Пригадався старий анекдот. Помер мужик, і направив його Бог до Раю. Тиша, квіти, жучки-комашки, ангели... Раптом – вихор! І дивиться мужик, чорти несуться на колісниці: «Поїхали з нами, мужик, на екскурсію, у нас весело!» Привезли чорти гостя в Пекло, а там застілля, вино рікою, дівки голі навколо... Словом, свято. Випив мужик, закусив і вирішив залишитися. На ранок прокинувся – а перед ним на багатті смола кипить у чані, і він – перший на черзі.
– Хлопці, та ви чого, це ж я, ви ж зі мною пили, їли, ми ж...
– А ти, дорогий, не ПЛУТАЙ ТУРИЗМ З ЕМІГРАЦІЄЮ!
Я згадую яскраві й палкі гасла Аксьонова: «Фашизм не пройде! Росія – наша мати, руські своїх не кидають! У Рідну Гавань повернулися! Хоч каміння з неба – ми на Батьківщині! Путін – наш президент!». Я пам'ятаю щасливі обличчя нових російських кримчан, які, як манну небесну, вбирали кожне слово самозванця. Адже попереду було тільки прекрасне: Лунадром, Птахоград, Лас-Вегас, Космопорт з місяцеходами, свій, ялтинський Голлівуд... Зарплати в 3 рази вищі, витрати – в 5 разів нижчі, продукти – прекрасної, російської якості... І 5 мільйонів туристів! Керченський міст! Або «Доброльот». Або «Билини».
Це був 2014 рік.
У 2015 році відбувся Парад Перемоги з незабутніми гаслами «Крим – Росія – Вічна пам'ять»! У вічну пам'ять пішов і Севастополь, і Пізанський Кремль.
Літо почалося виставкою трун в Ялті. Мимохіть задуматися про вічне довелося відпочивальникам (усім п'яти мільйонам) знаменитого готелю «Інтурист». Для похоронних справ майстрів Крим виявився новим, перспективним ринком. Море різних моделей, урн, пам'ятників, хрестів. Замовлення гробовому майстрові можна було зробити відразу, не відходячи від труни. А також замовити епітафію, вінок, похоронне вбрання або й взагалі похорон «під ключ».
Крим досяг угоди з братською Абхазією на постачання танкерами щебеню і бутильованої води. Керченський міст пішов у забуття, як пережиток минулого, а замість нього острів з материком взявся зв'язати тунель з оптоволоконним шляхопроводом, яким до Криму найближчим часом вихором увірветься газ, водопровідна вода і мегавати енергії. Хоча ні, не тунель. Канатна магістраль.
На запрошення приїхав дорогий гість – президент братнього Зімбабве. Дав майстер-клас з бюджетоутворення. Обіцяв допомогти туристами
Залізниця через Керченську протоку привезла перших пасажирів з Москви до Криму (або навпаки) лише за місяць. Перевозити так усі п'ять мільйонів можна, і до кінця століття вони всі були б доставлені до Криму, де і скористалися б послугами гробових справ майстрів. Крим реально став би перспективним похоронним ринком.
На запрошення приїхав дорогий гість – президент братнього Зімбабве. Дав майстер-клас з бюджетоутворення. Обіцяв допомогти туристами.
Головне гасло 2015 року: «Україна нам не мати! З нею час давно порвати!».
Осінь.
«Для нас ця блокада – комариний укус!» – вигукнув Аксьонов!
«Блокада – це геноцид кримського народу!» – вигукнув Константинов!
«Хай відповідає Юрій Дєточкін!» – вигукнула Генерал!
Перша гілка ось уже зараз, ось-ось, ще трохи, ну, ааааа... «А де, до речі, 1,5 мільярда рублів, що виділялися Криму на культуру?»
Міст через Керченську протоку і оптоволоконний шляхопровід з'єдналися в єдиному енергетичному пориві в енергоміст, який має оживити цілий острів. Сам Цар перед камерою розповідав, що Крим тепер стане не просто споживачем, а найпотужнішим у світі генератором. З Криму електрична енергія охопить увесь світ. Потім. Коли-небудь.
Але перша гілка ось уже зараз, ось-ось, ще трохи, ну, ааааа... «А де, до речі, 1,5 мільярда рублів, що виділялися Криму на культуру?»
Аксьонов звільняє міністрів одного за одним. Урешті-решт, сам засукує рукава і... Встановлює на всьому острові гігантські екрани з ликом вождя! «Світло-пеніс» – це російсько-кримське ноу-хау. Якщо хтось удома щось не може знайти через відсутність світла, може пошукати біля «світло-пеніса», поруч з ликом вождя. Там видніше.
Прийде травень – заживемо! П'ять мільйонів туристів – це ж так здорово! Для них і для всіх нових російських кримчан – одну велику Динамо-машину, щоб світло! Щоб енергія! Щоб зрозуміли, що туризм – це зовсім не еміграція!
В усьому Криму – пункти обігріву. Примусові відпустки, канікули... І довгоочікувані літературні вечори при свічках. Сусіди нарешті роззнайомились. Хтось комусь несе кухоль гарячого чаю, а хтось комусь придумує епітафію і шиє похоронне вбрання.
2016 рік.
«Лунадром? Птахоград? Лас-Вегас? Космопорт? Свій, ялтинський Голлівуд»? Та який-такий міст? Навколо – темрява. І мертві з косами стоять. Референдум перетворюється на легке телефонне опитування.
Генератори дзижчать. Свинячий грип. Протока штормить.
Нічого. Недовго терпіти залишилося. Ніч простояти, та день протриматися. Прийде травень – заживемо! П'ять мільйонів туристів – це ж так здорово! Для них і для всіх нових російських кримчан – одну велику Динамо-машину, щоб світло! Щоб енергія! Щоб зрозуміли, що туризм – це зовсім не еміграція!
Ліза Богуцька, кримчанка, блогер, правозахисниця
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
