Марія Лєсная
«За два роки кримські татари стали народом-заручником. На півострові почали зникати люди. Метою цього є суцільний страх – щоб кожен патріот України сьогодні знав і відчував, що він може стати наступною жертвою. На кримських татарах тестують весь арсенал каральних дій: тортури, знщання, обшуки, штрафи, ув’язнення. Тому ненасильницький спротив, які вони чинять російській владі – це дійсно героїзм».
Так вважає радник українського міністра з інформаційної політики Еміне Джеппар. На її думку, в Україні зараз є міф, ніби кримчани радіють «приєднанню» до Росії. Втім, це далеко не так, каже Джеппар, особливо серед кримських татар. У якості доказів своїх слів вона наводить «методи спротиву», які на свій страх і ризик використовують патріоти, починаючи від моменту окупації. Це мітинги і зібрання в Криму, публічні заяви на підтримку України та всього українського, бойкот і неучасть у «референдумі» за російський Крим, відмова від російського паспорта та «георгіївської» стрічки, відмова вивішувати російський прапор та Путіна в кримськотатарських класах, відмова співати гімн Російської Федерації. «Слава Україні!» – на рублях, у поздоровленнях близьких людей, на весіллях у кримських татар – стало звичним вітанням. І навіть салюти в новорічну ніч за київським часом, українська символіка на одязі та український гімн на рінгтоні мобільного – це теж свого роду спротив окупації.
Важливо, як зазначає Джеппар, для кримчан їздити на материк – у так звані «фрідом-тури» (з англ. Freedom – свобода – КР), щоб мати можливість «дихати вільно».
Експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталія Беліцер вважає, що саме кримські татари роблять найбільше для опору російській владі в Криму.
«Отой ненасильницький спротив здебільшого здійснюють кримські татари, і вони ж є жертвами обшуків, викликів, допитів ФСБ тощо. Ініціаторами громадянської блокади Криму також були кримськотатарські активісти. І, як виявилось, саме це на сьогодні є найважливішим засобом тиску не тільки на окупаційну владу, а і на позицію Кремля. Бо те, що відбулось у результаті наполегливих дій активістів блокадної акції, чітко продемонструвало: Крим не може вижити без України, Росія не здатна його забезпечити», – каже Беліцер.
На думку експерта, єдина надія на покращення долі політв’язнів – масивний консолідований тиск міжнародної спільноти на Росію.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, згадуючи про нинішніх кримськотатарських в’язнів, провів паралель між ними і героями Крут. Він нагадав, що 98 років тому, 29 січня 1918 року, в бою під Крутами декілька сотень молодих людей захистили ідею незалежної Української держави.
«Коли вторглись російські війська, окупанти не дочекалися визнання кримськими татарами «справедливості» того вторгнення Росії до Криму. І для нас дуже важливо, щоб уся Україна відчувала свою єдність і відповідальність не лише за території та великі групи людей, а і щоб кожна людина, яка стала на захист Української держави, не тільки не була забута, а щоб вона відчувала цю підтримку. І тих, хто 98 років тому поклав своє життя задля України, і тих, хто сьогодні є в неволі, і тих, хто сьогодні є на фронті, який ми сором’язливо називаємо «АТО», ми маємо не лише пам’ятати, ми маємо максимально працювати на те, щоб їх звільнити, а потім об’єднатись із ними на звільнених наших землях, зокрема в нашому Криму».
