«Ми сподіваємося тільки на всенародну підтримку» – мати Олександра Кольченка

Олександр Кольченко – 26-річний кримський активіст, антифашист, політв'язень. Виступав разом із лівими, природоохоронними та профспілковими організаціями. Не визнав анексію Криму, брав участь у проукраїнських мітингах. Був затриманий 16 травня 2014 року. Його звинуватили в тому, що він разом з Олегом Сенцовим, Геннадієм Афанасьєвим та Олексієм Чирнієм готував теракти в Криму. Слідство приписало Олександру участь у терористичному співтоваристві і здійсненні підпалу офісу «Єдиної Росії» в Сімферополі. 25 серпня Північнокавказький окружний військовий суд Ростова виніс суворий вирок – 10 років колонії суворого режиму. Олександр Кольченко, як і Олег Сенцов, своєї провини не визнав.

Значною мірою звинувачення будувалося на свідченнях двох осіб – Олексія Чирнія та Геннадія Афанасьєва. Засуджений на той час Афанасьєв на засіданні суду у справі Сенцова і Кольченка заявив, що давав свідчення під тортурами. Чирній на цьому засіданні від дачі показань відмовився.

Про те, чи є надія на повернення «в'язнів совісті» на батьківщину, в ефірі Радіо Крим.Реалії ми говорили з матір'ю Олександр Кольченка Ларисою Кольченко та адвокатом ув'язненого Світланою Сидоркіною.

– Ларисо, чим Олександр займався в Криму до подій весни 2014 року? Яких поглядів дотримувався?

Лариса Кольченко: Саша був студентом – хоча й зараз ще числиться – Таврійського університету, вчився на другому курсі географічного факультету. З його навчанням пов'язано проведення екологічних акцій, він брав активну участь в їх організації.

– Які об'єкти він захищав?

Лариса Кольченко: Великомасштабна акція проводилася в 2008 році в Севастополі, він був ініціатором і основним організатором. Це була акція проти будівництва вугільного терміналу. І після цього будівництво припинилося, хлопці тоді виграли.

– Наскільки я знаю, він і з профспілковими організаціями співпрацював ...

Лариса Кольченко: Так, співпрацював з організаціями, з «Кримтролейбусом»... Допомагав працівникам у правових питаннях.

– Про що говорив Саша, коли почалися події весни 2014 року? Як він їх сприйняв?

Лариса Кольченко: Він взагалі ніяк не сприйняв анексію Криму. Відвідував усі збори, різні мітинги, які проводилися проти приєднання. Він був активним учасником проти цього.

– Наскільки відомо про справу Олега Сенцова, то його затримали, а оформили затримання десь через добу – намагалися вибити свідчення. Як це з Олександром відбувалося?

Лариса Кольченко: Саша пішов у місто з друзями і в центрі був затриманий співробітниками ФСБ у цивільному. Того ж дня у нас вдома провели обшук, звичайно ж, нічого підозрілого не знайшли. Втім, його затримали і направили в СІЗО. Через тиждень його перевели до Москви.

– Я так розумію, що нічого такого і не потрібно було знаходити, що можна було б вписати в матеріали кримінальної справи. У Сенцова, наприклад, знайшли пляшку розчинника – і теж приписали до підготовки терактів. Як ви вважаєте, наскільки справедливим чи несправедливим був суд? Які моменти були для вас найбільш дивними і жахливими?

Лариса Кольченко: Ні про яку справедливість говорити не доводиться. Геннадій Афанасьєв змінив свідчення, і справа мала повернутися в протилежну сторону, але цього не сталося. Суд навіть не взяв ці свідчення до уваги.

– Це дуже важливо: фактично Афанасьєв сказав, що свідчив проти Сенцова і Кольченка під тортурами. А Саша, коли ви з ним спілкувалися, говорив про те, що з нього намагалися вибити свідчення?

Лариса Кольченко: Психологічно, звичайно, тиснули на хлопців. Тортур не застосовували, але їх били – це очевидно. Тиждень до них взагалі не було доступу, адвокати навіть не могли їх побачити до вивезення до Москви.

– Ви живете в Криму, вірно?

Лариса Кольченко: Так, у Сімферополі.

– Як змінилося Ваше життя? Адже люди знають, що Вашого сина звинувачують, що він ув'язнений. Як люди до Вас ставляться?

Лариса Кольченко: Тиску на нашу сім'ю не було, але багато хто не підтримували наших поглядів – і сусіди, і родичі. А на роботі співробітники зрозуміли мене як мати і підтримали.

– З нами на зв'язку правозахисник, адвокат Олександра Кольченка Світлана Сидоркіна. Світлано, які, на Вашу думку, найабсурдніші і нелогічні моменти в справі Сенцова-Кольченка?

Світлана Сидоркіна: Абсурдність полягає в самій кримінальній справі. Ми від самого початку вважали і вважаємо, що вони не є терористами, тому що ніякої терористичної організації під керівництвом Сенцова в Криму ніколи не було. Всі звинувачення як були надуманими, так надуманими і залишаються. За тими доказами, які є в матеріалах кримінальної справи, їхню провину не доведено. Звинувачення побудовано у зв'язку із ситуацією, що склалася між Україною та Росією.

– Ви вважаєте цю справу політично мотивованою?

Світлана Сидоркіна: Так, безумовно.

– Чи є в цій ситуації, що вирок може бути змінений?

Світлана Сидоркіна: На сьогоднішній день розраховувати на російське правосуддя не доводиться. Я сподіваюся, що політична ситуація між Україною і Росією зміниться, і сторони знайдуть можливість, щоб вирішити цю ситуацію та повернути хлопців на батьківщину.

– У ЗМІ часто з'являється інформація про те, що колись пропонували обміняти кримських хлопців на російських військовополонених. Чи справді про це говорили? І як Ви вважаєте, це можливо?

Світлана Сидоркіна: Я про це знаю рівно стільки ж, скільки і Ви, із засобів масової інформації. Прямого діалогу між адвокатами не було, тому все це – на рівні чуток.

– 10 років – дуже суворий вирок. Світлано, чи були у Вашій практиці подібні справи? Що взагалі має зробити людина, щоб отримати такий термін?

Світлана Сидоркіна: Посилення вироків у цій категорії справ пов'язане саме з практикою, якою займається зараз наше (російське – КР) правосуддя. Особливо великі терміни дають за шпигунство, держзраду і тероризм.

– Я б хотів навести цитати з обвинувачення, зачитаного прокурором Ткаченком: «У березні 2014 року Сенцов отримав від керівника «Правого сектора» доручення організувати в Сімферополі відділення організації. Сенцов неодноразово відвідував збори прихильників перебування Криму у складі України, там заявив, що мирна акція не приносить результатів. Тому необхідно організувати групу, яка зможе організувати терористичні акти». Що з цього слідству вдалося довести на суді?
Я вважаю, що суд не взяв на себе відповідальність зараховувати підсудних до прихильників «Правого сектора»
Світлана Сидоркіна

Світлана Сидоркіна: Протягом усього попереднього і під час самого судового слідства представники обвинувачення постійно робили акцент на тому, що Сенцов і Кольченко є прихильниками «Правого Сектора». Але при винесенні вироку це твердження не знайшло свого відображення. Я вважаю, що суд не взяв на себе відповідальність зараховувати підсудних до прихильників «Правого сектора». Але, навіть незважаючи на це, я практично впевнена, що хлопців судили саме за цими статтями.

– Ларисо, як Ви зараз підтримуєте зв'язок із сином? Де він зараз перебуває і в яких умовах?

Лариса Кольченко: Минулого тижня Саша ще був у Ростовському СІЗО. Спілкуємося за допомогою листів. Судячи з усього, телефонні дзвінки йому не дозволили, бо він двічі намагався зателефонувати, але з якихось причин не вийшло. Хоча раніше додзвонювався.

– Що він говорить? Як з ним поводяться?

Лариса Кольченко: Саша тримається молодцем, ні на що не скаржиться, нічого не просить. Настрій у нього бадьорий, навіть намагається мене якось підбадьорити. Востаннє ми з ним бачилися в Ростові після суду.

– Чи допомагають політв'язням українські дипломати, зокрема, консул в Ростові?

Лариса Кольченко: Я знаю, що консула довгий час не пускали. Але після винесення вироку, вже перед етапуванням, консул потрапив до них.

– Ви говорили про те, що пишете синові листи. А ось організація Amnesty International проводить цілу акцію, закликаючи людей писати політв'язням. Саша отримує такі листи?

Лариса Кольченко: Так, Саші пишуть звідусіль, з усього світу листи зі словами підтримки та солідарності.

– Наскільки це важливо?

Лариса Кольченко: Звичайно, для хлопців це дуже важливо. Це така ниточка, що зв'язує їх із зовнішнім світом. Вони новини дізнаються тільки з листів, про те, що відбувається у світі, в Україні, дома... Це їх дуже підтримує.

– Ларисо, ми вже говорили з адвокатом Олександра про те, чи може бути оскаржений вирок. Чи є у Вас віра в те, що термін зменшать?

Лариса Кольченко: Так, звичайно, ми дуже на це сподіваємося. Звичайно, на російське правосуддя ніяких надій не покладаємо, але думаємо, що буде підтримка всенародна, і ми чогось доб'ємося для звільнення хлопців.

– Чи відчувається підтримка на міжнародному рівні, крім листів, які пишуть з різних країн? Тим більше, що кримських в'язнів знає вже весь світ.

Лариса Кольченко: Відчувається, але не в такій мірі, в якій би хотілося. Більше уваги приділяється в засобах масової інформації в основному Надії Савченко та Олегу Сенцову. Саша, звичайно, не така публічна людина, але останнім часом про нього теж стали багато розповідати.