові горизонтальної взаємодії зі співробітниками та реалізації тих принципів, яких дотримувався, займаючись свого часу бізнесом.

– Зараз Нацрада бере участь у створенні суспільного мовлення. Ви особисто в цьому задіяні?

– Ми з колегою, Уляною Фещук, є співголовами лічильної комісії на конференціях, на яких відбувається обрання членів Наглядової ради суспільного мовника. Наше завдання полягає в тому, щоб забезпечити дотримання всіх формальних процедур і створити всі умови для прозорого підбиття підсумків рейтингового голосування. Особливо приємно працювати в компанії Зураба Аласанії та його команди. Дуже поважаю цих людей. Передусім за мрію. Бо ще зовсім нещодавно про суспільне мовлення ми могли тільки мріяти. По-друге, за те, що виявились здатними мрію втілити в життя. Кожен із них міг давно сказати: не хочу, не можу, не виходить, набридло, йду. Але вони продовжують боротись, продовжують демонструвати сильний характер у боротьбі з системою. Це гідно поваги.

Зізнаюсь, у своїй роботі я є абсолютним державником, орієнтованим на підтримку суспільного мовлення і платформи іномовлення. Коли своїми очима бачиш, як громадянське суспільство Криму захищає свій регіон, а держава демонструє слабкість і апатію, мимоволі перетворюєшся на прихильника сильної держави. Але знову ж, держави, чинного на партітетной основі з суспільством.

– Те, що відродження державної телекомпанії «Крим» співпало за часом зі створенням суспільного мовлення – це на користь майбутньої телекомпанії? Чи, навпаки, створює додаткові перешкоди?

– Треба визначитися з форматом. ДТРК «Крим» буде або частиною суспільного мовлення, або частиною державного іномовлення. Тобто, це буде окремий державний телеканал, який вестиме мовлення на окуповану територію. Думаю, вироблення стратегії займе час, оскільки і платформа іномовлення, і суспільне мовлення тільки-тільки вибудовуються. Але в тому, що телеканал існуватиме, я не маю сумніву. Коли робота над концепцією буде завершена, із задоволенням приєднаюсь до обговорення того, яким має бути успішний кримський телеканал.

XS
SM
MD
LG