На вулиці Горького в Сімферополі знову йде тотальне знищення дерев. Уже збився, яке за рахунком за моє не таке вже і довге життя. Тепер це називається «омолоджуючою обрізкою». Звучить так само щиро, як і інше популярне нині формулювання «дружня допомога братньому народу». Як ви розумієте, після такої «допомоги», насильно наданої невеликій сусідній країні, не залишається ні братніх почуттів, ні, як це часто буває, самого народу.
Але ось у цій трагедії немає ні грама політики. Бо люди, винні у вбивстві дерев вулиці Горького, виживають як спори сибірської виразки – за будь-якого катаклізму, тим більше – за будь-якої політичної системи.
Згідно з правилами Держбуду РФ, існує три види обрізки дерев: санітарна – коли у дерева обрізають лише сухі гілки, формувальна – при якій формують крону, і омолоджуюча.
Я не фахівець, але навіть одного погляду на тему достатньо, щоб зрозуміти, що омолоджуючу обрізку застосовують, в основному, до плодових дерев, коли потрібно змусити їх дати хороший урожай. До декоративних пород, призначених для того, щоб давати тінь, тим більше в молодому віці, таке варварство не застосовують. Кінський каштан бо живе 200-300 років, софора японська – 150-200.
Сімдесятирічні каштани і софори обрізають до стану ліхтарного стовпа.
Майже жодного разу за останні два десятиліття не бачив, щоб на машині з логотипом «Зеленхозу» возили саджанці, в основному відвозять порубане і відпиляне. Телефони, до речі, ще українські, тобто реформа зеленому господарству міста явно не загрожує.
Люди йдуть повз, не помічають смерті. Напевно, так йшли середньовічними вулицями містяни під час епідемій чуми, байдуже обходячи мертвих.
Дерева в місті майже не саджають. Вулиця Горького – виняток, та й деревами це назвати важко. Пиляли каштани і софори, а посадили якісь екзотичні карликові клени – і голова не болить за обрізку, і коштують дорожче – відкат, відповідно, більший.
Уже років десять як позаминулий мер Сімферополя спиляв на вулиці Карла Маркса акації і посадив клени, а тіні як не було, так і немає. За платанами на задньому плані видно, які тут росли дерева, хоча акації і нижчі за платанів будуть.
Це передостанній квартал колишньої гордості Сімферополя. Обрізку здійснюють поки від вулиці Жуковського до Пушкінської.
Ще один квартал, від Пушкінської до Кірова, поки може пишатись колись знівеченими, але високими і пухнастими деревами. Скільки їм залишилось жити, я не знаю.
Вулиця Горького після реконструкції.
А чотири роки тому вона виглядала так.
Кожен, саме кожен сімферополець вважав своїм обов'язком липневим вечером, коли проспект Кірова нагадує духовку, що остигає після випічки пирога, а на асфальті Москольця можна смажити шашлик, провести друзів і родичів, які приїхали в гості, під покровом каштанів, що зберігають прохолоду мало не вчорашньої ночі.
І слово «покров» на цій вулиці, де каштани, софори й акації росли в чотири ряди, а ширина газонів перевищувала ширину проїжджої частини, вживали саме в первісному значенні – «захист». Єдиною реакцією всіх без винятку гостей на прогулянку було захоплення. Люди, які приїжджали з усього світу, казали: «Як ми вам заздримо, що у вас є така вулиця!» Та що й говорити, тоді у міста ще було серце.
Кирило Автохтонов, кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
