Юрій Ігнатьєв
Їхав днями у потязі «Сімферополь – Москва», вагони якого були конфісковані в грудні 2014 року в державного підприємства «Укрзалізниця», і звернув увагу на те, що вагони зовні і всередині залишились «українськими».
На вагонах – розмашистий напис «Крим» і маленькі російські герби, нанесені, мабуть, для додання поїзду споконвічної «російськості».
Провідники у старій формі спершу оглядають квитки, потім пропонують пасажирам фірмову постільну білизну в закритій целофановій упаковці з українською фірмовою символікою і написом «Постільна білизна. Придніпровська залізниця».
Минає півгодини, і провідник ненав'язливо пропонує пасажиру каву або чай у фірмовому склянці з написом «Львівська залізниця» та символікою української залізниці.
В очі впадає недоглянутість, бруд і потреба в ремонті вагона, починаючи від підлоги, закінчуючи стелею. Ремонту не видно, схоже, що ремонтне підприємство залишилось на материку.
До слова, коли я їхав з Сімферополя до Керчі, вагон був заповнений пасажирами лише десь на 25-30 відсотків: були зайняті не всі нижні полиці основної секції, а бокові взагалі всі вільні. Яка тут може бути самоокупність?
Напівпорожніми вагони йдуть і після переправи, тільки там вже російські вагони, які не потребують ремонту.
Коли я повернувся з Москви до Севастополя, один мій знайомий, до речі, затятий «кримнашист», запитав мене, чи бачив я «сумовитий і безлюдний залізничний вокзал Сімферополя». Я відповів: «Бачив».
Юрій Ігнатьєв, блогер
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
