У Кремля одна турбота – щоб «кримські терористи» згинули у в'язницях – адвокат Афанасьєва

Геннадій Афанасьєв – 25-річний фотограф з Сімферополя, один з чотирьох кримчан, заарештованих російськими силовиками у справі «кримських терористів». Його звинуватили в тому, що він разом з Олегом Сенцовим, Олександром Кольченком та Олексієм Чирнієм готував теракти в Криму. Спочатку Геннадій пішов на угоду зі слідством, визнав свою провину і отримав сім років позбавлення волі. Проте на суді над Олегом Сенцовим та Олександром Кольченком 31 липня 2015 року Афанасьєв відмовився від своїх свідчень і оголосив, що обмовив товаришів під тортурами. Зараз він перебуває в колонії суворого режиму під Сиктивкаром. Про те, в яких умовах перебуває Геннадій Афанасьєв і які дії робляться для його звільнення, говоримо з його мамою Ольгою Афанасьєвою та адвокатом Олександром Попковим.

– Олександре, ви зовсім нещодавно побували у Геннадія. Розкажіть, в якому він стані і в яких умовах утримується?

​Олександр Попков: Моральний стан Гени – колишній: він дуже зміцнився в дусі після того, як на суді відмовився від даних під тортурами свідчень. Але на нього чинять серйозний тиск. Умови перебування в колонії дуже важкі. Геннадія перевели на суворі умови утримання, він перебуває в закритому приміщенні. Офіційну причину знайшли практично відразу після прибуття до колонії – нібито виконувач обов'язків начальника колонії знайшов у Гени шматочок леза, і за це його визнали злісним порушником дисципліни. Крім цього, на рівному місці оголошують нові стягнення – зараз їх уже шість.

Йому не дають молитися, йому не надають перекладача, документів українською мовою, не надають в належній мірі медичну допомогу, не забезпечують належними продуктами і товарами першої необхідності, які він може купити додатково. Створюють дуже багато повсякденних труднощів. Наприклад, Гена йшов з голим торсом з умивальника, де робив собі перев'язку – адже йому ніхто не робив перев'язок, просто періодично видавали то мазь, то бинт – і йому оголосили стягнення за те, що він був одягнений не по формі – нібито не було бирки з ім'ям на одязі.

– Ольго, коли ви востаннє бачили Геннадія?

​Ольга Афанасьєва: Наприкінці жовтня у нас було триденне побачення. За законодавством РФ, коли засуджений прибуває в колонію, йому належить тривале побачення.

– Розкажіть, чим Геннадій займався до весни 2014 року і після, коли почалася анексія Криму.

Ольга Афанасьєва: Гена закінчив факультет правознавства Таврійського національного університету. За фахом працювати він не став і аж до затримання займався фотографією, знімав різні заходи.

– Як був затриманий Геннадій?

Ольга Афанасьєва: Якщо чесно, я досі не знаю, де його насправді затримали, бо адвокат за призначенням, який спочатку був закріплений за Геною, озвучував спершу одну, потім іншу версію. Потім в одному з документів я прочитала, що затримання сталося вдома. Очевидці казали, що його затримали в парку, коли він йшов на парад Перемоги 9 травня.

– Звинувачення на адресу Геннадія полягає в тому, що вони з Олегом Сенцовим, Олександром Кольченком та Олексієм Чирнієм створили якесь угруповання під керівництвом «Правого сектора» і готували теракт. Ви знайомі з матеріалами справи. Що вам здалося найбільш абсурдним, що не стикувалося із законами логіки і здоровим глуздом?

Ольга Афанасьєва: А там взагалі немає логіки. Не доводиться про це говорити. Нічого не стикується, жоден факт не підтверджується, вся справа шита білими нитками.

– З усіх кримських політв'язнів Геннадій Афанасьєв – найбільш медійне обличчя, йому присвячена величезна кількість флешмобів, акцій. Наскільки важливо привертати увагу людей до історії кримських політв'язнів, як це зможе полегшити їхню долю?

​Ольга Афанасьєва: Привертати увагу дуже важливо, оскільки ми сподіваємося, що за допомогою зокрема і світового співтовариства хлопців вдасться повернути. А для них ця підтримка дуже важлива. Листи є єдиною ниточкою зв'язку із зовнішнім світом, суспільством. Вони їм радіють, це для них дуже важливо.

– А чи пишуть їм земляки з Криму?

Ольга Афанасьєва: Не багато, але пишуть. Багато друзів Гени просто виїхали з Криму.

– Ми знаємо, як у Криму ставляться до проукраїнськи налаштованих людей. Чи змінилося ставлення до вас як до мами Геннадія Афанасьєва?

Ольга Афанасьєва: Та ні, нічого не змінилося, ніякого тиску я не відчуваю. І ті люди, які знали Гену і які якось аналізують ситуацію, все одно підтримують і його, і мене.

– А чи змінилося ставлення до Гени після того, як на суді він відмовився від своїх свідчень, даних під тортурами?

Ольга Афанасьєва: Був випадок, коли я прийшла в школу Гени і просила його характеристику. Там відмовилися дати характеристику, хоча Гена завжди був на хорошому рахунку. Я думаю, просто побоялися. Для друзів нічого не змінилося. Вони підтримують і чекають Гену, вірять в нього.

– Що робить українська влада, щоб захистити українських громадян Криму, що опинилися в такій ситуації, як Гена?

Ольга Афанасьєва: Останнім часом у нас було кілька зустрічей з представниками Міністерства закордонних справ і Міністерства юстиції. Ми, родичі та адвокати політв'язнів, спостерігаємо тенденцію допомоги, співчуття, розробки певних планів та дій з боку міністерств. Звичайно, ми сподіваємося на них і бачимо у всьому цьому конструктив.

– Олександре, а як оцінюєте ці дії ви, як адвокат?

Олександр Попков: До останнього часу, тобто до того, як Геннадій потрапив у колонію, ми не бачили жодних кроків. Після цього Гена і його мама звернулися до української влади, Гена написав заяву в МЗС і прохання на ім'я президента (України – КР), і з цього моменту українські чиновники почали робити досить активні кроки. Зазначу, що Гену вперше відвідав консул – він спеціально їздив в колонію. Були вирішені деякі питання з фінансовою допомогою, направлена нота в посольство РФ.

Зараз українські чиновники шукають різні шляхи і обговорюють їх з родичами, тому що не всі способи покращити ситуацію можуть бути прийнятні як для родичів, так і для України в цілому. Наприклад, у родичів і адвокатів запитували, наскільки прийнятно буде написати прохання на помилування президенту Путіну. Всі ці питання намагаються обговорювати, показувати, які є варіанти. На жаль, Росія поки не вступає в діалог і тільки тисне на наших хлопців. Але в цілому мені здається, що українські чиновники почали ворушитися, і чималу роль у цьому відіграють саме ЗМІ і тиск громадськості.

– Чи надходили від якої-небудь зі сторін пропозиції про обмін наших політв'язнів?

​Олександр Попков: Нещодавно нас знову запевнили, що Афанасьєв, Сенцов і Кольченко знаходяться в списку на обмін за Мінським домовленостями, проте Росія нібито не виконує цю умову.

– Коли теоретично це може статися?

Олександр Попков: Прогнозувати неможливо. Може, післязавтра, якщо буде політична воля з боку Росії, а, може, через десять років.

– Чи можна оскаржити вирок у зв'язку із заявою Геннадія на суді?

Олександр Попков: Ми зробили низку юридичних кроків – зокрема, в касаційному порядку оскаржили вирок у Верховному суді РФ. Нашу скаргу відхилили, навіть не дослідивши справи, не взявши до уваги ту обставину, що до засудженого були застосовані тортури. Те, що Геннадій не пішов на угоду зі слідством, – це залізний юридичний аргумент для скасування вироку і перегляду справи. Верховний суд, однак, за два тижні не спромігся навіть витребувати справу, нам просто відмовили.

Зрозуміло, що це не юридичне, а політичне рішення. Ми подали позов про надмірну віддаленість місця відбування покарання, який буде розглянутий Сиктивкарським міським судом. Адже є колонії суворого режиму в Краснодарі, тоді мама хоча б зможе вільно надсилати листи і відвідувати Геннадія, не їздячи за кілька тисяч кілометрів.

– Які шанси на задоволення подібних позовів для політв'язнів?

​Олександр Попков: Ми чудово розуміємо, яка система правосуддя в РФ, і робимо все з прицілом на Європейський суд з прав людини. Ми думаємо, що якщо Росія не виконає відповідне рішення, то, принаймні, буде визнане порушення Європейської конвенції прав людини і призначена якась компенсація. Це один з наших способів юридичного захисту Геннадія. Повертаючись до питання про медійну підтримку, можу сказати, що у російської влади одна велика турбота – щоб Афанасьєв, Сенцов і Кольченко кудись поїхали, згинули, і про них всі забули. Це всім буде зручно. Наша мета протилежна: щоб про них не забули і щоб вони не згинули в цій глушині.

– Як зараз почувається Геннадій? Хто його співкамерники, за якими статтями вони засуджені?

Олександр Попков: Там не камера, а загальний барак. Загін для тих, хто визнаний злісними порушниками – їх понад 50 осіб. Вдень спальні приміщення закривають, і вони знаходяться на обмеженій території в сто квадратних метрів. Ходять з кутка в куток, нічим не займаючись. Люди всі різні. Ми не виключаємо, що на Гену тиснуть і через них. Природно, він про це не хоче розповсюджуватися. Але при цьому Гена каже, що у в'язниці, як не дивно, дуже багато нормальних порядних людей, які підтримують і його, і один одного. Йому допомагають, він намагається чимось допомогти. Тобто ситуації «всі проти одного» немає. Можливо, ув’язнених намагаються налаштувати проти Гени, тому що він дуже активно пише скарги і бореться проти утисків, наприклад, проблем з медичним обслуговуванням, і не тільки щодо нього самого, а й усіх ув'язнених.

– Припустимо, наших хлопців обміняють за Мінськими угодами, Геннадій вийде на свободу. Що далі? Чи будуть якісь суди, розгляди, наприклад, в Європейському суді?

Олександр Попков: Мені важко моделювати, оскільки ми виходимо з поточної ситуації, а інші рішення будуть ухвалюватися потім. Зараз на першому плані – звільнення Геннадія, і вся юридична робота спрямована на це. Звичайно, ми будемо звертатися до Європейського суду з прав людини. Має бути виплачена компенсація за надмірну віддаленість місця покарання, за відсутність медичної допомоги – у Гени проблеми з плечем, він, по суті, заживо гниє. Коли його етапували, він місяць їхав з Ростова в Комі. Нещодавно його відсилали в лікарню, де так і не зробили ніяких обстежень. А возять туди в практично нестерпних умовах – загін з 8-10 чоловік добу-дві їде в якомусь купе, без матраців, води і нормального туалету (туалет – два рази на добу). Звичайно, це робиться з метою чинити додатковий тиск.

– Яке лікування необхідне Геннадію?

Олександр Попков: Йому необхідний курс антибіотиків, щоб вилікувати інфекцію в області плеча. А йому видають 2 таблетки раз на тиждень. Потрібна також мазь для місцевого лікування, якою Геннадія теж забезпечують через пень-колоду. Природно, це не назвеш курсом лікування, це тільки погіршує ситуацію.

– Як бути тим, хто хоче підтримати кримських політв'язнів не тільки морально, листом, а і, припустимо, купити ліки, продукти? Чи є така можливість?

Ольга Афанасьєва: На жаль, у нас з цим проблеми. Через те, що Гена перебуває в суворих умовах утримання, жорстко лімітована кількість посилок і бандеролей. Щоб можна було послати бандероль, потрібно спочатку затвердити у начальства колонії перелік тих же ліків. Тому люди не можуть послати ліки самостійно – вони просто не знають, що посилати.

– Кримських політв'язнів у так званій «справі Сенцова» четверо. Четвертий – Олексій Чирній, про якого говорять мало, тому що він пішов на угоду зі слідством. Чи спілкуєтеся ви з рідними Олексія, знаєте, що з ним відбувається?

Ольга Афанасьєва: На жаль, ми нічого про нього не знаємо. Здається, в МЗС чи з якогось іншого джерела я почула, що нібито він перебуває в Магадані. Мама Олексія з журналістами на зв'язок не виходить, не бере слухавку. Коли я питала у активістів, чому не порушується жодних питань про Олексія Чирнія, мені пояснили, що Олексій відмовився від спілкування, мовляв – не чіпайте мене, я спокійно досиджу термін і вийду на свободу.

– На прикладі справи Олексія Чирнія та Геннадія Афанасьєва ми бачимо, як можуть розвиватися події, якщо скористатися послугами адвоката за призначенням. Практичне питання: як убезпечити себе, якщо щось сталося, і вам пропонують адвоката за призначенням?

​Олександр Попков: Єдина гарантія того, що ви можете себе якимось чином убезпечити – це мати контакти адвокатів за угодою або домовленістю. Особливо це важливо для людей, які знаходяться в групі ризику: активістів, журналістів, що працюють на території РФ. Наприклад, я працюю в Сочі і знаю коло активістів, які перебувають у групі ризику. Вони знають мій телефон, в разі чого відразу телефонують. Так що єдина рада – знати номер одного, а краще двох адвокатів, які заступляться за вас у складній ситуації.