Україна своїх громадян у Росії захистити не може – Яременко

Як наявність російського громадянства може бути загрозою для громадян у Сирії чи Єгипті, так само наявність українського паспорта і українського громадянства вже сама собою є загрозою для українських громадян у Росії, вважає український дипломат, голова громадського фонду «Майдан закордонних справ» Богдан Яременко, з яким ми говорили про те, де українцям за кордоном загрожують найбільші небезпеки, і як держава на них реагує.

– Чи достатньою була реакція українського Міністерства закордонних справ на авіакатастрофу в Єгипті?

​– Фактично, поза рамками доручення уряду чи прем’єр-міністра постійно моніторити і, в разі необхідності, здійснити відповідні заходи, особливо нічого не відбулось. Приблизно тієї ж позиції дотримується переважна кількість іноземних держав, не лише уряд України.

Принаймні заяви були Міністерства закордонних справ, що воно підтримує або встановило контакти з більшістю туроператорів для посилення моніторингу за перебуванням кількості громадян України, місцем їхнього перебування – це теж важлива підготовча робота, яка, якщо виникне загроза, допоможе швидко зреагувати.

– Чи, на Вашу думку, українцям загрожує там менше, ніж тим самим британцям? Ми знаємо, що британський уряд відреагував дуже швидко і заборонив польоти до Шарм-аль-Шейху, і кілька тисяч людей опинилися в ситуації, коли вони не могли виїхати з Єгипту і мали проблеми через це.

– Основну загрозу для себе відчули росіяни. І мова йде про те, що, зокрема, ситуація з російським літаком розгортається відразу після оприлюднення міжнародного розслідування щодо терористичного акту стосовно малайзійського «Боїнга» над територією України. Ми бачимо, що частина претензій міжнародної слідчої цієї комісії чи групи стосувалась того, що авіакомпанія діяла неадекватно, не врахувавши всю наявну інформацію про загрози.

Через це тут можна сказати, що таке цілком може бути, що деякі уряди або деякі авіакомпанії навмисно «згущають фарби». Але для цього треба володіти всією інформацією, якою володіють авіакомпанії. Чим керуються, чому саме такі жорсткі заборони і заходи вживає у сфері безпеки британська влада чи російська – це питання треба адресувати їм. Очевидно, українським громадянам не загрожує більше, ніж загрожує громадянам Росії.

– Для українців існують набагато більші загрози у зв’язку з тим, що Росія веде агресію щодо України. І багатьох українців спіткала така проблема, що їх або викрадають із території України, або їх заарештовують і тримають без суду і слідства інколи навіть впродовж кількох місяців на території Росії, а потім ухвалюють судові рішення, з якими українська сторона не лише не погоджується, але й протестує, але протестує поки словесно, нічого більше не може додати до свого протесту. Як мала б українська держава реагувати на це? Попереджати про те, щоб українці не їздили? Ми знаємо, що заяви МЗС були з цього приводу, але там було сказано лише те, щоб люди самі оцінювали ступінь цього ризику.

– Оце якраз прямо протилежний випадок, коли дії української влади, причому вже впродовж тривалого періоду – півтора роки – є цілком неадекватними ситуації. Україна фактично перебуває в стані війни з Російською Федерацією. І рівень дипломатичних стосунків, характер дипломатичних стосунків між нашими державами не відповідає реальній ситуації. Взагалі Україна повинна була б розірвати дипломатичні відносини з цією державою і не спекулювати, як це робить зараз уряд на наявності великої кількості українців, їхніх юридичних та інших потреб, необхідності захисту, а сказати прямо, що при реальному стані і становищі речей Україна не має жодної можливості надавати послуги, передбачені законом, і захищати інтереси і права громадян України (українських фізичних і, що важливо, юридичних осіб).

Ні бізнесу, ні нашим громадянам, українська держава допомогти не може, оскільки позиція Росії диктується не правом, не законами, а політичною необхідністю і логікою війни. Так ось, відмова українського уряду застосовувати логіку війни до Росії, яка цієї логіки дотримується, є величезною неадекватністю української влади. Звідси українська влада дає неправильний сигнал українцям, розуміючи, що ми маємо дипломатичні відносини, там продовжують працювати українські посольства і консульства. Українці продовжують сподіватись на можливість отримання відповідної допомоги. Але це неможливо наразі не тому, що ці посольства чи консульства працюють погано, а тому що наразі в Росії не працює право.

– Українські волонтери взяли на себе функції держави в цьому випадку. «Євромайдан SOS» підготував брошуру, в якій говориться про те, як має захищатись українець, як має реагувати на арешт, скажімо, на території Росії. Чи не мала би проводити інформаційну кампанію держава і роз’яснювати своїм громадянам, що кожен громадянин України зараз може стати заручником?

– Якась робота проводиться. Не можу сказати, що не робиться нічого. Але цього цілком недостатньо і її характер не відповідає характеру загроз. Як наявність російського громадянства може бути загрозою для громадян у Сирії чи Єгипті, так само наявність українського паспорта і українського громадянства вже сама по собі є загрозою для наших громадян в Росії. Цього наша влада не визнає, принаймні вони цього не говорять прямо. Це треба зазначити прямо і таким чином дати можливість громадянам самим зробити висновок, чи вони збираються на власний розсуд піддаватись такій загрозі, чи все ж таки вони утримаються від поїздок, перебування, проживання в Російській Федерації, повернуться туди, де існує право.

– Окрема проблема – це величезна кількість українських громадян у Криму. Що може Україна зробити в цьому плані?

Україна повинна працювати над створенням механізмів. Які це механізми? Перш за все, це підтвердження прав громадян України, які залишились у Криму, формування відповідних урядових практик, які допомогли б цим громадянам підтримувати стосунки з Україною, оформляти документи, проводити інші правові, фінансові операції на території України.

Не так, як це було визнано на першому етапі після анексії: громадяни України були визнані не резидентами, а навпаки. Тобто створювати для них усілякі можливості підтримання контактів і розвитку їхніх відносин з Україною – це перше, на що повинна була звернути увагу українська влада.

Друге питання – це створення механізму впливу на Російську Федерацію. І в цьому плані блокада була б найкращою відповіддю на це питання. Поки Російська Федерація заявляє про те, що питання Криму закрите, має бути закритий Крим. Туди не повинні відбуватись поставки ні води, ні електроенергії, ні продовольства, ні будь-яких інших продуктів. Якщо російська влада розкриває це питання – відповідно Україна розкриває питання можливості поставки до Криму. Ось, виходячи з такої логіки, потрібно було би створювати механізми впливу на Російську Федерацію, примушення її до діалогу, до діалогу саме щодо дотримання прав та інтересів громадян України, які залишились на території Криму, яких українська держава не змогла захистити і які зараз перебувають у цьому становищі саме через неспроможність української держави виконати свої зобов’язання перед ними.

Ну і, звісно, можна і потрібно проводити значно ширшу і активнішу дипломатичну діяльність, добиваючись створення спеціальних місії ООН, ОБСЄ, Ради Європи в Криму, які б займались моніторингом, які хоча б могли своєю присутністю створювати мінімальний тиск на органи влади Російської Федерації, перешкоджаючи їх беззаконню проти громадян України.

Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода