Севастополь – Новий короткометражний документальний фільм «4-а оборона Севастополя» про події, що відбувались у цьому місті в лютому-березні 2014 року, наробив багато шуму. Творці картини спробували подати альтернативний погляд на «русскую весну», зробивши акцент на заслугах нинішнього севастопольського «губернатора», чия роль в історії дворічної давнини нібито залишилась недооціненою.
Із перших секунд фільму диктор у «левітанівському» стилі оповідає про «блекаут», що настав у Севастополі, і проводить паралель між двома оборонами міста і нинішньою боротьбою містян за виживання в надзвичайних умовах.
Далі йдуть кадри, що нагадують глядачам про події дворічної давнини, зокрема демонструється бійка проросійських і проукраїнських активістів біля пам'ятника Тарасу Шевченку 9 травня 2014 року. Нехтуючи канонами системи Станіславського, творці фільму спробували відтворити сутичку городян, чергуючи документальні кадри британської служби BBC і севастопольського телеканалу НТС з постановочними сценами, в яких грають підставні персонажі і найняті актори. Всю першу половину картини її автори намагаються донести до глядачів головну думку про те, що народна підтримка і високий рівень громадянської пасіонарності нібито стали визначальними моментами в «російському виборі» Севастополя.
Однак друга половина фільму нібито навмисно спростовує це твердження. «Безумовно, народна підтримка 90-процентна тут була. Я сам був у той час у Севастополі і бачив, так би мовити, цю народну підтримку, – каже російський політолог Олег Матвейчев, який з'являється в кадрі. – Але народна підтримка була і на Донбасі, і в Харкові, і в Луганську, і в Одесі, але, як кажуть українці, «шо це їм дало?»
На думку Матвейчева (його деякі місцеві ЗМІ пов'язують із групою піарників, які прибули з Єкатеринбурга рятувати катастрофічно низький рейтинг губернатора Севастополя Сергія Меняйла), без політичного керівництва операцією з боку нинішнього повпреда президента Росії в Кримському федеральному окрузі Олега Белавенцева події «русской весны» були приречені на провал.
Куди ж без Держдепу?
У кадрі з'являється також військовий експерт Сергій Балабанов, який говорить про те, що Державний департамент США нібито мав «особливі плани на Крим». «Американці намагались впливати на політичне керівництво України, щоб перенести численну морську частину щорічних військових навчань на територію Криму. Це було однією з причин Майдану і незаконного повалення влади в Україні», – безапеляційно наголосив Балабанов.
Ще більш «глибокий» умовивід робить закадровий голос диктора: «Але ж для вторгнення зоряно-смугастих рейнджерів і морських котиків у Криму вже все було готово. Дивіться самі: 2014 року півострів буквально напханий українськими військами... У Феодосії – сім, у Євпаторії – дев'ять, в Сімферополі – десять, у Севастополі – аж тридцять дев'ять повноцінних військових частин. На цьому тлі все російське угруповання <...> виглядає краплею в морі».
Фантомно-диверсійна група імені Меняйла
За словами Матвейчева, вже ні для кого не секрет, що далеко не останню роль у кримських подіях зіграв чинний губернатор міста Сергій Меняйло.
«Саме його люди, його диверсанти, яких він, власне, виховував, виконували дуже велику частину диверсійної роботи. Це було оцінено керівництвом країни і саме тому Белавенцев і Меняйло сьогодні отримали ті посади, які отримали», – говорить політолог.
Які саме диверсії влаштовували підопічні севастопольського «губернатора» – Матвейчев не уточнив. Натомість у заслугу Меняйлу творці фільму поставили також участь у російсько-грузинському військовому конфлікті 2008 року.
Російський політик Володимир Гарначук переконаний у тому, що ніяких «диверсантів Меняйла» насправді ніколи не існувало в природі.
«Зараз новоспечені іміджмейкери губернатора Меняйла намагаються вплести його в історію «русской весны», що, насправді, є плювком в обличчя тим людям, які дійсно стояли на площах і брали удар на себе. Ніяких диверсантів Меняйла не було. Його намагались використовувати як учасника переговорів з українськими військовими, але навіть це було не особливо продуктивним, тому як із командуванням Чорноморського флоту України вів переговори безпосередньо Ігор Стрєлков», – повідомив Гарначук у коментарі Крим.Реалії.
Прем'єра фільму відбулась у формі закритого показу в декількох загальноосвітніх школах міста. Опікувався цим процесом, за версією місцевих ЗМІ, голова департаменту освіти Михайло Родиков.
Повідомляється, що після перегляду фільму педагогічному складу було запропоновано заповнити якусь анкету, в якій потрібно було «під розпис» оцінити роль Меняйла в подіях «русской весны».
Варто зазначити, що сам «губернатор» Севастополя категорично спростував свою причетність до створення картини. Меняйло сказав, що він не такий дурний, щоб організовувати собі подібну PR-кампанію.
Ложка меду в бочці дьогтю
За словами севастопольського активіста, голови місцевого відділення «Ділової Росії» Олега Ніколаєва, існує кілька версій походження цього фільму.
«Особисто у мене є дві теорії щодо цього, – говорить Ніколаєв. – Перша – це конспірологічна теорія: можливо, творці фільму дійсно мають якусь ідею фікс і хочуть розгойдати ситуацію в Севастополі, дискредитувавши команду Чалого. Можливо, вони є якимись агентами. А друга теорія – це просто ідіотизм».
Ніколаєв спростував твердження про те, що у губернатора Меняйла нібито була якась група диверсантів, які виконували «надсекретні» завдання в період «русской весны».
«Я в той час постійно був у центрі подій. І з упевненістю можу сказати, що ніяких диверсійних груп у підпорядкуванні Меняйла не було. Подібні публічні твердження з метою підвищення рейтингу губернатора зрештою дадуть зворотний ефект. Севастопольці прекрасно пам'ятають ті події, більшість людей особисто виходили на площу і брали в них участь. Вони прекрасно розуміють, хто є хто. А подібні фільми ще більше компрометують губернатора і викликають до нього почуття антипатії», – підсумував Ніколаєв.
Володимир Гарначук, у свою чергу, додав, що єдиним учасником тих подій, чия роль не була спотворена в фільмі, є повпред Белавенцев.
«Белавенцев дійсно грав дуже істотну роль у «русской весне». Він організовував взаємодію з Москвою, вів сепаратні переговори. Він ухвалював рішення, хто саме буде очолювати Крим: Сергій Аксьонов чи, наприклад, Грач (лідер кримських комуністів Леонід Грач – КР). У той самий час до обрання Чалого на мітингу народної волі в Севастополі Белавенцев ніякого відношення не мав. Тож, кого і можна назвати «героем русской весны», то це Чалого».
Гарначук вважає, що фільм «4-а оборона Севастополя» – не більше, ніж «дурний хід політтехнологів», які не знають севастопольської специфіки і діють за принципом: «якщо не можна виправдати свого, давайте обіллємо брудом опонента».
