Доступність посилання

ТОП новини

Анексія Криму поховала Стратегію національної безпеки Росії


Карикатура Сергія Йолкіна
Костянтин Веприцький

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Нещодавно президент Росії Володимир Путін підписав указ № 683, яким запровадив нову Стратегію національної безпеки країни, хоча її попередній варіант, затверджений Дмитром Медведєвим 2009 року, був розрахований до 2020 року. Відповідно до російського законодавства Стратегію мають переглядати раз на шість років. Чому ж така терміновість? Що ж змусило Володимира Путіна фактично змінювати головний документ Росії в галузі національної безпеки, і чи стало від цього російським громадянам спокійніше і безпечніше?

Як відзначають експерти, документ свідчить якраз про те, що безпека Росії останнім часом опинилася під загрозою, і новий текст Стратегії набагато слабший за попередній, він не розв'язує головних проблем безпеки країни. Наприклад, президент Інституту стратегічних оцінок Олександр Коновалов у журналі «Вогник» №2 за цей рік пише, що «якщо в попередньому варіанті йшлося про «перехід від блокового протистояння до принципів багатовекторної дипломатії», то в новому йдеться «про збереження блокового підходу у вирішенні міжнародних проблем».

А це, по своїй суті, повернення назад до двополярного світу, чого так сильно хоче Путін. Таким чином, цілком очевидно, що «гібридна війна», яку веде Росія, фактично проти всього світу, докорінно змінила ситуацію. Анексія Криму, війна на Донбасі, інтервенція в Сирії, нібито проти ІДІЛ, провокації з літаками в Туреччині та в інших частинах світу, застосування низки нових видів зброї, наприклад, крилатих ракет у Сирії, й інші чинники змусили весь світ припинити співпрацю з Росією і перейти, фактично, в стан оборони від неї. У всьому світі стали збільшуватися витрати на оборону, багато країн ввели в дію нові оборонні стратегії. Зокрема, країни НАТО вжили низку заходів для посилення обороноздатності своїх частин. Звичайно, це змінило глобальну ситуацію. Але суть у тому, як її оцінила Росія в новій стратегії?

Заходи країн усього світу зі зміцнення своєї обороноздатності стратегія розцінює як загрозу безпеці Росії, ігноруючи той факт, що вони викликані її відкритою агресією

Як не дивно, але всі ці агресивні дії російського президента в стратегії оцінюються як «створення стійкої основи для підвищення ролі нашої країни в новотвореному поліцентричному світі». Стратегія припускається відомої логічної помилки, характерної для політиків, у яких відсутнє стратегічне мислення: вона міняє місцями причину і наслідок. Заходи країн усього світу зі зміцнення своєї обороноздатності стратегія розцінює як загрозу безпеці Росії, ігноруючи той факт, що вони викликані її ж агресивною не просто позицією, а відкритою агресією, що призвела до зміни кордонів і вбивства десятків тисяч людей.

Як зазначає Олександр Коновалов, у відповідь на свою агресію Росія отримала «загрози в асортименті». До них він відносить «політику стримування Росії», яку здійснюють США і їх союзники, «боротьбу за лідерство в освоєнні ресурсів Світового океану і Арктики», «нарощування силового потенціалу НАТО», «наділення його глобальними функціями», «наближення військової інфраструктури альянсу до російських кордонів», «розгортання компонентів американської системи ПРО», розгортання «стратегічних систем високоточної неядерного зброї». Все це – наслідки тієї агресії, яку започаткувала і вже майже два роки продовжує Росія.

Економіка і взаємне співробітництво країн могли б зробити гігантський стрибок, але замість цього півсвіту змушені готуватися до можливого нападу Росії

Тобто, якщо б не захоплення Криму, не війна на Донбасі, не інтервенція в Сирії і загрози в усьому світі під вигаданим прикриттям боротьби з тероризмом, то сьогодні ситуація в світі була б набагато безпечнішою, ніж у 2000-2010 роках. Економіка і взаємне співробітництво країн могли б зробити гігантський стрибок, але замість цього півсвіту змушені готуватися до можливого нападу Росії.

Путінська концепція перекладає провину з хворої голови на здорову. Захід і конкретно США і Євросоюз звинувачують в стратегії в тому, що вони, цілеспрямовано перешкоджаючи «інтеграційним процесам в Євразійському регіоні», підтримали «антиконституційний державний переворот в Україні» (хоча жодна країна в світі не розцінила вимушену зміну влади в Україні саме таким чином), в результаті якого в «українського населення сформувався образ ворога в особі Росії» і Україна перетворилася в «довготривалий осередок нестабільності в Європі і безпосередньо біля кордонів Росії». Хоча зрозуміло, що «тривалість» нестабільності на Донбасі залежить винятково від постачання Росією зброї російсько-бандитським формуванням і від небажання Володимира Путіна відновити кордон України.

А сентенція нової стратегії «Застосування військової сили для захисту національних інтересів можливе тільки в тому випадку, якщо всі вжиті заходи ненасильницького характеру виявилися неефективними» являє собою зразок російського державного цинізму і московської брехні, що широко застосовуються як президентом, так і главою МЗС. А якщо так, то чому не можна збрехати і в стратегії?

Відомо, що дієвість і ефективність будь-якого документа залежить від того, наскільки адекватно і реалістично він оцінює ситуацію. У цьому випадку державному документу нав'язане трактування, яке існує тільки в голові одного Володимира Путіна. Вже і «Вогник», й інші джерела вказують, що ситуація в світі не зовсім така, як вона описана в стратегії.

Олександр Коновалов пише: «Документ проголошує, що «мета Російської Федерації полягає у залученні якомога більшої кількості рівноправних партнерів у різних частинах світу», а ми на доступну для огляду історичну перспективу втратили Україну, за кілька місяців перевели стосунки з Туреччиною зі стратегічного партнерства у переддень справжньої війни. Звичайно, винен президент Ердоган, він перший почав (тут читачі, мабуть, мають голосно сміятися, особливо згадавши про нове порушення кордону російським літаком – авт.) Не треба було збивати наш Су-24. Але, може бути, і нам не варто створювати ситуацію, яку турецький лідер міг би використовувати для виправдання своїх дій... І хто з наших політичних і військових керівників знав заздалегідь, що в Сирії на кордоні з Туреччиною живуть туркомани і для турецького лідера захист «турецького світу» так само важливий, як для нашого керівництва – захист російського?»

Журнал натякає на явну неадекватність Путіна: «Тепер російсько-турецьким стосункам обіцяна перспектива: «помідорами турки не відбудуться». І що нам з нею робити, збивати турецькі літаки? Гарячі голови вже закликають до нової російсько-турецької війни, говорячи, що ми турків завжди били і тепер поб'ємо. Але треба враховувати, що в турецьких ВПС тільки винищувачів F-16 різних модифікацій 236 штук і власне їх виробництво за ліцензією. До речі, є в Туреччини і ядерна зброя. На авіабазі Інджирлік зберігаються 40 ядерних бомб під подвійним контролем Туреччини і США. Так що доведеться шукати політичне рішення. Але нова Стратегія національної безпеки і в цьому не допоможе».

І головне: нова стратегія безпеки Росії настільки некорисний документ, що не в змозі зупинити ці гарячі голови. Як зазначає Олександр Коновалов, «поки держава не формулює чітких напрямків Стратегії національної безпеки, вакуум заповнюють різного роду геополітики. Зовсім недавно довелося прочитати таку оцінку: «Великобританія – головний ворог Росії, і вона має бути завжди готова стерти цю острівну державу з лиця землі не обов'язково ядерною, а геофізичною зброєю». Це цитата зі статті, опублікованої в щотижневому додатку до «Незалежної газети» в грудні 2015 року. Так що необхідність чіткого формулювання пріоритетів Стратегії національної безпеки очевидна. Але її в ній немає.

Світ не терпітиме нескінченно цинічні витівки і загравання російського президента, який, вочевидь, не усвідомлює наслідків своїх дій

У Росії поки немає загальної переконаності, а тільки лунають окремі голоси про те, що нова агресивна політика Володимира Путіна в усьому світі вже принесла громадянам Росії значне зниження рівня життя, і загрожує багатьма іншими ускладненнями, зокрема й гарячою війною. Адже світ не терпітиме нескінченно цинічні витівки і загравання російського президента, який, вочевидь, не усвідомлює наслідків своїх дій.

Як зазначає «Голос Америки», в документі «очевидний пріоритет державних інтересів над інтересами особистості: серед національних інтересів Росії першими вказані «зміцнення оборони країни, забезпечення непорушності конституційного ладу, суверенітету, незалежності, державної та територіальної цілісності Російської Федерації», і лише потім «зміцнення національної злагоди, політичної і соціальної стабільності, розвиток демократичних інститутів, удосконалення механізмів взаємодії держави і громадянського суспільства». Словом, в Росії знову не розуміють, що для добробуту громадян пріоритети мають бути збудовані навпаки, а в такому порядку вони призведуть тільки до конфронтації.

Ця стратегія – це не те, що думають російські керівники, це те, що російські керівники хочуть повідомити світу про свої погляди, щоб світ думав, що вони так думають
Олександр Гольц

Втім, як зазначає незалежний військовий експерт Олександр Гольц: практичного значення ця стратегія має мало. «Вона... не є якимось практичним посібником для російських структур, що відповідають за національну безпеку... треба розуміти, що ця стратегія – це не те, що думають російські керівники, це те, що російські керівники хочуть повідомити світу про свої погляди, щоб світ думав, що вони так думають».

Костянтин Веприцький, політичний оглядач.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG